Натомість, літературні (включаючи комп’ютерні програми), музичні, аудіовізуальні та фотографічні твори, будучи вже закріпленими в цифровій формі або легко, суто технічними засобами піддаючись переведенню у неї, розміщуються в Інтернеті як такі.
Ті ж твори, які закріплені у традиційних дво- чи тримірних формах, стають доступними користувачам Інтернету лише завдяки зображенням, отриманим в результаті їх фотографування, кіно- чи відео-зйомки або сканування. Ці зображення і є похідними творами.
Більше того, якщо отримані фото-, кіно- або відео-матеріали закріплені не у цифровій формі, то результати переведення цих матеріалів в цифрову форму теж можуть бути похідними творами за умови їх відповідності критерію оригінальності. Оригінальність похідних творів, отриманих в результаті переведення інших творів в цифрову форму, полягає, наприклад, у творчій обробці зображення, виправленні дефектів оригіналу або зміні кольорів (розфарбуванні), що має місце при реставрації старих фотографій та кінофільмів.
6) Збірники та інші складені твори.
Збірники творів всіх перелічених вище категорій, в тому числі і похідних творів, за умови відповідності критерію оригінальності, підлягають охороні авторським правом “як такі, без заподіяння шкоди правам авторів кожного з творів, які складають частину таких збірників”.[62] Оригінальність збірників полягає в тому, що вони є результатом творчої праці по добору, координації чи упорядкуванню матеріалів, що входять до їх складу. [63]
Український Закон до даної категорії творів відносить “збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори”. [64]
Американський Акт збірник іменує “компіляцією”, розуміючи під нею “твір, утворений збиранням та поєднанням раніше існуючих матеріалів або даних” та включає до цього поняття термін “колективний твір”.[65] Останній же розуміється як “твір, такий як періодичне видання, антологія або енциклопедія, в якому певна кількість внесків, що складають окремі і незалежні твори самі по собі, поєднані у єдине ціле”. [66]
Як видно з процитованих положень авторсько-правових законів, збірники охороняються авторським правом незалежно від того, чи є об’єктом його охорони матеріали, які вони включають. Таким матеріалами, поряд з охоронюваними творами, можуть бути і об’єкти, що не охороняються, в тому числі і звичайні дані.
Як було зазначено вище, звичайні дані, як то імена та адреси, номери запчастин, курси валют та котировки цінних паперів тощо, є фактами і як такі не підлягають охороні авторським правом. Це стосується всіх фактів – наукових, історичних, біографічних та новин дня. Як і неохоронювані об’єкти, вони належать до суспільного надбання та можуть вільно використовуватися будь-ким. [67]
Однак, збірники об’єктів, що відносяться до суспільного надбання, можуть охоронятися авторським правом. Такими збірниками в Інтернеті найчастіше є бази даних. Ці твори значно полегшують процеси зберігання, передачі та пошуку інформації, закріпленої в електронному вигляді.
Український Закон під базою (компіляцією) даних розуміє “сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі – електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп’ютера) чи інших засобів”.[68] Спираючись на це визначення, цілком можливо припустити, що до баз даних Закон відносить, окрім електронних, також і ті системи, управління і пошук якими здійснюється за допомогою механічних пристроїв.Більш конкретним тому виявляється визначення, яке містить авторсько-правове законодавство Російської Федерації і згідно з яким база даних – “це об’єктивна форма представлення і організації сукупності даних (наприклад: статей, розрахунків), систематизованих таким чином, щоби ці дані могли бути знайдені і оброблені за допомогою ЕОМ”. [69] Таким чином, за російським авторським правом база даних – це виключно електронна база даних.
Американський Акт не містить визначення бази даних, але, безсумнівно, включає як традиційні, так і електронні збірники “матеріалів або даних” до терміну “компіляція”, що видно з його визначення, наведеного вище.
Звичайно, обсяг авторсько-правової охорони баз даних, які складаються з неохоронюваних творів або звичайних даних, є меншим, ніж обсяг охорони, що надається базам даних, які складаються з охоронюваних матеріалів. У випадку баз даних, які складаються з елементів, віднесених законодавчо до суспільного надбання, авторським правом охороняється лише добір, координація та упорядкування матеріалів, що входять до складу таких баз даних. Однак, авторське право не запобігає вільному використанню самих цих матеріалів.
Більше того, багато баз даних не підлягають охороні авторським правом як такі, що не відповідають критерію оригінальності, незважаючи на значні зусилля та інвестиції, яких може потребувати їх укладання. Прикладом таких баз даних можуть слугувати телефонні довідники, алфавітний принцип побудови яких є далеким від оригінального. [70]
В той же час, в сучасному праві інтелектуальної власності набирає силу тенденція надання охорони sui generis базам даних, які не охороняються авторським правом.
