4. Провести інструктаж учасників, розґяснити їм мету та порядок майбутнього відтворення. Стосовно особи щодо якої проводиться відтворення, то їй слідчій у присутності понятих розґяснює, що ця слідча дія є добровільною і йому необхідно буде вказати шлях до місця події, обстановку, конкретні предмети і обставини на місці події, розґяснити їх звґязок з перевіряємою подією. Понятим розґясняються їх права і обовґязки, а також те, що вони повинні відмічати самостійність дій підозрюваного, неприпустимість підказок, тиску на нього.
5. Підготувати необхідну апаратуру, транспорт і допоміжні засоби, які необхідні для успішного проведення відтворення.
6. Намітити місце, з якого необхідно розпочати відтворення, бажано, щобтаким місцем було те, звідки кілер виїхав на місце вчинення злочину.
Після закінчення підготовчих заходів, метою проведення яких є забезпечення успішного проведення слідчої дії, слідчий переходить беспосередньо до проведення самого відтворення.
Коли всі учасники прибули на місце, з якого було намічено розпочати відтворення, спеціаліст по відеозапису включає відеокамеру з за вказівкою слідчого, який оголошує час проведення відтворення обстановки і обставин події і зазначає про його початок. Слідчий пропонує підозрюваному вказати шлях до місця події, після чого вся група іде у вказане підозрюваним місце, при чому підозрюваний повинен іти попереду та спрямовувати рух всієї групи. Він повинен іди самостійно без будь-яких підказок та зазначати про орієнтири, якими він керується та про значимі для проведення відтворення місця, наприклад, місця зустрічі потерпілого з особою, яка вказала на жертву, місце, де виконавець чекав на злочинця, щоб привести в дію вибуховий пристрій, закладений в автомобіль тощо.
Після прибуття на місце події підозрюваний вказує на загальні межі місця вчинення злочину, обстановку, предмети і обставини вчинення злочину, про які він раніше дав показання, пояснює їх звґязок з перевіряємиою подією, вказує на зміни, які відбулися в обстановці, вказує на предмети та сліди, яких вже немає на місці проведення відтворення. Виконавцю злочину, чиї показання перевіряються можуть бути запропоновані продемонструвати окремі моменти злочину. Наприклад, якщо потерпілий вчинив опір злочинцю, то вказати, яким чином він його подолав. Для цього можуть бути залучені інші працівники, знаряддя, які були попередньо підготовлені (макети зброї тощо).
На місці проведення відтворення підозрюваному можуть бути задані окремі деталізуючі та уточнюючі питання.
У випадку, якщо підозрюваний під час проведення відтворення вказав на інше місце, в якому можуть бути залишені матеріальні сліди, про яке раніше не згадував, то в такому разі проведення відтворення переривається для проведення огляду вказаного місця, складається протокол огляду місця, в якому вказується все те, що там виявлено, а після цього відновлюється проведення відтворення обстановки і обставин події.
Для фіксації ходу і результатів відтворення використовується протокол, фото- і кінозйомка, звуко- і відеозапис, а також графічний засіб фіксації.
Протокол відтворення обстановки та обставин події складається з додержанням правил ст.85 КПК. Окрім того, в ст.195 зазначено, що в протоколі повинні бути зафіксовані підстави для проведення цієї дії, описуються все, що було виявлено в її ході в тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому самому вигляді, в якому спостерігалось під час проведення відтворення. До протоколу додаються відповідні схеми, фотознімки, плани тощо.
Коли є достатня кількість доказів, які вказують на вчинення особою вбивства на замовлення, слідчий виносить постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого.
Питання про те, яка кількість доказів є достатньою встановлюються слідчим самостійно. Перш за все він повинен визначити, що:
1. Мало місце саме вбивство на замовлення, а не інший злочин;
2. Його вчинено, організовано саме даною особою;
3. В її діянні є всі ознаки даного злочину;
В постанові про притягнення як обвинуваченого повинні бути зазначені наступні моменти:
1. Особа, яка склала цю постанову із зазначенням прізвища, імґя, по батькові, посади та звання;
2. Місце і час її складання;
3. Прізвище, імґя та по батькові обвинуваченого, день, місяць, рік його народження;
4. Злочин, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, час, місце та інші обставини вчинення вбивства;
5. Стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин (п.11 ч.2 ст.115 з посиланням організатора або підбурювача на ч.ч.3 або 4 ст.27 – якщо вони не є співвиконавцями).
