Ставки авторської винагороди за п'єси для дітей застосовуються не тільки дитячими, а й іншими театрами. За виконання п'єс, створених за мотивами іншихтворів, у тому числі творів народної творчості, застосовуються мінімальні ставки, встановлені для п'єс-інсценівок. Якщо твір створено автором двома або більше мовами, він визнається оригінальним на кожній з цих моїз. Ставки авторської винагороди, передбачені для драматичних, музично-драматичних творів, застосовуються також у разі постановки твору в концертному виконанні.
Ставки авторської винагороди для художників-сценографів і художників по костюмах розподіляються за згодою між ними, при цьому художнику по костюмах належить не менше третини ставки.
Мінімальні ставки авторської винагороди за музику до драматичних спектаклів застосовуються до кожного акту спектаклю, який супроводжується музикою, незалежно від кількості музичних номерів, а також від того, чи звучить музика у виконанні артистів чи відтворюється в звукозапису.
Мінімальні ставки авторської винагороди за публічне виконання творів застосовуються в усіх випадках як з платним, так і безоплатним для глядачів (слухачів) входом.
З платним для глядачів (слухачів) входом платником ставок авторської винагороди є власник приміщення (майданчика), в якому здійснюється публічне виконання творів як силами власних, так і силами сторонніх виконавців, незалежно від того, чи виступають вони за договорами про виконання чи за договорами про оренду приміщення (майданчика), якщо авторським договором чи договором, який укладається організацією, що керує майновими правами авторів на колективній основі, з користувачем не передбачено інше.
З безоплатним для глядачів (слухачів) входом платником ставок авторської винагороди є особа, яка уклала договір із замовником про виступ виконавців, із суми, визначеної в договорі, якщо ця сума надійшла особі, яка уклала договір, і винагорода виконавцям виплачується цією особою; замовник виступів — з суми, визначеної в договорі про виступи виконавців, якщо ця сума виплачується виконавцям безпосередньо замовником виступів; організатор проведення публічного виконання творів — з суми, передбаченої на виплату винагород виконавцям.
З платним входом до приміщення (на майданчик), в якому публічне виконання здійснюється без отримання від глядачів (слухачів) окремої плати, платниками ставок авторської винагороди є власник приміщення (майданчика), якщо винагорода виплачується безпосередньо власником приміщення (майданчика), з суми винагороди виконавців; керівник виконавців, якщо винагорода виконавцям виплачується цією особою, із суми, визначеної в договорі про виступи виконавців.
Мінімальні ставки авторської винагороди за відтворення творів у звукозапису і виготовлення одиничних примірників звукозаписів на індивідуальні замовлення, виготовлення, або імпорт обладнання І матеріальних носіїв, що використовуються для відтворення з особистою метою творів, зафіксованих у звуко- і відеозаписах, розповсюдження і прокат примірників звукозаписів і аудіовізуальних творів (відеофільмів) застосовуються громадянами, юридичними особами незалежно від форми власності, які відтворюють і виготовляють у звукозапису твори, виготовляють зазначене вище обладнання і матеріальні носії, реалізують Із тимчасове користування (прокат) примірники звукозаписів і аудіовізуальних творів (шдеофільмів).
Авторська винагорода за відтворення творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва виплачується крім авторської винагороди за створення творів. Розмір авторської винагороди за створення творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва для відтворення і тиражування промисловим способом визначається за згодою сторін — автора, його правонаступника або іншої особи, якій належить авторське право, і користувач а твору. Мінімальні ставки авторської винагороди визначаються в процентах відпускної ціни кожного примірника виробу, за якою вони відпускаються платником для реалізації.
Користувачі творів, що застосовують мінімальні ставки авторської винагороди, зобов'язані отримати від авторів, їхніх правонаступників та інших правоволоділь-ців або організації, що керує майновими правами авторів на колективній основі, дозвіл на відтворення (тиражування) твору, вести точний облік і надавати авторам та їхнім уповноваженим представникам на їх вимогу всі необхідні відомості про публічне виконання, відтворення (тиражування) таких творів.
Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особа, яка мас авторське право або будь-яку виняткову правоможпість на твір, може заресструвати його в офіційних державних реєстрах. Порядок реалізації цього авторського права визначено постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня ! 995 року № 532 «Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва».