Так, в 1996 році Європейським Союзом було прийнято Директиву, згідно якій підлягають правовій охороні бази даних, укладачами яких були зроблені значні інвестиції в отримання, верифікацію або презентацію їх складових. Директива підлягає імплементації у національне законодавство п’ятнадцяти держав-членів Європейського Союзу і на кінець 1999 року була імплементована Бельгією, Данією, Німеччиною, Іспанією, Австрією та Фінляндією. [71]
Аналогічний за змістом законопроект находиться зараз на розгляді в Конгресі США. Запропонований закон забороняє відтворення та комерційне використання повністю або значної (кількісно або якісно) частини “зібрання інформації”, яке було складено, упорядковано та яке підтримується іншою особою шляхом інвестування значних грошових або інших ресурсів, таким чином, що це завдає шкоди існуючому або потенціальному ринку збуту цієї іншої особи. Термін охорони, що пропонується, – 15 років. Передбачені методи захисту прав укладачів збірників включають відшкодування збитків та судову заборону. За умисні порушення встановлюються кримінальні санкції.
В Україні, вслід за країнами Європейського Союзу, останньою редакцією Закону на бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності, було поширено право sui generis, проте яким є зміст цього права, в Законі не зазначається.[72] Жодного нормативно-правового акта, який би конкретизував це положення Закону, на сьогодні не прийнято.
До складених творів належать також Web-сайти та мультимедійні твори. Обидва ці види творів широко представлені в “мережі мереж”, а Web-сайти, взагалі, є явищем, притаманним лише Інтернету, і більшість його ресурсів містяться саме на них.
За своєю фізичною та юридичною природою Web-сайти близькі до баз даних. Тексти, розміщені на Web-сайті, зазвичай містять посилання на інші інформаційні ресурси, розміщені на тому самому або іншому сайті. Таким чином, Web-сайти є механізмами доступу до систематизованої інформації та, будучи оригінальними, підлягають охороні авторським правом як бази даних.
Мультимедійні твори – це твори, які є результатом поєднання двох або більше категорій творів в одній формі. [73] Найбільш сприятливою для такого поєднання формою з усіх існуючих на сьогодні є, звичайно, цифрова.
Якщо охороноспроможність мультимедійних творів за авторським правом не викликає сумнівів, то визначення обсягу їх охорони надзвичайно ускладнено. Проблема викликана тим, що мультимедійні твори є плодом процесу конвергенції різних об’єктів охорони авторського права, який став можливим завдяки сучасними інформаційним технологіям.
Традиційно авторське право виділяє кілька груп охоронюваних об’єктів, кожна з яких складається з кількох видів творів, причому одній групі може надаватися охорона, відмінна за обсягом від тієї, що надається іншій групі. І такий поділ, безперечно, мав сенс, дозволяючи врахувати всі особливості та якісні відмінності всіх категорій охоронюваних творів.
Однак, поява цифрових технологій уможливила трансформацію будь-яких об’єктів авторсько-правової охорони у цифрову форму та об’єднання їх в рамках одного твору. Що, наприклад, являє собою інтерактивна навчальна програма з історії літератури та мистецтва з аудіо- та відео-супроводом? Комп’ютерну програму? Твір літератури? Аудіовізуальний твір? На жаль, сучасне авторське право не дає однозначної відповіді на ці питання.
1.5. Особливості розміщених в Інтернеті творів як предмета авторського права та проблеми їх правової охорони.
Особливості розміщених в Інтернеті творів як предмета авторського права викликані специфічною формою їх фіксації. Цифрова форма фіксації цих творів уможливлює їхні унікальні, раніше неуявні фізичні якості та спричинює значні проблеми їх правової охорони.
Нижче наведені технічні фактори, яким підвладні твори, розміщені в Інтернеті, та викликані цими факторами юридичні проблеми.
1) Відсутність втрати якості при відтворенні. На відміну від примірників творів, виготовлених з використанням аналогових засобів копіювання (як то фотокопіювальні апарати, відео- та аудіомагнітофони, факсимільні апарати тощо), цифрові примірники є ідеальними копіями без будь-якої втрати якості. Перша цифрова копія абсолютно не відрізняється від тисячної копії, зробленої з того ж самого оригіналу. Оскільки кожна копія є ідеальною, не існує якісних обмежень, які б заважали піратам робити стільки копій, скільки вони забажають, і в одержувачів цих копій не виникає потреби звертатись до легального джерела для того, щоб зробити копію, яка б за якістю не поступалась оригіналу.