На сьогодні в світі не існує значної кількості судових рішень, що тлумачать норми авторського права у світлі звичаїв та загальноприйнятої практики. Проте деякі судові прецеденти, які підтверджують правильність викладеної вище позиції, все ж таки існують.
Мабуть, найвідомішим з них є рішення у справі Sony Betamax, що розглядалась у США. Предметом судового розгляду була практика запису фільмів, що демонструються по телебаченню, на відеокасети. Суд визнав, що серед телеглядачів склалась звичайна практика запису фільмів на плівку у випадку, коли їх немає вдома під час трансляції фільму, але в них є бажання переглянути його пізніше. Суд дійшов висновку, що ця практика, яку він охарактеризував як “зсув у часі”, складає “порядне використання”, а значить, не є порушенням авторських прав.
3) Поведінка володільця авторських прав.
Певні акти поведінки володільців авторських прав в Інтернеті за своєю суттю є запрошенням до вчинення тих чи інших дій по використанню творів, права на які їм належать.
Чудовим прикладом таких актів може слугувати поміщення файлу на FTP-сайт. Оскільки єдиним призначенням сайтів FTP є надання можливості користувачам Інтернету завантажувати поміщені на них файли у пам’ять своїх комп’ютерів, то подібна поведінка має трактуватися як дозвіл на копіювання файлів.
РОЗДІЛ 3
ЗАХИСТ АВТОРСЬКИХ ПРАВ НА ТВОРИ, РОЗМІЩЕНІ
В ІНТЕРНЕТІ
В цьому Розділі міститься аналіз технічних і правових засобів та методів ведення бізнесу, які дозволяють володільцям авторських прав ефективно захищати свої права на розміщені в Інтернеті твори як до моменту їх порушення, так і після, а також розглянуто перспективи реалізації в Інтернеті економічної концепції перехресного субсидування.
Все більшу роль в забезпеченні дотримання авторських прав в Інтернеті відіграє технологія. Поширеною є навіть думка, що доступність авторам та їхнім правонаступникам технічних засобів захисту інформації, розглянутих нижче, призведе до постання в Інтернеті економіки мікро-платежів, за якої за кожним використанням твору слідує платіж володільцю авторських прав на нього. Але окрім того, що створення такої системи є нереальним з цілого ряду юридичних, соціальних та економічних причин, розглянутих в Розділі 1, мікро-платежі викликають і інші суттєві ускладнення. Зокрема, вартість підтримання такої системи буде надто високою та потребуватиме існування громіздкої служби підтримки клієнтів.[148]
Звичайно, жодна технологія не гарантує абсолютного захисту від порушення авторських прав на твори, розміщені в Інтернеті. Проте, комбінація технічних засобів захисту інформації та інших методів може стати потужним фактором стримування від порушення авторських прав в Інтернеті, роблячи таке порушення технічно складною та економічно невигідною операцією.
3.1. Захист на етапі д о порушення
Володільці авторських прав мають вибір з широкого кола як технічних та правових засобів, так і маркетингових прийомів, які надають їм можливість контролювати використання розміщених в Інтернеті творів до моменту порушення прав на них.
Наступні прийоми володільці авторських прав на розміщені в Інтернеті твори можуть використовувати для контролю за використанням цих творів та запобіганню порушень своїх прав:
1) Обмежена функціональність.
За такого підходу, володілець авторського права надає користувачеві примірник твору, який має функціональні обмеження. Такий підхід є одним з шляхів впровадження в життя таких бізнес-моделей як “спробуй, перед тим як купити” та “продавай поліпшені версії”, про які підеться нижче.
Наприклад, автори програмного забезпечення можуть розповсюджувати прикладні програми, які не здатні друкувати документи або зберігати їх в пам’яті комп’ютера. За дещо іншого підходу продавець програмного забезпечення може розповсюджувати “урізаний” варіант програмного забезпечення, таке як бета-версії програм. У той час як “урізане” програмне забезпечення надає користувачам можливість користуватися та звикати до нього, воно спонукає тих, хто бажає стабільної роботи програмного забезпечення, придбати його “повноцінний” варіант.
Останній приклад: постачальники баз даних або інших великих за об’ємом творів можуть надавати користувачам зміст малими частинами, ускладнюючи їх компілювання в цілісний твір. [149]
2) “Годинникова бомба”.
Аналогічно до прийому з функціональними обмеженнями, за цього підходу володілець авторських прав розповсюджує функціонально повноцінний об’єкт інтелектуальної власності, але встановлює дату, після якої доступ до нього буде неможливим. Один з варіантів такого підходу передбачає закриття продавцем доступу до твору після певної кількості користувань (наприклад, після перегляду комп’ютерного файла 10 разів його буде неможливо більше продивитися).
3) Захист від копіювання.
