7. Рід міг усиновляти сторонніх і таким шляхом приймати їх у члени свого плем'я.
8. Кожний з родів дотримував своїх релігійних церемоній і свят.
9. Кожний рід мав своє місце поховання.
10. Рід мав раду - демократичні збори всіх дорослих членів роду, чоловіків і жінок, що володіли рівним правом голосу.
Родова громада опиралася на загальну працю її членів і загальну власність на засоби виробництва. Це була родоплеменна власність на район перебування, що був виробничою територією плем'я, і на все, що перебувало на ній. Особиста власність членів громади на зброю, одяг, прикраси й т.п. відігравала підлеглу роль.
Наприкінці 70- х років у вітчизняної этнологіі були запропоновані поняття первісної мононорми й мононорматики. Під мононормой розумілося недиференційоване, секретне правило поведінки, що не може бути віднесено ні до області права, ні до області моральності з її релігійним усвідомленням, ні до області етикету, тому що з'єднує в собі особливості всякої поведінкової норми.
Як відомо, у правознавстві (так само як у юридичної этнологіі) попереднього часу під правом найчастіше розумілася сукупність норм, установлених або санкціонованих державою, хоча поступово пробивала собі дорогу й антипозитивістську юриспруденцію. Моральність (мораль, етика) розглядалася як сукупність норм, установлених суспільством. Етикет, тісно пов'язаний з етикою, взагалі залучав до себе мало уваги.
Одним із ключових було (та й зараз залишається) питання про співвідношення права й моралі. Він має багато аспектів: і порівняльне значення норм, і ступінь їхньої примусовості, і їхня аксіологія й багато чого іншого. Найбільше значно постає питання про санкції. У праві вони звичайно жорсткіше, у моралі - м'якше. Зрозуміло, що можливо й виключення. Що стосується етикету, то він, як ми вже відзначали, завжди розглядався як щось близьке до етики.
Концепція первісної мононорми одержала помітне визнання й подальшу розробку у вітчизняної етнології, археології, а головне, у теоретичному правознавстві. Ця разробка дуже неоднаково торкнулася етапи еволюції первісної мононорматики. У першому випадку питання про суть поведінкових норм у первісному суспільстві, тобто про саме поняття класичної мононорматики, не викликав суперечок по суті питання. Збереглися тільки термінологічні розбіжності. Навряд чи треба нагадувати, що в этнологіі й пов'язаних з нею науках первісні поведінкові норми одні називають правом або звичаєвим правом, інші - мораллю, деякі -звичаями, інші - просто нормами. Так це є на Заході й так само в нашій літературі дожовтневого часу й перших післяжовтневих десятиліть. Якщо говорити про радянську й пострадянську науку, то тут не завжди допомагала навіть уніфікаторська лінія, що проводилася в ній.
Особлива думка із приводу першого етапу еволюції мононорматики висловив найбільший вітчизняний історик первісності Ю.И. Семенов. На початку цього етапу він виділив табу й тет - сукупність не завжди зрозумілих, але грізних приписань, що карають смертю за такі найтяжчі злочини, як, наприклад, інцест, порушення екзогамії. Як відомо, порушення екзогамії - один із проявів полових табу, яким присвячена значна література. Першим, хто звернув на них серйозна увага, був англійський еволюціоніст Э. Кроули. Він бачив коріння цих заборон у самому факті полового диморфізму. Диморфізм вів до відчуженості статей і цілій системі заборон і обмежень. Великий матеріал про них зібрав у своїй фундаментальній праці знаменитий англійський еволюціоніст Дж. Фрэзер. Випливаючи за ними, що видається вітчизняний етнолог С.А. Токарєв підкреслив тісний зв'язок полових заборон з мораллю. Звідси він вивів полову соромливість, що доходить до марновірного страху перед оголенням. Сюди ж він відніс вікові ініціації, під час яких підлітків відокремлюють від жінок і пояснюють, як себе з ними вести. У якості одного з компонентів комплексу ініціації він особливо виділив обрізання хлопчиків. Пильну увагу залучив уже згадану екзогамну заборону, надзвичайно широко, якщо не універсально, розповсюджений в етнографічному світі, а також пізніше виниклий звичай ендогамії. С.А. Токарєвим виділені й інші комплекси полових заборон, пофарбовані в релігійні тони й наділялися в табустичну форму .
У зв'язку з табутетом задамося питанням, чому це явище мононорматики суворіше всіх інших? Питання суперечливе: ми знаємо, що ті ж інцести мали повсюдне поширення й у глобальному плані - згадаємо шлюби єгипетських фараонів зі своїми сестрами або скандально відомі середньовічні інцести італійської знаті. Більш того, у ранньопервісному суспільстві були нормою так звані кросскузенні шлюби між двоюрідними братами й сестрами по лінії матері, а в позньопервісному стали практикуватися ортокузенні шлюби між двоюрідними братами й сестрами з боку батька.
Інших уточнень, ні умоглядних, ні фактуальних, у зв'язку з першим, основним етапом еволюції мононорматики не було. Але приблизно до другого, уже роспадному етапу було зроблено досить багато доповнень. Розглянемо їх по можливості послідовно.
