Перш за все опитуються жильці дому, поблизу якого або в якому було вчинено злочин. В першу чергу це можуть бути сусіди по квартирі. Їм задаються такі питання:
- Чи не бачили вони поблизу місця події підозрілих осіб;
- Які прикмети їх зовнішності, в що вони були одягнені…
- Чи не помітили вони біля автомобіля потерпілого сторонніх осіб, які нібито ремонтували автомобіль, але насправді встановлювали вибуховий пристрій…
3. Обстеження місцевості. Цей захід проводиться для пошуку покинутої зброї або автомобіля, на якому вбивці зникли з місця події.
Для обстеження навіть невеликої території необхідна значна кількість працівників та велика кількість часу. Тому не завжди такий захід є доцільним. Іноді достатньо провести обхід та перевірку району, де було вчинено вбивство, а також прилеглих до нього територій. Така робота здійснюється силами нарядів патрульно-постової служби міліції, дільничими інспекторами міліції та силами громадскості. При її виконанні необхідно мати на увазі, що багато злочинців знають оперативні можливості працівників міліції при введенні в дію оперативних планів “Сирена”, “Буран” тощо. Тому далеко від місця події на автомобілі вони не відїжджають: вони кидають транспортний засіб або пересідають на інший автомобіль.
В місцях виявлення автомобіля злочинців проводяться заходи по пошуку та опитування очевидців відносно осіб, які покинули автомобіль та прикметах тієї машини, на яку пересіли злочинці.
Отримані відомості повинні бути негайно передані оперативному черговому управління міліції для організації переслідування злочинців по гарячим слідам із урахуванням нових свідків.
4. Переслідування злочинців по гарячим слідам. У випадку вчинення вбивства на замовлення із використанням транспортних засобів затримати злочинців інколи вдається за рахунок введення в дію оперативних планів, таких як “ Сирена”, “Грім” та “Буран”. Але їх ефективність цілком залежить від оперативності дій чергового, який миттєво передає найновіші відомості і орієнтування про злочинців, місця їх переховування. Оскільки в місті достатньо багато постів ДАІ, то ймовірність досягнення успіху при проведенні такого роду заходів досить велика. Але на практиці мета таких заходів досягається у рідких випадках. Частіше, у випадках, якщо було вчинено відкритий напад в громадському місці та з його моменту не пройшло 10-15 хвилин.
В таких випадках очевидців слід опитати за допомогою альбому з найбільш типовими видами облич. Також їх слід опитати про ознаки автомобілю. Тут також можливе застосування типового альбому з марками автомобілів.
Слідчому необхідно зґясувати які прикмети запамґятались свідкам-очевидцям (прикмети автомобіля, зовнішності злочинця, одяг тощо). Відомості про автомобіль можна отримати і у інших осіб. Наприклад, у водіїв, які випадково опинилися поряд із автомобілем злочинців. Необхідно сконцентрувати увагу свідків на ознаках автомобіля, який довго стояв біля місця вчинення злочину із включеним двигуном, куди після вчинення пострілів сіли злочинці і миттєво покинули місце події. Необхідно дати вказівки оперативним працівникам отримати інформацію про всі автомобілі, які стояли в районі вчинення злочину з тим, щоб в подальшому встановити їх власників, серед яких можуть бути і особи, які мають корисну для слідства інформацію.
Отриману інформацію слідчий повинен як можна швидше передати черговому управління ОВС. Зокрема таку інформацію: про маршрут злочинців, про номер автомобіля, про його марку, колір. Розшукові ознаки доводяться до нарядів ППСМ, ДАІ, водіїв радіофікованих громадських служб, працівників АЗС, залізничних переїздів… Організовується переслідування по напрямкам руху автомобіля злочинців.
5. Розвідувально-пошукові заходи на місці події. Такі заходи можуть проводитися з метою отримання відомостей про можливих осіб, вчинивших вбивство на замовлення, виявлення додаткових свідків, а також фактів, які мають значення для розкриття злочину. Розвідувальна робота повинна бути проведена працівниками карного розшуку. Її суть полягає у тому, що встановлюється та фіксується розмова між людьми. Тобто інформація отримується із розмов місцевих жителів або співробітників. Така робота ведеться із застосуванням сил та засобів працівників, які обслуговують дану територію, наприклад, використовується агентура. Її націлюють на виявлення осіб, які проявляють підвищений інтерес до роботи медичних працівників (які цікавляться чи залишились потерпілі живими чи ні), працівників правоохоронних органів (чи не встановили вони на осіб злочинців, які здобуті докази).
