Підприємницьке право, Старцев (стр. 13 из 49)

5. Об'єднання підприємств можуть утворюватися на невизна-
чений строк або діяти як тимчасові об'єднання. Тимчасовість
функціонування об'єднання може бути обумовлена як спливом
певного строку, встановленого засновниками в установчих доку
ментах, гак і досягненням відповідної мети, що була ними пос
тавлена, а отже, недоцільністю подальшого його існування.

Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на
умовах і в порядку, передбачених його установчими документа
ми, майнові внески. Це майно перелається об'єднанню його
учасниками у господарське відання або в оперативне управлін
ня на основі установчого договору чи рішення про утворення
об'єднання.

7. Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями
його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зо
бов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установ
чим договором або статутом об'єднання

29. Класифікація об'єднань підприємств

Згідно зі ст. 119 ГК залежно від порядку заснування можуть утворюватися об'єднання підприємств таких видів: господарські об'єднання або державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарським об'єднанням визнається об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

Державне (комунальне) господарське об'єднання — об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Воно діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, шо прийняв рішення про утворення об'єднання.

Як господарські об'єднання, так і державні (комунальні) господарські об'єднання існують в певних організаційно-правових формах.

Так, господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом:

— асоціація — договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учас-

ними асоціації. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств — учасників асоціації;

— корпорація — договірне об'єднання, створене на основі
поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів під
приємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих пов
новажень централізованого регулювання діяльності кожного з
учасників органам управління корпорації;

— консорціум тимчасове статутне об'єднання підприємств
для досягнення його учасниками певної спільної господарської
мети;

— концерн — статутне об'єднання підприємств, а також ін
ших організацій, на основі їх фінансової залежності від од
ного або групи учасників об'єднання, з централізацією фун
кцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестицій
ної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.
Учасники концерну наділяють його частиною своїх повнова
жень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відно
синах з органами влади, іншими підприємствами та органі
заціями

Специфічним видом об'єднання підприємств є холдині (холдингова компанія). Відповідно до ст. 126 ГК холдинговою компанією визнається суб'єкт господарювання, шо володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підпри ємств). Специфіка холдингу полягає в тому, шо він не об'єднує підприємства, а володіє корпоративними правами на них; фактично, у разі наявності у статутному фонді холдингу акцій та (або) майна дочірніх підприємств, він стає перехідною формою між власне об'єднанням підприємств і господарським товариством.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання — комбінат, трест тощо (ч. 6 ст. 120 ГК).

Особливим видом об'єднання підприємств є промислово-фінансова група. Згідно із Законом «Про промислоно-фінансові групи в Україні» промислово-фінансовою групою є об'єднання. яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

До складу промислово-фінансової групи входить головне підприємство та учасники. Головним є підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке виготовляє кінцеву продукцію промислово-фінансової групи, здійснює її збут, сплачує податки в Україні. Учасником промислово-фінансової групи є підприємство, банк або інша наукова чи проектна установа, організація, створена піню із законодавством України, іноземна юридична особа, то виробляє проміжну продукцію иромислово-фінансової групи або надає банківські та інші послуги учасникам і головному підприємству і мас на меті отримання прибутку.

На відміну від об'єднань підприємств, про які йшлося вище, промислово-фінансова група не с юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання. Головне підприємство і його учасники укладають Генеральну угоду про сумісну діяльність для виробництва кінненої продукції. При цьому право діяти від імені промислово-фінансової групи має виключно головне підприємство.

ЗО. Поняття та загальна характеристика

етапу державної реєстрації суб'єктів

підприємницької діяльності

Поняття державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності

Державною реєстрацією юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців вважається засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Характеристика державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності

І. Державною реєстрацією, зокрема, вважається засвідчення факту створення юридичної особи.

Згідно зі ст. 80 ЦК юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Таким чином, для того, щоб утворення, намір про створення якого висловилися засновники шляхом оформлення установчих документів, перетворилось на суб'єкта права (суб'єкта господарю-

вання — див. ч. 2 ст. 55 ГК), який мас цивільну право- і дієздатність — юридичну особу, необхідно його зареєструваш в установленому законодавством порядку. Підтвердженням цього є ч. 4 ст. 87 ЦК, згідно із якою юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Іншими словами, юридична особа створюється за рішенням її засновників, проте із підтвердженням (засвідченням) цього факту шляхом державної реєстрації, набуваючи при цьому як статусу юридичної особи взагалі, так і статусу суб'єкта підприємницької діяльності зокрема.

2. Державною реєстрацією, зокрема, вважається засвідчення
факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною
особою.

За загальним визначенням ст. 24 ЦК фізичною особою вважається людина, тобто біологічна істота. Відтак в загальному розумінні людина стає фізичною особою з моменту її народження і перестає нею бути з моменту смерті. Проте здатність займатися певними видами діяльності (у нашому разі — підприємницькою) виникає у цієї особи лише з моменту її державної реєстрації як відповідного суб'єкта. На відміну від юридичних осіб, державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності — фізичної особи підтверджує (засвідчує) не факт виникнення нової людини (фізичної особи), а лише факт набуття нею статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Громадяни з дня народження мають статус фізичних осіб, тому державна реєстрація необхідна їм лише для набуття додаткового елементу їх статусу — статусу суб'єктів підприємницької діяльності.

3. До процедури державної реєстрації належить і вчинення
«інших реєстраційних дій», які передбачені Законом «Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-під-
присмців», шляхом внесення відповідних записів до Єдиного
державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підпри-
емців.

Це означає, що державна реєстрація юридичних осіб, крім правонаділяючих і статусоутворюючих функцій, має і суто статистичну мету, що полягає у внесенні відповідних відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців до спеціальної автоматизованої системи збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і можуть бути надані за відповідну плату на запит заінтересованої особи.