Підприємницьке право, Старцев (стр. 2 из 49)
Комерційна діяльність, в свою чергу, є елементом підприємницької діяльності. Вона обмежується відносинами, які мають місце під час реалізації вже готової продукції, доведення її до споживача, і стосується виконання робіт та надання послуг, в тому числі посередницьких, щодо торгівлі, рекламних заходів, планування нових обсягів продаж, експортно-імпортних опера цій, опрацювання способів виходу на зовнішній ринок та ш
3. Джерела підприємницького права Джерелами ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО права є нормативно-иравові акти, шо регулюють відносини у сфері зайняття підприємницькою діяльністю.
Джерела підприємницького права за ознакою юридичної сили нормативно-правових актів мають 4 рівня:
1) конституційне регулювання відносин у сфері підприєм
ництва;
2) міжнародно-правове регулювання;
3) регулювання відповідних відносин на основі кодифікова
них нормативно-правових актів (кодексів), законів та інших ак
тів, що мають силу закону;
4) регулювання підприємницьких відносин під/законними норма і іншими актами1.
І Конституційне регулювання відносин у сфері підприємництва здійснюється на основі Конституції України — акта, що має найвищу юридичну силу. Вона, зокрема, встановлює загальні принципи здійснення підприємницької діяльності, зазначаючи у ст. 42, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
2. Норми, за допомогою яких здійснюється міжнародно-пра
вове регулювання підприємницької діяльності, містяться в між
народних договорах України, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України. При цьому під міжнародним дого
вором України розуміється договір, укладений у письмовій
формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародно
го права, який регулюється міжнародним правом, незалежно
від того, міститься договір в одному чи кількох пов'язаних між
собою документах, і незалежно віл його конкретного наймену-
иання (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).
3. Основним джерелом права у правовій державі є закони.
Базовим нормативним актом у сфері підприємництва, що
має силу закону, є ГК. Саме він визначає основні засади господарювання в Україні, містить загальні положення щодо господарських зобов'язань, відповідальності за порушення у сфері господарювання, особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання тощо, тобто регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Кодекс містить і положення щодо суб'єктів господарювання — фізичних та юридичних осіб, організаційно-правові форми останніх, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними господарської (в тому числі підприємницької) діяльності. Крім ГК, нормативну базу щодо організаційно-правових форм суб'єктів підприємницької діяльності становлять закони України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства», від 14 лютого 1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство», від 19 червня 2003 р. «Про фермерське господарство». Відносини кооперації додатково врегульовані законами України від
1Див. Підпрш ммішьке право України / За ред. Р В. Шишки. - Харків. 2000 — С 54.
10 квітня 1992 р. «Про споживчу кооперацію», від 17 липня 1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію», від 10 липня 2003 р. «Про кооперацію».Специфічну групу становлять нормативно-правові акти, що регулюють порядок легалізації (легітимації) суб'єктів підпрін м іпшької діяльності до яких насамперед належать закони України від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», від 19 грудня 1995 р. • Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», від 23 березня 1996 р. «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», від І червня 2000 р. «Про ліцензування ііснних видів господарської діяльності» n in.
Серед кодифікованих нормативних актів (кодексів) найважливіша, після ГК, роль у сфері правового регулювання підприємницької діяльності належить ЦК. Регулюючи особисті нема» нові та майнові відносини (цивільні відносини) відповідних учасників, він встановлює загальні положення щодо фі-зичких осіб, в тому числі тих, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, шодо юридичних осіб та їх органна ційно-иравових форм, щодо угод (правочннів) та інституту представництва, норми зобов'язального права та щодо недого-вірних зобов'язань.
4. Систему підзаконних нормативних актів очолюють укази Президента України — нормативні акти, що видаються на основі Конституції і законів України. Наприклад, з метою ефективного використання можливостей підприємництва для розвитку національної економіки Президентом України 3 липня 1998 р. був виданий Указ № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Указами також встановлюється компетенція окремих державних органів, в тому числі таких, що здійснюють захист прав суб'єктів підприємницької діяльності (див. Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затверджене Указом Президента України від 25 травня 2000 р. № 721/2000).
Нормативні акти Кабінету Міністрів України (постанови та розпорядження) шімають наступну сходинку в ієрархії иідза-конних нормативних актів. Це означає, що їх положення повинні відповідати положенням Конституції, міжнародних договорів України, законів і актів Президента України. Зазвичай нормативні акти Кабінету Міністрів України конкретизують,
8
уточнюють положення вищенавелених актів, якщо про це є відповідне застереження в документах вищої юридичної сили.
Так. наприклад, згідно з ч. 5 ст. 10 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України На виконання цієї вимоги 4 липня 2001 р. Кабінет Міністрів України постановою № 756 затвердив Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності.
Нормативні акти органів виконавчої влади — постанови, накази і розпорядження органів виконавчої влади, їх посадових осіб — приймаються на основі і на виконання Конституції, законів, указів Президента України та нормативних актів Кабінету Міністрів України, а отже, повинні відповідати їм Вони мають велике значення як галузеві нормативні акти. Так, з метою використання єдиної методики обліку платників податків і зборів (обов'язкових платежів) в органах державної податкової служби наказом Державної податкової алміністрації України від 19 лютого 1998 р. № 80 була затверджена Інструкція про порядок обліку платників податків; для посилення митного контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання наказом Державного митного комітету України від 31 травня 1996 р. № 237 був затверджений Порядок ведення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах та ін.
4. Поняття та ознаки підприємницької діяльності (підприємництва)
Поняття підприємницької діяльності (підприємництва)
Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Характеристика підприємницької діяльності (підприємництва)
І. Підприємниці но є самостійною діяльністю. Це означає, що, по-перше, підприємництво в Україні може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця (ст. 45 ГК). Також фізичні особи ма-
ють можливість зареєструватись як громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності і провадити таким чином діяльність без створення організації.По-друге, зважаючи на передбачений ч. 1 ст. 44 ГК принцип вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, підприємці мають право здійснювати самостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать законодавству.
2. Підприємництво є ішшлнтном діяльністю. Це означає, що
зайняття підприсмнииькою діяльністю є добровільним вчинком.
Жоден державний орган, недержавна організація, посадова осо
ба не можуть примусити особу до зайняття підприємницькою ді
яльністю. Проте це не означає, що особа не може бути приму
шена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань (нап
риклад, за договором, укладеним в процесі провадження підпри
ємницької діяльності) або зобов'язань, що передбачені державою
і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності
(наприклад, зобов'язань зі сплати податків).
3. Підприємництво є систематичною діяльністю. Чітких
кількісних критеріїв систематичності (тобто скільки разів пот
рібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася під
приємницькою) законодавством не встановлено. У цьому разі
можливо застосовувати Декрет Кабінету Міністрів України від
17 березня 1993 р. № 24-93 «Про податок на промисел», за
змістом ст. 1 якого систематичним вважається продаж вироб
лених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів,
який здійснюється більше чотирьох разів протягом календар
ного року1.