За цього підходу продавець обмежує кількість разів, коли комп’ютерний файл може бути скопійований. Захист від копіювання був нормою в 1980-х роках, але пізніше впав у немилість значною мірою тому, що користувачі скаржились на незручність, а також тому, що захист копії можна було досить легко “зламати”.[150]
Хоча зростання сприйнятливості користувачів щодо схем захисту від копіювання начебто не спостерігалось, цей прийом використовується і зараз у деяких ситуаціях. Наприклад, володілець авторських прав може зберегти комп’ютерний файл у форматі PDF у такий спосіб, що інші не зможуть зробити копії ні безпосередньо, ні опосередковано, наприклад, роздруковуючи зображення на екрані комп’ютера або копіюючи показаний на екрані текст. В той час як ця форма захисту від копіювання не є ефективною протидією хакерам, вона є достатньою, щоб запобігти копіюванню файлів переважною більшістю користувачів. [151]
4) Криптографічні конверти.
Криптографічні конверти – це програмне забезпечення, яке зашифровує твори так, що доступ до них може бути отриманий лише із застосуванням належного ключа до шифру. Програми, що здійснюють таку операцію, часто називають торговою маркою фірми ІВМ “cryptolopes”. Володільці авторських прав можуть захищати свої права на твори, розповсюджуючи їх у криптографічних конвертах і вимагаючи від користувачів плати за ключі, за допомогою яких твір можна “вийняти” з “конверта”.
5) Контракти.
Одним з найефективніших та, на жаль, недооцінених володільцями авторських прав на розміщені в Інтернеті твори засобів запобігання порушенню їхніх прав є контракти. За правильного оформлення контракти можуть надати володільцям авторських прав повноваження по контролю за використанням їхніх творів ширші за ті, що надаються їм за законами про авторське право.
Все більшого визнання набувають зараз укладені через Інтернет контракти “щільного обгорнення” (shrink-wrap contracts) (ще їх називають угодами “крізного клацання” (clickthrough agreements)). Такі контракти є нічим іншим, як ліцензіями, тобто дозволами володільців авторських прав на використання творів в той чи інший спосіб. Якщо такі угоди буде визнано дійсними на міжнародному рівні, то володільці авторських прав на розміщені в Інтернеті твори для контролю за використанням їхньої інтелектуальної власності можуть віддати значну перевагу контрактному праву.
6) Запобіжні заходи.
Законодавством держав-членів Світової організації торгівлі (СОТ) мають бути передбачені процедури, які уможливлюють ефективні дії проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, в тому числі термінові заходи, спрямовані на запобігання порушенням, та способи захисту прав, які стримують від подальших порушень. Такі процедури держави-члени СОТ зобов’язує встановити стаття 41(1) Угоди TRIPS, яка є обов’язковою для підписання всіма членами організації.
Стаття 14(1) тієї ж угоди передбачає, що виконавці повинні мати можливість запобігати наступним діям, якщо вони були вчинені без їхнього дозволу:
a) фіксація їхнього незафіксованого виконання;
b) відтворення такої фіксації;
c) передача засобами бездротового зв’язку їхнього живого виконання;
d) публічне сповіщення такого виконання.
Згідно із статтею 50(1) Угоди TRIPS органи судової влади держав-учасниць повинні мати повноваження по застосуванню негайних та ефективних тимчасових заходів з метою запобігання порушенням будь-яких прав інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів порушень, що припускаються.
В Україні, яка зараз знаходиться у процесі приєднання до СОТ [152], були здійснені заходи з приведення національного законодавства у відповідність до вимог Угоди TRIPS, зокрема щодо запобіжних заходів. Так, новою редакцією Закону передбачено можливість застосування судом тимчасових заходів за заявою володільця авторських чи суміжних прав “до пред’явлення позову або до початку розгляду справи за участю іншої сторони (відповідача)” у випадках, коли “відповідач по справі порушення авторського права і (або) суміжних прав відмовляє у доступі до необхідної інформації чи не забезпечує її надання у прийнятний строк, робить перешкоди у здійсненні судових процедур, або з метою збереження відповідних доказів щодо інкримінованого порушення, особливо у випадку, коли будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, або коли є очевидний ризик того, що доказ буде знищено”. [153] Тимчасові заходи можуть здійснюватися наступними шляхами:
“а) винесення ухвали про огляд приміщень, в яких, як припускається, відбуваються дії, пов’язані з порушенням авторського права і (або) суміжних прав; б) накладення арешту і вилучення всіх примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, засобів обходження технічних засобів захисту, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх виготовлення і відтворення; в) накладення арешту і вилучення рахунків та інших документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення (чи підтверджують наміри вчинення порушення) авторського права і (або) суміжних прав”. [154] Викликає подив, що в Законі особа, до якої ще не подано позов, іменується “відповідач по справі”, хоча без позову судової справи за авторським правом бути не може. Незважаючи на подібні недоліки та неточності формулювань, положення про запобіжні заходи нової редакції Закону в цілому відповідають вимогам Угоди TRIPS, та їх прийняття, безсумнівно, сприятиме приєднанню України до СОТ, що, в свою чергу, матиме позитивні наслідки для зовнішньої торгівлі країни, послабляючи її економічну ізоляцію. [155]Для перевірки кількості випадків використання творів, розміщених в Інтернеті, та стягнення платні за таке використання володільці авторських прав на ці твори можуть удаватися до наступних методів: