5. Термін охорони суміжних прав
Римська конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і органів мовлення (1961 р.) визначає мінімальний термін охорони для суміжних прав протягом 20 років з кінця року, в якому було зроблено фіксацію, — для фонограми і виконань, що містяться в ній; мало місце виконання — для виконань, що не містяться в фонограмі; мала місце передача — для мовлення. Термін охорони, що надається виконавцям за Договором Всесвітньої організації інтелектуальної власності щодо виконання і фонограми (1996 р.) продовжується до кінця періоду в 50 років, рахуючи з кінця року, в якому виконання було записано на фонограму. Термін охорони, що надається виробникам фонограм за зазначеним вище договором, продовжується до кінця періоду в 50 років, рахуючи з кінця року, в якому фонограма була опублікована, або — за відсутності такого опублікування протягом 50 років з моменту запису фонограми — 50 років з кінця року, в якому було проведено запис.
Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення терміну охорони суміжних прав. У багатьох національних законах про авторське право і суміжні права зазначені права діють протягом 50 років після першого виконання. Права виконавця на ім'я і на захист виконання від будь-якого спотворення або іншого посягання охороняються безстрокове. Права виробника фонограми діють протягом 50 років після першого опублікування фонограми або протягом 50 років після першого її запису, якщо фонограма не була опублікована протягом цього терміну. Права організації ефірного або кабельного мовлення діють протягом 50 років після здійснення такою організацією першої передачі в ефір або по кабелю. До спадкоємців (відносно юридичних осіб — до правонаступників) виконавця, виробника фонограми, організації ефірного або кабельного мовлення переходить право дозволяти використання виконання, фонограми, передачі в ефір або по кабелю і па отримання винагороди в межах частини термінів, що залишилася.
Розділ 3
УПРАВЛІННЯ АВТОРСЬКИМИ І СУМІЖНИМИ ПРАВАМИ
ГЛАВА 1
Інфраструктура для реалізації авторських прав
/. Цілі та функції авторських організацій
Охорона інтересів авторів у суспільстві, їх прав у зв'язку з використанням їх творів, забезпечення найсприятливіших умов взаємодії між авторами і користувачами, особливо за кордоном, найкращим чином можуть бути досягнуті через спеціалізовані організації, створені для того або іншого виду управління авторськими правами. Ці організації є, як правило, некомерційними. Зібрані ними кошти розподіляються між авторами і використовуються в інтересах авторів за вирахуванням витрат на створення і функціонування такої організації.
У разі реалізації прав, закріплених за автором законом, дуже важливо, щоб автор міг спиратися на ефективну інфраструктуру, яка забезпечує охорону його прав і сприяє йому в досягненні мети. Автор {володілець авторських прав) Ізолояіс винятковим правом дозволяти або забороняти деякі види використання своїх творів, що охороняються законом.
Сам автор, у більшості випадків, не може займатися питаннями авторизації або відтворення своїх творів, а також збором і розподілом відрахувань за їх використання або за обов'язкові та інші ліцензії. Розглянемо приклад збору і розподілу відрахувань за використаним музичного твору, який традиційно викопується перед обмеженою аудиторією, що зібралася в певному місці, і ніхто, крім цієї аудиторії, не може чути дане виконання. Однак розвиток і вдосконалення технічних засобів запису, радіомовлення і телебачення значно розширює рамки використання музичних творів, що для володільцев авторських прав має далекосяжні наслідки — їх твори дедалі частіше стають об'єктами несанкціонованого (піратського) використання не тільки в своїй країні, а й за кордоном. У подібній ситуації для конкретного автора або виконавця буде абсолютно нереально контролювати належні йому згідно із законом відрахування за використання його творів.
Тому для авторів вкрай важливо створити національне товариство, яке забезпечує захист ввірених йому інтересів і на додаток до контролю і авторизації буде здійснюватися збір і розподіл роялті від імені і на користь авторів і їх правонаступників. При цьому національне товариство забезпечить не тільки розпорядження своїм власним національним репертуаром і його охорону, але зробить це і для іноземних репертуарів, оскільки контракти про взаємне представництво будуть укладені з товариствами Інших країн. На основі взаємності його власний репертуар буде в розпорядженні і під охороною в кожній із зарубіжних країн, завдяки національному товариству, з яким вищезгаданий контракт про взаємне представництво було укладено.
Слід підкреслити, що, застосовуючи відповідну систему договорів і контрактів про взаємне представництво, які укладаються між авторами і користувачами, авторські товариства є важливою ланкою в організації законного використання творів. При цьому для отримання всіх необхідних дозволів користувачеві досить лише звернутися в своє національне авторське товариство і за допомогою єдиної операції отримати можливість вільного вибору творів для подальшого їх використання (організації концертів, театральних, балетних постановок і, що особливо важливо, з демонстрацією їх по каналах теле- і радіомовлення), не займаючись нескінченним пошуком володільців авторських прав і запитами на дозвіл.
Отже, в функції авторських організацій входить: робота, пов'язана з видачею дозволів на використання творів, контроль за їх використанням; підготовка типових контрактів між авторами і користувачами; збір роялті від різних користувачів і розподіл їх серед власників авторських прав; наданая юридичних консультацій і подання допомоги авторам та їхнім спадкоємцям; збір і поширення інформації, яка відповідає запитам і інтересам членів цих організацій; управління добровільними або добродійними фондами, що надають підтримку авторам у скрутних обставинах; сприяння розвитку культурного життя в країні загалом, їм доводиться також вести велику роботу з документацією (включаючи списки авторів та їхніх творів) не тільки відносно членів організацій, але також і відносно іноземних репертуарів, якими вони займаються на основі контрактів про представництво, укладених з авторськими організаціями інших країн.
2. Організації охорони і розпорядження авторськими правами
Організації охорони І розпорядження авторськими правами можуть бути приватними або громадськими незалежними організаціями чи державними відомствами, що взяли на себе такі функції, залежно від обставин, вимог або умов в конкретних країнах. Один з підходів полягає в тому, що держава повинна здійснювати відповідний контроль і нагляд, а також надавати фінансову підтримку тією мірою, якою це необхідно для ефективного функціонування таких організацій.
Однією з важливих функцій авторської організації є вжиття заходів для охорони і заохочення творчої діяльності в галузі літератури, мистецтва, музики тощо. Проте крім охорони і управління правами в Інтересах авторів і т их, хто бере участь у розповсюдженні авторських творів, їх організаціям могла б бути подана допомога в створенні необхідного соціального забезпечення і фінансова підтримка у разі хвороби, нещасного випадку, тимчасової або постійної інвалідності тощо. Фінансові ресурси для такої програми підтримки могли б бути отримані у формі внесків, що надходять від користувачів авторськими творами і від володільців авторських прав пропорціонально розміру ліцензійних відрахувань, або прибутків від використання творів, а також від державних та інших пожертвувань. Деякі країни вже заснувшій спеціальні фонди (як обов'язкові, так і добровільні) безпосередньої допомоги працівникам мистецтва І в організації проведення заходів, що сприяють охороні і заохоченню І ворчої діяльності.
Крім виконавчих, таких, що збирають і (або) розподіляють виконавські відрахування відносно їх прав, існує ряд організацій іншого виду, які займаються питаннями охорони прав найманих виконавців, сприянням інтересам виконавців в широкому розумінні або окремим групам виконавців, заохоченням виконавської діяльності і розповсюдженням виконаних ними творів або допомогою виконавцям, які цього потребують.
Що стосується телевізійних і радіомовних організацій, то повторне використання записів їх виконання забезпечує виконавцям важливе джерело можливого додаткового доходу, компенсуючи, певною мірою, обмежені можливості для «живого» виконання. Тому колективні угоди з телевізійних і радіомовними організаціями мають особливе значення для виконавців незалежно від того, чи укладені вони безпосередньо їх власними організаціями або організаціями виробників фонограм.
3. Видавничі організації
У багатьох країнах діяльність авторських товариств стосується не тільки забезпечення прав та інтересів авторів, а й охорони інтересів видавців І виробників фонограм. У таких ситуаціях видавці музичних творів беруть активну участь в управлінні даним авторським товариством, входячи, як правило, в його керівні органи. Деякі видавничі організації мають їакож програми, що забезпечують членам цих організацій можливість отримання допомоги в управлінні їх компаніями або інформації про політику держави у видавничих питаннях (податки, умови торгівлі, авторські права тощо).
Основним завданням видавничих організацій є охорона інтересів видавничої Індустрії, сприяння її розвитку і заохоченню пайширшого розповсюдження творів не тільки в своїй країні, а й за кордоном, оскільки видавнича діяльність стає все більш Інтернаціональною.