Особливості методики розслідування вбивств вчинених на замовлення (стр. 14 из 16)
3. Використання суперечностей показань;
4. Використання доказів, а також даних, отриманих оперативно-розшуковим шляхом.
Взагалі допит обвинуваченого проводиться із застосуванням таких же самих тактичних прийомів, як і допит підозрюваного, тому детально зупинятись на цьому питанні не буду.
Основним засобом фіксації отриманих показань є протокол допиту. Запис показань у протоколі проводиться від першої особи та по можливості дослівно. В протоколі процес допиту повинен бути відображений максимально повно. Показання повинні бути зафіксовані у тій послідовності, в якій вони викладаються обвинуваченим у своїй вільній розповіді. Після того повинні фіксуватися поставлені запитання та відповіді на них.
Після закінчення допиту слідчий дає обвинуваченому прочитати протокол (ст.145 КПК). За проханням обвинуваченого він може бути прочитаний йому слідчим, про що зазначається в протоколі. Обвинувачений має право вимагати доповнень до протоколу і внесення до нього поправок, які в свою чергу обовґязково повинні бути занесені до протоколу.
Отже, як ми могли з вами переконатися, притягнення особи як обвинуваченого являє собою ключову роль при розслідуванні справи, оскільки саме на цьому етапі ми вже можемо у більш повній мірі говорити про причетність особи як виконавця або організатора у вчиненні вбивства на замовлення. Саме на цьому етапі розслідування особа, яка підозрювалась у вчиненні або організації злочину набуває нового статусу – обвинуваченого у пособництві, організації або вчиненні вбивства на замовлення.
Розділ V
Боротьба з умисними вбивствами є одним з найважливіших завдань правоохоронних органів, перш за все органів внутрішніх справ, прокуратури та суду, на які покладені функції попередження, розкриття та розслідування вбивств[27] взагалі, і вбивств на замовлення в тому числі.
Прийняття нового Кримінального кодексу України, внесення численних змін до кримінально-процесуального кодексу, проекти інших нормативних актів свідчать про те, що законодавець намагається полегшити профілактичну діяльність правоохоронних органів, а також запобігти вчиненню злочинів у майбутньому.
Попереджувальні заходи повинні проводитись у комплексному порядку. Тільки у такому випадку ми зможемо говорити про реальну їх ефективність.
Розрізняють такі рівні профілактики злочинів:
1. соціальна профілактика – це профілактичний вплив на динаміку, структуру і причини злочинності вцілому;
2. кримінологічна профілактика – попередження видів і форм злочинної поведінки, злочинів у певних сферах суспільного життя та злочинів, які вчинюються окремими соціальними групами;
3. спеціальна профілактика – це профілактика злочинів окремими органами державної виконавчої влади, до компетенції яких входить попередження тих чи інших злочинів;
4. індивідуальна профілактика – це попередження вчинення злочинів окремими особами, де розглядається кожен факт вчинення злочину окремо і виявляються та усуваються причини вчинення майбутніх злочинів цією особою;
5. віктимологічна профілактика – виражається у розґяснювальній роботі населенню про те, як можна уникнути злочину, тобто профілактика “провокування” злочинців з боку населення.
Відповідно до характеру покладених завдань, при кожному виді профілактики злочинів, можна розрізняти і заходи профілактики, які будуть мати соціальний, кримінологічний, спеціальний, індивідуальний, а також віктимологічно-попереджувальний характер.
Профілактика злочинів вцілому повинна здійснюватися в усіх сферах суспільного життя. Перш за все таку профілактику повинні здійснювати сімґя, трудові та учбові колективи, громадські обґєднання, правоохоронні органи та інші органи державної влади.
Необхідно проаналізувати рівень злочинності, а зокрема рівень особливо-тяжких злочинів. Вбивства, що вчинюються на побутовому грунті явно переважають інші види вбивств. Останнім часом зменшилася кількість вбивств із застосуванням вогнепальної зброї. Вбивства, що мають ознаки вбивств на замовлення складають дуже малий відсоток у порівнянні з попередніми видами вбивств, але їх суспільна небезпека є чи не найбільша, оскільки вони є найбільш вдало продумані, що само по собі ускладнює їх розслідування, а також жертвами таких посягань є, як правило, особи, які займають значне становище і при вбивстві яких як додатковий обґєкт виникають наслідки у вигляді настабільності в суспільстві. Рівень злочинності підтверджує статистика статистика[28]:
Відомо, що вбивства на замовлення частіше всього вчиняються організованими злочинними угрупованнями, і саме діяльність таких субґєктів, як Координаційний комітет по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України, спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, Служба безпеки України, Прокуратура України, митні органи і підрозділи прикордонних військ України, органи державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби.
