Смекни!
smekni.com

Підприємницьке право, Старцев (стр. 11 из 49)

Згідно зі ст. 122 ЦК кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якшо засновницьким догово­ром не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам.

У разі спільного ведення учасниками справ товариства для укладення кожної угоди є необхідною згода всіх учасників то­вариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть укладати угоди від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учас­никами, яким доручено ведення справ товариства. Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схва­лені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодуван­ня здійснених ним витрат, якшо він доведе, що у зв'язку з йо­го діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.

3. Учасники повного товариства несуть додаткову солідарну
відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм май­
ном. Отже, відповідальність учасників за боргами товариства
всім майном є одним із винятків із загального правила про са­
мостійну відповідальність юридичної особи за своїми зо­
бов'язаннями (ст. % ЦК).

Згідно зі ст. 124 ЦК у разі недостатності у повного това­риства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно (див. ст. 543 ЦК) відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм

43


майном, на яке може бути звернене стягнення. При ньому учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його всту­пу в товариство.

Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відпо­відній частині до інших учасників, які несуть перед ним відпо­відальність пропорційно своїм часткам у статутному фонді то­вариства.

4. Управління діяльністю повного товариства здійснюється
за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором
товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення
приймається більшістю голосів учасників.

Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів. Також учасник повного товарис­тва, незалежно від того, чи уповноважений він вести справи то­вариства, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства.

5. Законодавством не передбачений мінімальний розмір ста­
тутного фонду, що повинен створюватися в повному товарис­
тві. Проте загальні вимоги ст. 13 Закону «Про господарські то­
вариства» щодо обов'язкової наявності у господарського това­
риства статутного фонду поширюються і на повне товариство,
тому статутний фонд все одно має бути створений в розмірі, що
визначається установчими документами.

24. Командний1товариство

Поняття командитного товариства

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені това­риства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язан­нями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учас­ники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Характеристика командитного товариства

1. В командитному товаристві є повні учасники і вкладники. Командитне товариство поєднує ознаки повного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. Власне ч. З ст. 133

44


ЦК передбачає застосування щодо командитного товариства відповідних норм про повне товариство. На схожість із повним товариством вказує, зокрема, наявність у складі учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями відповідальність усім своїм май­ном (повних учасників), а з товариством з обмеженою відпові­дальністю — наявність осіб (вкладників), шо несуть відпові­дальність за боргами команлитного товариства лише в межах своїх вкладів. При цьому відповідно до ч. 7 ст. 80 ГК повними учасниками команлитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

2. Згідно зі ст. 135 ЦК правовий статус повних учасників ко­
мандитного товариства та їх відповідальність за зобов'язаннями
товариства встановлюються положеннями законодавства про
учасників повного товариства. Повні учасники, зокрема, здій­
снюють управління діяльністю командитного товариства. При
цьому особа може бути повним учасником тільки в одному ко­
мандитному товаристві. Повний учасник командитного това­
риства не може бути учасником повного товариства, а також
вкладником цього самого товариства.

Щодо вкладників ст. 136 ЦК передбачає заборону брати участь в управлінні діяльністю командитного товариства та за­перечувати проти дій повних учасників шодо управління діяль­ністю товариства. Вкладники командитного товариства можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.

Відповідно до ст. 137 ЦК вкладник командитного товарис­тва зобов'язаний зробити вклад до статутного фонду. При цьо­му сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищу­вати 50% статутного фонду командитного товариства.

3. Командитне товариство створюється і діє на підставі зас­
новницького договору, який підписується усіма повними учас­
никами (ст. 134 ЦК). Засновницький договір команлитного то­
вариства мас містити зобов'язання учасників створити товарис­
тво, порядок їх спільної діяльності шоло його створення, умо­
ви передання товариству майна учасників, а також відомості
про розмір та склад статутного фонду товариства, розмір та по­
рядок зміни часток кожного з .повних учасників у статутному
фонді, сукупний розмір вкладів вкладників.

Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командит­ному товаристві залишився один повний учасник, засновниць­кий договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється

45


одним повним учасником, то установчим документом є одно­особова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встанов­лені ст. 134 ЦК для командитного товариства.

25. Кооператив як суб'єкт господарювання

Поняття та класифікація кооперативів

Кооператив — це юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та ін­шої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соці­альних та інших потреб на засадах самоврядування.

Основні види кооперативів встановлюються Законом «Про кооперацію», згідно зі ст. 6 якого відповідно до завдань та ха­рактеру діяльності кооперативи поділяються на: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Виробничий кооператив — кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової тру­дової участі з метою одержання прибутку. Виробничі коопера­тиви можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівсльно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприєм­ницьку діяльність, не заборонену законом (ч. 2 ст. 95 ГК).

Обслуговуючий кооператив — кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб для на­дання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Об­слуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обся­гах, шо не перевищують 20% загального обороту кооперативу. Споживчий кооператив (споживче товариство) — коопера­тив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, вироб­ництва продукції та надання інших послуг з метою задоволен­ня споживчих потреб його членів.

Ознаки кооперативів

І. Кооператив є юридичною особою. Стаття 6 Закону «Про кооперацію» прямо підкреслює наявність у кооперативі самос­тійного балансу, поточного та інших рахунків в установах бан­ків,.печатки зі своїм найменуванням — атрибутів, притаманних будь-якій юридичній особі.

46


2. Кооператив утворюється фізичними та (або) юридични­
ми особами. Як випливає з наведених више визначень видів
кооперативів, участь фізичних осіб можлива у будь-якому з
них. Що стосується юридичних осіб, можливість їх участі в
кооперативах є обмеженою. Так, вони не мають права бути
членами виробничого кооперативу, зважаючи на передбачену
Законом «Про кооперацію» обов'язкову трудову участь чле­
нів виробничого кооперативу (шо є притаманним, звичайно,
лише фізичним особам) у його діяльності. Проте у виробни­
чих та інших видах кооперативів мають право брати участь
асоційовані члени — фізичні чи юридичні особи, які визна­
ють статут кооперативу, внесли пайовий внесок і користу­
ються правом дорадчого голосу в кооперативі (ст. 14 Закону
«Про кооперацію»). Це не суперечить положенням ст. 163
ЦК, яка передбачає можливість участі «у діяльності виробни­
чого кооперативу на засадах членства також інших осіб».

3. Засновники кооперативу з метою його створення доб­
ровільно об'єднуються на основі членства. Згідно зі ст. 10
Закону «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути
фізичні особи, які досягли 16-річного віку і виявили бажан­
ня брати участь у його діяльності, юридичні особи України
та іноземних держав, шо діють через своїх представників, які
внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених ста­
тутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користу­
ються правом ухвального голосу. Чисельність членів коопе­
ративу не може бути меншою, ніж три особи (ч. 5 ст. 7 За­
кону).