Підприємницьке право, Старцев (стр. 21 из 49)

Якщо документи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця шодо припинення нею підприємницької діяльності подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця шодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення нею підприємницької діяльності та передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення такого запису.

Для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням фізична особа-підприсмець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору такі документи:

— заповнену реєстраційну картку на проведення державної
реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною
особою-пшприємцем за її рішенням;

— свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-під
приємця;

— довідку відповідного органу державної податкової служби
про зняття фізичної особи-підприємця з обліку як платника по
датків;

— довідку відповідного органу Пенсійного фонду України
про зняття з обліку;

— довідки відповідних органів фондів соціального страху
вання про зняття з обліку.

Якщо документи для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підпри-ємцем подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт.

За відсутності підстав для залишення документів без розгляду державний реєстратор у строк не більше двох робочих днів повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприсмця.

49. Загальна характеристика господарського договору

В законодавстві немає чіткого визначення поняття господарського договору. Стаття 173 ГК дає загальне визначення господарського зобов'язання — ним визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити іро-ші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних лій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Також у ст. 179 ГК міститься визначення господарсько-договірних зобов'язань як майново-господарських зобов'язань, то виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами — юридичними особами на підставі господарських договорів.

Господарський договір оформлює відносини (зобов'язання), що виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами — юридичними особами, а також органами державної влади, органами місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією. Тобто характерною ознакою господарського договору є те, що він укладається між суб'єктами господарської (в то-

му числі підприємницької) діяльності або між однією чи кількома такими особами і нсгосподарюючою юридичною особою, в тому числі органами влади. Зобов"язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами — громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.

Проте вищевказаним не обмежуються ознаки господарських договорів. Крім суб'єктного складу такого договору, важливе значення має його предмет. Ним, як йшлося вишс, є майново-господарські зобов'язання сторін, необхідність оформлення яких зумовлює існування господарського договору.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарським зобов'язання, відповідно, стає у разі, коли воно виникає з приводу чи у зв'язку зі здійсненням суб'єктами господарської (зокрема підприємницької) діяльноси Таким чином, господарським є договір, укладений між суб'єктами господарської (в тому числі підприємницької) діяльності або між однією чи декількома такими особами і негосподарюю-чою юридичною особою з приводу чи у зв'язку зі здійсненням ними господарської (зокрема підприємницької) діяльності.

Зважаючи на те, що господарський договір є різновидом цивільно-правової угоди, тобто за своєю юридичною природою є погодженою дією двох або більше сторін, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, на нього поширюються загальні положення ЦК щодо угод (зобов'язань) у разі, якщо вони не суперечать положенням господарського законодавства України. Підтвердженням цього є ч. 7 ст. 179 ГК, відповідно до якої господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

50. Укладання, зміна і розірвання господарських договорів

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, виз-

мані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, шоло яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами, характерними для господарських договорів незалежно від їх видів, є: предмет, ціна та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів — державних стандартів України, кодексів усталеної практики, класифікаторів, технічних умов, міжнародних, регіональних і національних стандартів інших країн, а у разі їх відсутності — в договірному порядку, з додержанням умов, шо забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому гл. 21 ГК. Так, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни — граничні рівні цін або граничні відхилення віл державних фіксованих цін. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуїи) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, шо виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якшо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце піл час дії договору.

Відповідно до ст. 181 ГК господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тслефоноірамами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якшо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів

Крім підписання договору від імені юридичної особи, законодавством або установчими документами останньої може бути

передбачене наступне затвердження такої угоди засновниками (учасниками) — наприклад затвердження загальними зборам» акціонерного товариства договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Процедура укладення господарського договору розглядається у частинах 2-8 ст. 181 ГК. Так, проект господарського договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір (підписує, ставить відбиток печатки) і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тошо у 20-денний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про шо робиться застереження у договорі, та у 20-деннин строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.