На сьогоднішній день розроблено і реалізуються різні форми попередження насильницької злочинності, до якої ми можемо віднести організовану злочинність, а також вбивства, вчинені на замовлення. Розрізняють три рівні профілактики злочинів:
Перший рівень забезпечує розвґязання складних соціальних, економічних та інших проблем життя суспільства, здійснення опосередкованого впливу на всі ланки антисуспільної поведінки законодавчим шляхом. Одним із попереджувальних заходів на першому етапі є встановлення такої міри покарання, яка б сприяла попередженню вчиненя злочину. На свідомість особи з антисуспільним спрямуванням поведінки буде впливати сам факт такого покарання та можливість реального застосування при вчинення злочину.
Вбивства на замовлення у абсолютній своїй більшості вчинюють не випадкові злочинці, а певною мірою професіонали. Цей фактор важливо враховувати, адже у попередженні професійної злочинності велике значення приділяється кримінальному законодавству, яке має здійснюватися шляхом удосконалення інституту сукупності злочинів, а також інституту співучасті у вчиненні злочину.
Другий рівень забезпечує вплив на конкретні соціальні групи, в яких відбуваються антисоціальні явища. Необхідне якнайшвидше усунення наявних недоліків, які виступають причинами антисуспільної поведінки у відносинах відповідних соціальних груп.
Третій рівень профілактики – індивідуальний. Індивідуальна профілактична робота поділяється на ранню і безпосередню. Рання профілактика повинна впливати на негативноохарактеризованих осіб, які віддалені від вчинення злочину. Безпосередня профілактика спрямована на попередження та усунення злочинного наміру, у осіб, які запланували вчинення злочину (у яких виник умисел на його вчинення), а також умов вчинення конкретного злочину.
За допомогою таких розмежувань, працівники правоохоронних органів можуть більш вдало планувати заходи по профілактиці як злочинності вцілому, так і окремих її видів. Якщо заходи профілактики не дають бажаних результатів, тоді необхідно вживати заходи попередження злочинів, а у випадках, коли злочин вже розпочато, то припинення його.
У системі правоохоронних органів слідчий являється процесуально незалежною особою, який має широкі владні повноваження для попередження злочинів.
Саме слідчий один із перших починає попереджувальну діяльність. Зокрема виявлення по кримінальній справі обставин (причин і умов), що призвели до вчинення злочину є процесуальним повноваженням слідчого. Завданням слідчого полягає у тому, що він виділяє серед безлічі різноманітніх факторів, що впливають на звинуваченого до і під час вчинення злочину, саме ті, які стали безпосереднім приводом для вчинення злочину.
Отже, слідчий повинен встановити всі дії, які учасники злочину вважали за необхідне виконати з метою досягнення злочинного результату, якщо ці дії у своїй сукупності призвели до цього результату.
Такі причини і умови встановлюються за допомогою таких процесуальних дій, як допити, огляди, обшуки, виїмки, слідчий експеримент, експертизи, впізнання тощо.
Відповідно до ст.23, КПК, органи дізнання, слідчий прокурор при провадженні дізнання і досудового слідства зобовґязані виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочинів. Після їх встановлення вони вносять у відповідний державний орган, громадську організацію чи посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов (ст. 231 КПК).
Мотивоване подання слідчих органів і прокурора, як окрема ухвала суду, є основним процесуальним документом, за допомогою якого доводять до відома певних осіб і організацій причини і умови, що сприяли вчиненню розслідуємого злочину, і про заходи, яких необхідно вжити для учунення чи нейтралізації таких причин та умов.
Наступною формою профілактичної діяльності слідчого є його взаємодія при проведенні окремих слідчих дій з оперативним апаратом. Така взаємодія допомагає всановити дійсну картину злочину, відштовхуючись від якої, слідчий повинен спрямовувати свою діяльність як по розкриттю злочину, так і на виявлення та ліквідацію причин та умов вчинення злочину.
 |
Особливе значення на вчинення вбивств на замовлення та насильницької злочинності вцілому є незаконне розповсюдження та берігання вогнепальної зброї і вибухових речовин. Горбачевський В.Я. наводить такі статистичні дані з цього приводу:
У половині випадків після вчинення вбивств на замовлення злочинець забирав зброю із собою, у кожному третьому – зброя вилучалась за місцем проживання злочинця, його родичів та знайомих, у кожному пґятому – зброя зберігалась в автомобілі, гаражі або у співучасника, у кожному десятому – злочинець носив зброю з собою.