Підприємницьке право, Старцев (стр. 24 из 49)

—допускається стягнення тільки штрафних санкцш.

—збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штраф
ні санкції;

—за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки,
або штрафні санкції.

Аш, 97

55. Порука як захід забезпечення виконання господарських зобов'язань

Поняття поруки

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Іншими словами, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, причому як частково, так і у повному обсязі.

Характеристика поруки

1. Відносини поруки оформлюються договором, укладеним у
письмовій формі — за загальним правилом у формі єдиного до
кумента, підписаного сторонами та скріпленого печатками. До
пускається укладення договорів поруки у спрощений спосіб,
тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, те
лефонограмами тощо (ст. 181 ГК). Недодержання письмової
((юрми має наслідком недійсність договору поруки

2. Поручитель поручається перед кредитором боржника за
виконання ним свого обов'язку. Насамперед це означає, що до
говір поруки укладається між поручителем та кредитором.

Існує декілька варіантів встановлення відносин поруки за договором. Це може бути окремий договір між кредитором і поручителем; договір за участю кредитора, поручителя і боржии ка. Законодавство також не забороняє об'єднувати договір поруки із основним зобов'язанням, де поручитель бере участь як третя особа разом із кредитором і боржником¹.

3. Згідно з ч. З ст. 553 ЦК поручителем може бути одна осо
ба або кілька осіб. Спеціальне законодавство встановлює певні
обмеження на участь у відносинах поруки. Так, Закон України
від 12 липня 2001 р. «Про фінансові послуги та державне регу
лювання ринків фінансових послуг» у п. 7 ч. 1 ст. 4 відносить
надання поруки до фінансових послуг; відповідно, на ці відно
сини поширюється ст. 5 зазначеного Закону, яка дозволяє на
дання фінансових послуг фінансовими установами, а також,
якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами —
суб'єктами підприємницької діяльності.

Оскільки законодавство не містить прямого дозволу на надання фізичними особами поруки, відповідно поручителями

можуть виступати лише юридичні особи, причому ті, що мають статус фінансових установ.

4. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпечено
го порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредито
ром як солідарні боржники, якщо договором поруки не вста
новлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
За змістом ст. 543 ЦК цс означає, що кредитор має право ви
магати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як
віл боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них ок
ремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в пов
ному обсязі від одного із солідарних боржників, має право ви
магати недоодержане від решти солідарних боржників.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

5. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене
порукою, переходять усі нрава кредитора у цьому зобов'язанні,
в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Він мас
право зворотної вимоги до боржника (право регресу). Крім то
го, поручитель має право на оплату послуг, наданих ним бор
жникові. Після виконання поручителем зобов'язання, забезпе
ченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи,
які підтверджують цей обов'язок боржника.

6. Стаття 559 ЦК встановлює випадки припинення поруки.
Порука припиняється:

— з припиненням забезпеченого нею зобов'язання;

— у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок
чого збільшується обсяг його відповідальності;

— якщо після настання строку виконання зобов'язання кре
дитор відмовився прийняти належне виконання, запропонова
не боржником або поручителем;

— у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель
не поручився за нового боржника;

— після закінчення строку, встановленого в договорі пору
ки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиня
ється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання
строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимо
ги до поручителя.

¹ Див Гривжук Л М.. Олійник ВО Забезпечення кредитних юбов'яіань у діяльності банків - К , 2001 - С. 32.

98

99

56. Гарантія як захід забезпечення виконання господарських зобов'язань

Поняття гарантії

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефініаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Відповідно, гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Характеристика гарантії

1. Надання гарантій, як і порук, вважається фінансовою пос
лугою в розумінні ст. 4 Закону «Про фінансові послуги та дер
жавне регулювання ринків фінансових послуг». Тому, відповід
но, гарантами можуть виступати лише юридичні особи, що ма
ють статус фінансових установ. Щоправда, на відміну від пору
ки, законодавство не передбачає можливості для інших юри
дичних осіб, які не є фінансовими установами, здійснювати
операції з надання гарантій.

2. Гарант відповідає перед бенефіціаром за виконання прин
ципалом основного зобов'язання. При цьому ЦК не передбачає
попереднього звернення кредитора до боржника або солідарної
відповідальності боржника та гаранта — у разі наявності факту
порушення зобов'язання з його боку кредитор може одразу
звертатися до гаранта.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Для цього кредитор пред'являє до гаранта письмову вимогу про сплату грошової суми відповідно до виданої гарантії. Кредитор може пред'явити таку вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якшо інше не встановлено гарантією.

Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якшо інше не встановлено у гарантії.

Згідно зі ст. 569 ЦК гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якшо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Крім того, гарант має право на опла-

100

ту послуг, наданих ним боржникові. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якшо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якшо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

3. Відповідно до ст. 562 ЦК зобов'язання гаранта перед кре
дитором не залежить від основного зобов'язання (його припи
нення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії містить
ся посилання на основне зобов'язання. Відповідно, гарантія t
винятком із загального правила про похідний характер заходів
забезпечення виконання зобов'язань.

4. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана і є
чинною від дня її видачі, якшо в ній не встановлено інше. Га
рантія не може бути відкликана гарантом, якшо в ній не вста
новлено інше.

5. Статтею 568 ЦК встановлені випадки припинення зо
бов'язань гаранта перед кредитором. До таких належать:

— сплата кредиторові суми, на яку видано гарантію;

— закінчення строку дії гарантії;

— відмова кредитора від своїх прав за гарантією шляхом по
вернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової
заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

57. Завдаток як захід забезпечення виконання господарських зобов'язань

Поняття завдатку

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Характеристика завдатку

1. Сторонами відносин надання завдатку можуть бути як
юридичні, так і фізичні особи, незалежно від наявності у них
статусу суб'єктів підприємницької діяльності.

2. Подібно до інших способів забезпечення виконання зо
бов'язань (наприклад, неустойки) завдаток визначає мінімаль
ний обсяг відповідальності сторони, що порушила договір. Од
нак порівняно з неустойкою завдаток допускає тільки забезпе
чення виконання зобов'язання в цілому. Якшо воно виконане
(або порушене) в частині, завдаток може стягуватися в повно-

101

му обсязі незалежно від характеру порушення і розміру інколи. що фактично була заподіяна¹.

Із наведеного вище визначення випливає, що завдаток видається в рахунок належних платежів уже після того, як сторони взяли на себе певні обов'язки, тобто угода, то забезпечується завдатком, вже була укладена². Тобто завдаток видається з метою засвідчення укладення договору та забезпечення його виконання'.