Особливості методики розслідування вбивств вчинених на замовлення (стр. 2 из 16)

3) причинний звґязок між вище вказаними діянням та наслідками.

Якщо розглянути діяння, то воно може проявлятися як у формі дії, тобто активної поведінки злочинця, спрямованої на порушення функцій чи анатомічної цілісності життєво важливих органів людини.

Необхідною умовою кваліфікації навмисного вбивства особи шляхом бездіяльності у відповідності до ст.115 є наявність у винного обовґязку турбуватися про потерпілого, а також можливості у нього не допустити настання його смерті. Наприклад, медичний працівник з метою позбавити смерті потерпілого не виконує покладені на нього професійні обовґязки щодо лікування хворого.

Обовґязковим наслідком вбивства є настання фізіологічної смерті потерпілого.

Людина вважається померлою з моменту смерті її мозку.

Смерть мозку людини – це повне і незворотне припинення його функцій, які реєструються при серці, що працює, та примусовій вентиляції легенів[3]

Фізіологічна смерть відрізняється від клінічної смерті тим, що при клінічній смерті життєдіяльність організму зберігається протягом певного часу, близько 6-8 хвилин, і при належному наданні медичної допомоги людину, що знаходиться в такому стані, можна повернути до життя. Це пояснюється тим, що за такий проміжок часу не вмерли нервові клітини мозку внаслідок припинення постачання до них кисню при зупинці смерця.

Третім обовґязковим елементом обґєктивної сторони є причинний звґязок між діянням та наслідком, тобто смерть особи має бути закономірним результатом діяння винного, а не діянь третіх осіб, наслідком дії яких-небудь зовнішніх сил.

Мотиви вчинення вбивств на замовлення. Важливим для розкриття та розслідування правоохоронними органами злочину є встановлення мотиву, що можливо лише на основі детального аналізу всіх обґєктивних обставин і ретельного вивчення об'єктивних умов, що підштовхнули особу до вчинення вбивства на замовлення.

Аналіз кримінальних справ за фактами вбивств, які вчинювалися на замовлення, свідчить, що поширеними мотивами вчинення їх є:

- усунення конкурента, політичного чи іншого суперника, співробітника правоохоронних органів, журналіста, свідка;

- відкрита боротьба за розподіл сфер впливу;

- зведення рахунків у кримінальному світі;

- залякування, наведення жаху на потенційних суперників;

- помста, ревнощі;

- позбуття боргу;

- заволодіння правом на житло, майно тощо.

Серед мотивів вчинення вбивства на замовлення переважає (три чверті випадків) корисливий — усунення конкурентів, зведення рахунків у кримінальному світі, позбуття боргу, усунення “зайвого” спадкоємця, заволодіння правом на житло, майно; кожний пґятий злочин вчинюється з метою помсти. Серед інших мотивів переважають: усунення свідка, політичного суперника, ревнощі тощо. Залежно від складності завдання, особи замовника, жертви, навичок та підготовленості виконавця встановлюється й вартість такої “послуги”. (див. діаграму)

Мотив може виступати як у кримінально-правовому так і у кримінологічному значенні. Кримінально-правове значення його полягає в тому, що він виступає як обставина, що впливає на кваліфікацію діяння та вибір міри покарання.

Мотив характеризує процес психічної діяльності особи, який у взаємодії з іншими обґєктивними причинами призводять до винекнення умислу до вчинення злочину.

Мета за своєю сутністю є дуже схожою з мотивом вчинення злочину, але на відміну від нього має ряд суттєвих відмінностей. Якщо мотив – це внутрішній, свідомий потяг особи до вчинення злочину, то мета – це те, чого прагне досягти винний, його уявлення про кінцевий результат злочину – наслідки, які настануть, тобто мета – це ідеальне відтворення винною особою всієї картини наслідків, яких вона прагне досягти, вчинюючи суспільно небезпечне діяння.

На думку Карташева В.А. мета перебуває у прямій залежності від потреби яку необхідно задовольнити при наявних реальних можливостях, і є у цьому процесі її прямим наслідком.[4]

Що є характерним для мети, з якою вчинюються вбивства на замовлення – це те, що вона є спільною як для замовника, так і для виконавця, в тей час як мотив єможе бути різним. Наприклад, замовник замовляє вбивство з такого мотиву, як помста, а виконавець вчинює його з корисливого мотиву.

Вбивства на замовлення дуже часто схожі з іншими видами вбивств, або взагалі з іншими складами злочинів. Для того щоб детальніше розібратися в цьому, необхідно розглянути особливості кваліфікації вбивств, вчинених за наймом.[5]

Якщо замовлення умисного вбивства мало форму угоди, відповідальність за п.“11” ч.2 ст.115 КК настає незалежно від того, коли були вчинені обіцяні виконавцеві дії матеріального чи нематеріального характеру - до чи після вбивства, виконав чи не виконав їх замовник, збирався він це робити чи ні.

До дій матеріального характеру в таких випадках треба відносити, зокрема, сплату виконавцеві винагороди за вчинення вбивства, передачу чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань тощо.