Окрім агентури для таких заходів слід залучати працівнків служби кримінального пошуку. За їх допомогою можна виявити очевидців вчиненого злочину інших свідків, які не бажають давати показання в силу тих чи інших причин, дізнатись про думку окремих громадян про подію злочину тощо.
6. Загороджувальні заходи. Доцільним при розкритті вбивств на замовлення є проведення загороджувальних заходів. Оскільки, як вже розглядалося, виконавцями вбивств на замовлення можуть бути злочинці, які запрошуються для виконання “замовлення” з інших міст, областей і навідь інших країн. Тому не виключена можливість, що злочинець одразу після вчинення злочину, намагатиметься повернутися на місце свого прошивання.
Загорожувальні заходи проводяться працівниками міліції. Їх ефективність залежить від тих віхідних даних, якими вони володіють[18]. Наприклад, якщо є портрет злочинця, то необхідно обовґязково забезпечити наряди міліції таким портретом. У разі відсутності фотографії необхідно забезпечити працівників хоча б фотороботом розшукуваного, а також словесним описуванням зовнішності злочинця із урахуванням всіх його особливостей. У разі впізнання свідками злочинця по фотототеці, то портрет злочинця може бути персоніфіковано.
При встановленні подібності фоторобота з підобліковими особами, то дається заява органам внутрішніх справ про доставлення його до слідчого, який вже і буде встановлювати чи був він причетний до вчинення злочину, чи мало місце збігання прикмет. Все це дозволяє цілеспрямовано вести розшук і перевірку осіб, яких ми маємо підстави підозрювати у вчиненні злочину.
Органи дізнання за дорученням слідчого можуть виконувати і інші дії, повґязані із обшуком і виїмкою матеріалів, які мають значення для розшуку злочинця по гарячим слідам. Наприклад, по мобільному телефону можна дізнатися, всі вхідні та вихідні дзвінки потерпілого, які йому надсилались повідомлення.
Слідчий вправі затримати та допитати особу, яка підозрюється у вчиненні злочину, а орган дізнання – затримати її за наявності таких підстав:
1 коли цю особу застали при вчиненні злочину, що, як правило, не характерно для вбивств на замовлення, або безпосередньо після його вчинення;
2 коли очевидці, в тому числі і потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;
3 коли на підозрюваному або його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні цього злочину можна затримувати лише у тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особу підозрюваного.[19]
Як правило, особа злочинця встановлюється за допомогою оперативно-розшукових та слідчих дій на попередніх етапах розслідування справи.
При встановленні особи необхідно зґясувати прізвище, імґя, по батькові злочинця, місце її проживання, звґязки з іншими особами, спосіб життя, розпорядок дня тощо.
Далі можуть виникати два випадки:
Перший – якщо особа не підозрює, про ведення за ним спостереження. В таких випадках проводиться засідка працівниками карного розшуку. Найдоцільніше її проводити біля місця проживання злочинця: біля підґїзду будинку, біля його квартири. Оперативні працівники затримують підозрюваного при виході його із квартири, з будинку. В квартирі в такому випадку затримання проводити недоцільно, оскільки злочинець може зачинитись з середини і за час проведення взлому квартири оперативними працівниками закінчити життя самогубством.
У другому випадку – якщо підозрюваний здогадався про ведення за ним спостереження – залучається спеціальний підрозділ при управлінні по боротьбі з організованою злочинністю – “Сокіл”. В такому разі затрииання проводиться в житлі підозрюваного з метою недопущення його інформування інших осіб про те, що він опинився в “колі зору” правоохоронних оргінів.
Одразу затриманому розґяснюються його права:
-знати в чому його підозрюють;
-давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
-мати захисника і побачення з ним до першого допиту – у справах про цей злочин участь захисника є обовґязковою відповідно до ст.45 п.4 КПК. Захисник надається з моменту затримання особи чи предґявлення їй обвинувачення;
-подавати докази;
-заявляти клопотання і відводи;
-вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання;
-подавати скарги на дії і рішення особи, яка проводить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора;
-при наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки.
Про затримання підозрюваного орган дізнання або слідчий зобовґязані скласти протокол, в якому зазначають підстави, мотиви затримання, зазначається про розґяснення підозрюваному його пав, а також обставини затримання (час, місце, пояснення затриманого тощо). Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови його підписання затриманим про це зазначається в протоколі.