Копія цієї постанови відразу відсилається прокуророві.
Кожна слідча дія проводиться у відповідному порядку. Так само кримінально-процесуальний закон визначає порядок предґявлення обвинувачення особі, що вчинила злочин. Обвинувачення повинно бути предґявлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого у вчиненні злочину.
При предґявленні обвинувачення особі, яка вчинила вбивство на замовлення безпосередньо, тобто була виконавцем вчинення злочину, була його замовником або посередником вчинення злочину обовґязковою є присутність захисника.
Слідчий, упевнишись у особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого та вручає йому копію цієї постанови. Її оголошення може бути у двох формах: шляхом особистого ознайомлення обвинуваченим з нею, а такош шляхом прочитання її вголос самим слідчим.
Наступним моментом предґявлення обвинувачення є розґяснення його суті. Розґяснюючи суть предґявленого обвинувачення, слідчий повинен в дохідливій для обвинуваченого формі розґяснити йому юридичну та іншу спеціальну термінологію, ознайомити його з текстом статті кримінального кодексу.
Про предґявлення обвинувачення, розґяснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол, в якому зазначається година і дата предґявлення обвинувачення і який підписується обвинуваченим, захисником і слідчим.
Якщо обвинувачений відмовився підписати постанову і навів мотиви своєї відмови, то в протоколі мають бути зазначині мотиви її непідписання. В такому випадку, прокурор, якому була надіслана копія постанови при необхідності повинен допитати обвинуваченого сам.
У випадку, якщо обвинувачений не володіє мовою, якою ведеться слідство, запрошується перекладач, який усно перекладає обвинуваченому текст постанови і розґяснення слідчого. Про це робиться відмітка на постанові, яка підписується обвинуваченим і перекладачем.
Також обовґязком слідчого є розґяснення обвинуваченому його прав. Права обвинуваченому повинні бути розґяснені при предґявленні йому обвинувачення. Під час провадження досудового слідства обвинувачений має право:
- Знати в чому його обвинувачують;
- Давати показання щодо предґявленого йому обвинувачення або відмовитись давати показання і відповідати на запитання;
- Подавати докази;
- Заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про проведення експертизи, про витребування і приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини по справі;
- Заявляти відвід слідчому, прокуророві, експертові, спеціалістові і перекладачеві;
- З дозволу слідчого бути присутнім при проведенні окремих слідчих дій;
- Знайомитися з матеріалами справи після закінченнядосудового слідства;
- Мати захисника і побачення з ним до першого допиту;
- Подавати скарги надії та рішення слідчого і прокурора.[26]
Про розґяснення прав обвинуваченому, слідчий зазначає в постанові про предґявлення обвинувачення, що підписує обвинувачений. Бажано, щоб ці права були не тільки перераховані і розґяснені обвинуваченому, а і записані в цій постанові.
Слідчий зобовґязаний негайно допитати обвинуваченого після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після предґявлення йому обвинувачення.
Основною метою допиту обвинуваченого є одержання від нього правдивих показань. Також ця слідча дія є також важливим засобом забезпечення його права давати показання по предґявленому йому обвинуваченню і подавати докази з метою захисту від обвинувачення.
Особа, яка обвинувачується у вчиненні, організації або посередництві у вбивстві повинна бути забезпечена захиснком. Також слід памґятати, що такі особи повинні бути допитані окремо і слідчий повинен забезпечити те, щоб вони не могли зноситись між собою. Давати показання є їх правом, а не обовґязком. У випадку відмови особою давати показання, слідчий зобовґязаний зґясувати причини відмови і розґяснити йому значення його показань длявстановлення істини по справі і захисту його законних інтересів. Закон забороняє домагатись показань обвинуваченого шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.
Перед тим, як розпочати допит необхідно правильно визначити момент його проведення. Якщо по справі не відомі деякі дані, то слід спочатку їх зґясувати, а вже потім проводити допит, оскільки без цього він буде безкорисним. Слідчий повинен вивчити факти вчиненого злочину. Про менш значні факти виконавець або організатор швидше зізнається. Необхідно також визначити черговість допиту. Як уже зазначалося, першим слід проводити допит того обвинуваченого, чия причетність до злочину є найбільш віддалена, наприклад, посередника, пособника у вчиненні злочину.
Для викриття неправдивих показань криміналістиці відома велика кількість методів. Назву лише деякі з них:
1. Деталізація показань;
2. Повторні допити про одні і ті самі факти;