Смекни!
smekni.com

Підприємницьке право, Старцев (стр. 21 из 49)

Якщо документи для внесення до Єдиного державного реєс­тру запису про рішення фізичної особи-підприємця шодо при­пинення нею підприємницької діяльності подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишен­ня документів, які подані для внесення до Єдиного держав­ного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця шодо припинення нею підприємницької діяльності, без роз­гляду зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з да­ти надходження цих документів внести до Єдиного державно­го реєстру запис про рішення щодо припинення нею підпри­ємницької діяльності та передати органам статистики, дер­жавної податкової служби, Пенсійного фонду України, фон­дів соціального страхування повідомлення про внесення тако­го запису.

Для проведення державної реєстрації припинення підприєм­ницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішен­ням фізична особа-підприсмець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеці­алізованому друкованому засобі масової інформації подає дер­жавному реєстратору такі документи:

— заповнену реєстраційну картку на проведення державної
реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною
особою-пшприємцем за її рішенням;

— свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-під­
приємця;

85


— довідку відповідного органу державної податкової служби
про зняття фізичної особи-підприємця з обліку як платника по­
датків;

— довідку відповідного органу Пенсійного фонду України
про зняття з обліку;

— довідки відповідних органів фондів соціального страху­
вання про зняття з обліку.

Якщо документи для проведення державної реєстрації при­пинення підприємницької діяльності фізичною особою-підпри-ємцем подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт.

За відсутності підстав для залишення документів без розгля­ду державний реєстратор у строк не більше двох робочих днів повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про про­ведення державної реєстрації припинення підприємницької ді­яльності фізичної особи-підприсмця.

49. Загальна характеристика господарського договору

В законодавстві немає чіткого визначення поняття господар­ського договору. Стаття 173 ГК дає загальне визначення госпо­дарського зобов'язання — ним визнається зобов'язання, що ви­никає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, перед­бачених ГК, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господар­ського чи управлінсько-господарського характеру на користь ін­шого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити іро-ші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних лій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Також у ст. 179 ГК міститься визначення господарсько-договір­них зобов'язань як майново-господарських зобов'язань, то ви­никають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами — юридични­ми особами на підставі господарських договорів.

Господарський договір оформлює відносини (зобов'язання), що виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єк­тами господарювання і негосподарюючими суб'єктами — юри­дичними особами, а також органами державної влади, органа­ми місцевого самоврядування, наділеними господарською ком­петенцією. Тобто характерною ознакою господарського догово­ру є те, що він укладається між суб'єктами господарської (в то-

86


му числі підприємницької) діяльності або між однією чи кіль­кома такими особами і нсгосподарюючою юридичною особою, в тому числі органами влади. Зобов"язання майнового характе­ру, що виникають між суб'єктами господарювання та негоспо­дарюючими суб'єктами — громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.

Проте вищевказаним не обмежуються ознаки господарських договорів. Крім суб'єктного складу такого договору, важливе значення має його предмет. Ним, як йшлося вишс, є майново-господарські зобов'язання сторін, необхідність оформлення яких зумовлює існування господарського договору.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зо­бов'язання, що виникають між учасниками господарських відно­син при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зо­бов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управне­на сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони вико­нання її обов'язку. Господарським зобов'язання, відповідно, стає у разі, коли воно виникає з приводу чи у зв'язку зі здійсненням суб'єктами господарської (зокрема підприємницької) діяльноси Таким чином, господарським є договір, укладений між суб'єк­тами господарської (в тому числі підприємницької) діяльності або між однією чи декількома такими особами і негосподарюю-чою юридичною особою з приводу чи у зв'язку зі здійсненням ними господарської (зокрема підприємницької) діяльності.

Зважаючи на те, що господарський договір є різновидом ци­вільно-правової угоди, тобто за своєю юридичною природою є погодженою дією двох або більше сторін, спрямованою на на­буття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, на нього поширюються загальні положення ЦК щодо угод (зо­бов'язань) у разі, якщо вони не суперечать положенням госпо­дарського законодавства України. Підтвердженням цього є ч. 7 ст. 179 ГК, відповідно до якої господарські договори уклада­ються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особли­востей, передбачених ГК, іншими нормативно-правовими акта­ми щодо окремих видів договорів.

50. Укладання, зміна і розірвання господарських договорів

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягну­то згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, виз-

87


мані такими за законом чи необхідні для договорів даного ви­ду, а також умови, шоло яких на вимогу однієї із сторін повин­на бути досягнута згода.

Істотними умовами, характерними для господарських догово­рів незалежно від їх видів, є: предмет, ціна та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні виз­начати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості визначаються відповідно до обов'язкових для сто­рін нормативних документів — державних стандартів України, кодексів усталеної практики, класифікаторів, технічних умов, міжнародних, регіональних і національних стандартів інших країн, а у разі їх відсутності — в договірному порядку, з додер­жанням умов, шо забезпечують захист інтересів кінцевих спо­живачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому гл. 21 ГК. Так, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, дер­жавні фіксовані ціни та регульовані ціни — граничні рівні цін або граничні відхилення віл державних фіксованих цін. За зго­дою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуїи) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівня­но з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на осно­ві цього договору. На зобов'язання, шо виникли у сторін до ук­ладення ними господарського договору, не поширюються умо­ви укладеного договору, якшо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сто­рони від відповідальності за його порушення, що мало місце піл час дії договору.

Відповідно до ст. 181 ГК господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписано­го сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладен­ня господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тслефоноірамами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якшо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів

Крім підписання договору від імені юридичної особи, зако­нодавством або установчими документами останньої може бути

88


передбачене наступне затвердження такої угоди засновниками (учасниками) — наприклад затвердження загальними зборам» акціонерного товариства договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Процедура укладення господарського договору розглядаєть­ся у частинах 2-8 ст. 181 ГК. Так, проект господарського дого­вору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі як­що проект договору викладено як єдиний документ, він нада­ється другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір (підписує, ставить відбиток печатки) і повертає один примірник договору другій стороні або надси­лає відповідь на лист, факсограму тошо у 20-денний строк піс­ля одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторо­на, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжнос­тей, про шо робиться застереження у договорі, та у 20-деннин строк надсилає другій стороні два примірники протоколу роз­біжностей разом з підписаним договором.