Підприємницьке право, Старцев (стр. 18 из 49)

Законом не передбачені норми шодо статутного фонду повного та командитного товариств, тому його розмір та порядок

формування визначається самими учасниками в установчих документах товариства.

41. Загальні підстави припинення суб'єктів підприємницької діяльності

Підстави припинення суб'єктів підприємницької діяльності залежать від їх юридичного статусу. Так, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам у результаті реорганізації або ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Різниця між реорганізацією та ліквідацією юридичної особи полягає у тому, що в першому випадку мас місце припинення її функціонування в конкретній організаційно-правовій формі із заміною на нову (тобто з правонаступником або правонаступниками), а у другому — остаточне припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності (без правонаступників).

Припинення юридичної особи шляхом ліквідації може бути добровільним або примусовим. Припинення юридичної особи в добровільному порядку здійснюється:

— за рішенням власника або уповноваженим ним органом,
рішенням інших осіб — засновників суб'єкта господарювання
чи їх правонаступників без наведення мотивів прийняття відпо
відного рішення за власною заявою;

— у разі досягнення юридичною особою мети, закріпленої в
установчих документах та заради якої її було створено;

— у разі закінчення певного строку, на який була розрахо
вана діяльність юридичної особи.

В примусовому порядку припинення юридичних осіб відбувається у разі:

— визнання недійсним запису про проведення державної ре
єстрації через порушення закону, допущені при створенні юри
дичної особи, які не можна усунути;

— провадження діяльності, що суперечить установчим доку
ментам, або такої, що заборонена законом;

— невідповідності мінімального розміру статутного фонду
юридичної особи вимогам закону;

— наявності в Єдиному державному реєстрі запису про від
сутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням:

—

визнання недійсними або такими, що суперечать законо
давству, установчих документів;

— визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом
(у випадках, передбачених чинним законодавством):

— неподання протягом року до органів державної податко
вої служби податкових декларацій, документів фінансової звіт
ності відповідно до закону.

На відміну від юридичних осіб, фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності не припиняється, а припиняє свою підприємницьку діяльність. Припинення підприємницької діяльності відбувається у разі:

— прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про
припинення підприємницької діяльності;

— смерті фізичної особи, яка була зареєстрована як підпри
ємець;

— постановления судового рішення про оголошення фізич
ної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

— постановления судового рішення про визнання фізичної
особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її
цивільної дієздатності;

— постановления судового рішення про припинення під
приємницької діяльності фізичної особи-підприємця з таких
підстав:

1) визнання фізичної особи-підириємця банкрутом.

2) провадження фізичною особою підприємницької діяль
ності, що заборонена законом;

3) неподання протягом року органам державної податкової
служби податкових декларацій, документів фінансової звітності
відповідно до закону.

42. Реорганізація суб'єктів підприємницької діяльності

Реорганізацією суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи є припинення його діяльності шляхом хіиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення з наступним переходом до новостворених юридичних осіб усіх майнових прав та обов'язків колишнього суб'єкта підприємницької діяльності.

Формами реорганізації є злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення суб'єкта підприємницької діяльності.

У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, шо утворений внаслідок злиття. Злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної

особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання. Приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації відповідних змін до установчих документів та державної реєстрації припинення юридичних осіб, шо припиняються в результаті приєднання.

У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. Поділ вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутворених юридичних осіб та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу.

У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання. Перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення.

43. Ліквідація суб'єктів підприємницької діяльності

Ліквідацією визнається припинення юридичної особи без правонаступництва інших юридичних чи фізичних осіб.

Відповідно до ст. 110 ЦК юридична особа може бути ліквідована у добровільному порядку на підставі рішення учасників (повне та командитне товариство) або органів управління юридичної особи, уповноважених на ие установчими документами (загальних зборів акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, благодійних організацій, кооперативів), в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також у інших випадках, передбачених установчими документами.

Підстави примусової ліквідації юридичної особи встановлено як ЦК, так й іншими законодавчими актами.

ЦК встановлює такі підстави для винесення судом рішення про примусову ліквідацію юридичних осіб:

— визнання судом недійсною державної реєстрації юридич
них осіб через допущені при її створенні порушення, які не
можна усунути (ч. 1 ст. 110);

— у випадку, коли у повному та командитному товаристві
залишається один учасник і останній не перетворить таке това
риство в інше господарське товариство, а також у разі виходу
учасника з повного товариства, виключення одного з його учас
ників товариства, смерті учасника товариства, ліквідації юри
дичної особи — учасника товариства або звернення кредитором
одного з учасників стягнення на частину майна, пропорційну
його частці у статутному фонді (ст. 132);

— у разі вибуття всіх вкладників із командитного товариства,
якщо учасники товариства не перетворять таке товариство у
повне товариство (ст. 139);

— якщо вартість чистих активів товариства з обмеженою від
повідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та ак
ціонерного товариства стає меншою від визначеного законом
мінімального розміру статутного фонду (статті 144, 151, 155).

Стаття 38 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлює такі підстави для примусової ліквідації юридичних осіб у судовому порядку:

— провадження нею діяльності, що суперечить установчим
документам, або такої, що заборонена законом;

— невідповідність мінімального розміру статутного фонду
юридичної особи вимогам закону;

— неподання протягом року органам державної податкової
служби податкових декларацій, документів фінансової звітності
відповідно до закону;

— наявність в Єдиному державному реєстрі запису про від
сутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

Стаття 59 ГК визначає, що юридична особа ліквідується:

— за ініціативою власника (власників) чи уповноважених
ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб'єкта
господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передба
чених законодавством України, — за рішенням суду:

— у зв'язку із закінченням строку, на який вона створюва
лась, чи у разі досягнення мети, заради якої було її створено;