Державна реєстрація, що проводиться Державним агентством України з авторських І суміжних прав (ДААСП України), дійсна протягом усього терміну охорони авторського права. Документи і матеріали для реєстрації можуть подавати: автор твору незалежно від громадянства і постійного місця проживання, особа (фізична і юридична), яка має авторське право, роботодавець, па замовлення і за рахунок якого створено твір, якщо інше не передбачено умовами договору між ним і автором, уповноважений представник автора або особи, яка має авторське право, організація, котрій доручено автором управляти його майновими правами.
ДААСП України здійснює депонування документів і матеріалів, необхідних для ідентифікації творів, то подаються на державну реєстрацію. Твори, документи і матеріали реєстрації депонуються і зберігаються в архівах ДААСПу протягом усього терміну охорони авторського права. За результатами реєстрації формується і підтримується в актуальному стані комп'ютерний реєстр державної реєстрації. Після реєстрації особам, які мають авторське право або будь-яку виняткову правомочність па твір, видається відповідне посвідчення встановленого зразка. Залежно від кількості здійснених державних реєстрацій, але не рідше ніж один раз на рік, ДААСП видає Каталог державної реєстрації. У разі виникнення спору
реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства, тобто вважається дійсною, якщо в судовому порядку не буде доізедено інше.
Результати інтелектуальної праці в умовах ринку стають товаром. Державна реєстрація — серйозний бар'єр на шляху свавілля у використанні твору, сприяє ствердженню цивілізованого, правомірного ставлення до об'єктів інтелектуальної власності та до їхніх творців.
ГЛАВА З
Законодавчі та нормативні акти у сфері
авторського права
У нашій країні послідовно розв'язується одне з першочергових завдань — становлення цивілізованого ринку об 'єктів інтелектуальної власності та створення умов для викорінення піратства. Неправомірне використання творів, комп'ютерних програм, фонограм без дозволу, а іноді й без відома автора, без укладення з ним відповідної угоди, без виплати винагороди — хвороба дуже поширена і небезпечна. Вона шкодить інтересам авторів, інтересам науки, літератури і мистецтва, національним інтересам. Тому для упорядкування в Україні ринку інтелектуальної власності здійснюються заходи щодо посилення державного контролю за правомірним використанням творів вітчизняних і зарубіжних авторів.
Згідно з Положенням про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (прокатне посвідчення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1315, Міністерство культури і мистецтв видає юридичним і фізичним особам прокатне посвідчення, котре дає право на розповсюдження (продаж, прокат) і демонстрування всіх видів національних та іноземних фільмів, а також право на їх тиражування з метою розповсюдження і демонстрування на території України будь-яким кінотеатром, кіноустановкою, відеоустановкою, прокатним пунктом відеокасет, торговельним підприємством, підприємством тиражування, а також телерадіоорга-нізаціями, в тому числі по кабельному телебаченню. Для отримання прокатного посвідчення володілець відповідних прав на фільм подає юридичне засвідчені копії (ксерокопії) угод (контрактів, договорів), інших документів, що підтверджують право даної особи на розповсюдження і демонстрування фільму, починаючи від його виробника. У 1997 році видано 8315 прокатних посвідчень, у 1998 році — 94НЗ посвідчення. Це сприяє правомірному використанню кіно- і відеофільмів.
Законом України від 14 листопада 1996 року № 497/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України і Кодексу України про адміністративні правопорушення» доповнено Кодекс України про адміністративні правопорушення трьома статтями (164'', 1647, 164і), в яких передбачено, що публічний показ без прокатного посвідчення кіно- і відеофільмів, публічний показ кіно- і відеофільмів з порушенням умов публічного демонстрування, передбачених прокатним посвідченням, тиражування без прокатного посвідчення з мстою продажу, прокату, публічного показу або розповсюдження кіно- і відеофільмів тягне за собою накладення штрафу з конфіскацією кіно- і відеофільмів, засобів їх виготовлення, а також коштів, отриманих від їх демонстрування або реалізації. Правоохоронними органами проводяться рейди, пов'язані з вилученням контрафактних примірників кіно- і відеофільмів.