Під діями нематеріального характеру необхідно розуміти будь-які дії, вчинення чи невчинення яких безпосередньо не пов'язане з матеріальними інтересами виконавця вбивства (допомога у працевлаштуванні, вирішенні певних життєвих проблем, звільнення від кримінальної відповідальності, залучення до вчинення інших злочинів, якщо цього бажає виконавець, тощо).

Дії виконавця умисного вбивства на замовлення належить кваліфікувати за п.“11” ч.2 ст.115 КК, а за наявності й інших обтяжуючих обставин, зазначених у ст.115 КК, - і за відповідними пунктами цієї статті. Зокрема, у випадках, коли умисне вбивство на замовлення вчинюється з метою одержання від замовника грошей, матеріальних цінностей чи інших вигод матеріального характеру, дії виконавця мають кваліфікуватися за пунктами п.“11” та п.“6” ч.2 ст.115 КК.

Замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватися або підмовником, або організатором злочину (якщо тільки він не є його співвиконавцем) і його дії мають кваліфікуватися за відповідною частиною ст.27 та п.“11” ч.2 ст.115 КК, а за наявності до того підстав і за іншими пунктами цієї статті (наприклад, за п.“6” - якщо виконавець вчинив убивство з метою одержання вигод матеріального характеру, за п.“12” - якщо вбивство було замовлено групі осіб).

Дії замовника умисного вбивства, який був співвиконавцем цього злочину, належить кваліфікувати за пунктами п.“11” та п.“12” ч.2 ст.115 КК як умисне вбивство, вчинене на замовлення за попереднім зговором групою осіб чи організованою групою, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами цієї статті.

У разі, коли замовник, який не є співвиконавцем убивства, керується корисливими, а виконавець - якимись іншими мотивами, дії замовника треба кваліфікувати за ст.27 і пунктами п.“11” та п.“6” ч.2 ст.115 КК

Зважаючи на те, що відповідальність за п.“11” ч.2 ст.115 КК настає лише у випадках, коли замовляється саме умисне вбивство особи, а не якийсь інший насильницький злочин щодо неї, цей пункт ст.115 КК не може застосовуватися тоді, коли замовник доручив заподіяти потерпілому тілесні ушкодження, а виконавець умисно вбив потерпілого. У цьому разі замовник повинен нести відповідальність за співучасть у вчиненні того злочину, який він організував чи до вчинення якого схилив виконавця, а останній - за той злочин, який він фактично вчинив.

У випадках, коли виконавець взяв на себе обов'язок позбавити потерпілого життя, але з не залежних від його волі причин умисел на вбивство до кінця не реалізував, дії замовника залежно від конкретних обставин справи повинні розглядатись як співучасть у готуванні до умисного вбивства на замовлення чи в замаху на вчинення цього злочину і кваліфікуватися за відповідними частинами статей 27 і 15 та п.“11” ч.2 ст.115 КК.

Особа, яка добровільно відмовилась від вбивства потерпілого, підлягає кримінальній відповідальності лише за фактично вчинене діяння, якщо воно утворює інший склад злочину.

Це не стосується тих випадків, коли відмова сталася вже після здійснення всіх дій, які винний вважав за необхідне виконати, але злочин не було доведено до кінця з причин, не залежних від його волі. Таке діяння належить кваліфікувати як закінчений замах на той злочин, котрий винний бажав вчинити.

У випадку, коли до кримінальної відповідальності притягується декілька осіб, які діяли спільно, з умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого, необхідно досліджувати характер дій, ступінь участі в злочині кожного з них і зазначати про це у вироку.

Дії осіб, які безпосередньо брали участь у позбавленні життя потерпілого, належить кваліфікувати за статтею Кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за умисне вбивство.

Дії організаторів, підмовників і пособників, які не були співвиконавцями злочину, необхідно кваліфікувати за тиєю ж статтею з посиланням на відповідну частину ст.27 КК України .

При ексцесі виконавця, коли один із співучасників вийшов за межі домовленості про обсяг злочинних дій і вчинив більш тяжкий або інший злочин (наприклад, при домовленості заподіяти потерпілому тілесні ушкодження його було позбавлено життя), відповідальність за цей злочин несе лише його виконавець, інші ж особи повинні відповідати за злочини, вчинені в межах домовленості.

Розділ II

Серед вбивств на замовлення можна виділити два основних різновиди:

1. вчинені на побутовому грунті;

2. вчинені у сфері бізнесу та організованої злочинності.

Злочини у першій групі до 1990р мали явну перевагу над вбивствами на замовлення, віднесеними до другої групи і складали приблизно 85%. Абсолютно точна кількість вбивств на замовлення, вчинених на побутовому грунті, невідома, оскільки у статистичному звітностівони окремо не відокремлювалися та мало чим відрізнялися від звичайних побутових вбивств способом вчинення, знаряддям, яке застосовувалось, ступенем тяжкості та методикою розслідування. Результативність їх розкриття, звичайно, була достатньо високою та складала в середньому не меньше 70%.