Соціальні норми були спрямовані на забезпечення економіки, що привласнює, і відтворення громад у природному середовищі. Територія була закріплена за громадою. Але якщо яка-небудь інша громада, найчастіше родинна, з екстремальних причин не могла користуватися своєю землею, то їй надавалася можливість жити на території іншої групи. Історія знає безліч таких прикладів, що ставляться вчасно розпаду первісної мононорматики, а стало бути, і становлення виробляючого господарства. От один з них: у бедуїнів Аравії в їхніх родах-кабилах пасовища вважалися закріпленими за родоплемінними групами, однак у посуху й при інших надзвичайних обставинах їм дозволялося користуватися землями родинних племен". Відомо безліч і інших подібного роду прикладів.
Випливаючи за М. Фридом, О.Ю. Артемова в ряді своїх робіт намагається взагалі довести відсутність поза націй стадії власності на землю. Але чи можна ставити знак рівності між тимчасовим користуванням чужою землею (до того ж в екстремальних обставинах) і відсутністю власності на землю? На наш погляд, це рішення сумнівно.
Стосуючись способів регулювання права, що стає, А.Б. Венгеров виділяє заборони, дозволи й позитивні звичаї. Про заборони- табу ми вже говорили вище. Говорилося й про найбільш типове табу - забороні інцестів. Але тут варто трохи доповнити й уточнити це питання. По-перше, інцести, що працювали на нормальне відтворення нечисленних громад, все-таки допускалися при значних розмірах популяції, тобто групи, усередині якої полягають шлюби. По-друге, усвідомлення згубності інцестів повинне було відбуватися в далекій давнині, чи ледве не споконвічно, право ж стало виникати за кілька тисячоріч до нашої ери, і тому не можна вважати заборону інцесту чи ледве не первинною правовою нормою. Нарешті, як говорилося, із причин династичного характеру в стародавності існували правила, що прямо пропонували інцести (наприклад, у древніх єгиптян і південноамериканських інків).
Сучасна наука, виділяючи з регулювання організації виробництва, що визначали поводження людей на етапі виробляючої економіки, розрізняє шість таких регуляторів: 1 - біолого-психологічний, 2 - подружньо-родинний, 3 - корпоративно-груповий, 4 - міфолого-релігійний, 5 - правовий і 6 - моральний. Якщо звернутися, наприклад, до двох останніх регуляторів, по-різному, але ближче інших дотичної нашої теми, то варто було б відзначити наступне. Моральний фактор лише на превелику силу виділяється з міфолого- релігійної сфери. Очевидно, його чітке відшарування відбувається лише на більше пізніх етапах історії, де релігійний світогляд на якийсь час витісняється "світською" мораллю. Правовий же регулятор мав 3 функції. Він визначав організацію виробництва, перерозподіл виробленого й добування продукту, ще нормування індивідуальних витрат праці й часу на суспільні потреби.
Стовповий шлях диференціації суспільства, що приводив до виділення правового регулятора, пов'язаний із землеробством, особливо зрошуваним, і скотарством, а в значній мірі й з гірничо-металургійним виробництвом. В останньому випадку значну роль відіграв складний ранговий поділ праці, що приводив до особливого положення гірників і металургів у багатьох суспільствах. Виробництво в таких випадках мало складний характер залежно від рангу, поділу праці, регламентації взаємозв'язків. Будівництво великих суспільних споруджень, доріг, зрошувальних систем, гробниць при участі значних мас людей не могло відбуватися без дії правового регулятора й пов'язаних з ним санкцій. [13;с.80]
Первісне дополітичне суспільство з його чи те мононорматикой, чи те мораллю не стояло на місці. На його останньому, розпадком етапі, як уже згадувалося, стали створюватися потестарнні й раннє державні структури. Диференціювати їх не завжди легко, і тому в науці останнього часу й ті й інші часто поєднують під одним поняттям терміном "политті". Серед них ми розрізняємо вождества, елітархії (протополітархії) і бигменства.
Як і раніше неясно, як співвідносилися між собою правові й моральні аспекти мононорматики, якщо навіть спеціальні словники розходяться між собою в дефініції цих поведінкових категорій. Як довести, що був табутет або на якій саме стадії виникали политті і їхній функції - право? Чи завжди ми будемо додержуватися залишків догматизму, розуміючи право як функцію политті, або будемо вважати його іншою категорією, скажімо, як про цього вже не раз ставилося питання, мінімумом моралі? Чи може право виникнути раніше самих ранніх политті, так само як держава часом виникає раніше суспільних класів . Де кінчається потестарнна влада й починається політична організація? Із приводу інших порушених нами питань усе ще ведеться суперечка про диференціацію надлишкового й прибавочного продукту. Можна задатися питанням: якщо матріархат і пов'язані з ним пережиткові інститути були міфом або досить спірними поняттями, то чому соціально неповноцінними й нечистими під час специфічних функцій уважалися не чоловіки, а жінки? Коли почне вивчатися не тільки правовий і моральний, але й етикетний аспект мононорматики?