Підприємницьке право, Старцев (стр. 25 из 49)

Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якшо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

3. Завдаток слід відрізняти від суміжного інституту авансу. Визначення поняття останнього міститься в п. 2 Інструкції з бухгалтерського обліку запасів товарно-матеріальних цінностей комерційних банків України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 20 серпня 1999 р. № 419, згідно з яким авансом вважається, зокрема, сума коштів, що сплачується (перераховується) відповідно до умов укладеного договору в рахунок майбутніх платежів за матеріальні цінності.

Аванс, як і завдаток, виконує поряд із платіжною функцією функцію підтвердження укладення договору. Однак, на відміну від завдатку, якшо сторона, що одержала аванс, не виконала своїх зобов'язань за договором, вона має повернути стороні-платнику лише суму авансу, а не подвійну його суму. Аналогічно, якщо в разі невиконання зобов'язання відповідальною буде сторона, яка передала аванс, вона незалежно від факту невиконання цього зобов'язання має право вимагати повернення авансу.

¹ Див.: Кросчсо И Задаток и особенности его применения // Предпринимательство,

хозяйство и право. — 1999 — N» А. — С. 35.

' Див.: Коробано* С. Деньги вперед // Юридическая практика. — 2000. — Nfc SO. — ¹ Див.: Красько И Вкаэ. праия.

102

58. Застава як захід забезпечення виконання господарських зобов'язань

Поняття застави

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Характеристика застави

1. Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодер-
жателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. При
цьому заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя
особа (майновий поручитель).

Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.

2. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема
річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене зас
таводавцем і на яке може бути звернене стягнення. Ним може
бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення заста
ви (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні цінності, які є об'єктами права державної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини, вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом. Наприклад, не може бути заставлено право на отримання пенсії чи заробітної плати, на аліменти, на відшкодування шкоди, завданої життю чи здоров'ю. Не можуть бути предметом застави речі, які неможливо відчужити: паспорт, посвідчення особи, інші документи.

3. Заставодержатель має право одержати задоволення з вар
тості майна, що заставляється. Згідно зі ст. 589 ЦК у разі неви
конання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержа
тель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
При цьому за рахунок предмета застави заставодержатель має

103

право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

4. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за
рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або зако
ном. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на
предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у
встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено дого
вором або законом.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до вимог Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 p. N? 1448.

5. Стаття 584 ЦК встановлює орієнтовний перелік істотних
умов договору застави. Так, у договорі застави визначаються
суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого зас
тавою, подається опис предмета застави, а також визначаються
інші умови, погоджені сторонами договору.

Договір застави підлягає укладенню у письмовій формі. Якщо предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна (іпотека) підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених ст. 4 Закону України від 5 червня 2003 р. «Про іпотеку».

59. Притримання як захід забезпечення виконання господарських зобов'язань

Згідно зі ст. 594 ЦК кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати п у себе до виконання боржником зобов'язання. Так, відповідно до ст. 163 Кодексу торговельного мореплавства України під час прийому вантажу одержувач зобов'язаний відшкодувати витрати, зроблені перевізником за рахунок вантажу, внести плату за простій

104

судна в порту вивантаження, а також сплатити фрахт і плату за простій у порту навантаження, якщо це передбачено в коносаменті або іншому документі, на підставі якого перевозився вантаж, а у випадку загальної аварії — внести аварійний внесок або надати належне забезпечення. Перевізник може не видавати (іншими словами, притримати) вантаж до сплати зазначених сум або надання забезпечення.

Стаття 856 ЦК передбачає, що якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника. При цьому до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї — боржник, річ якого кредитор притримує, мас право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора.

Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.

Право на притримання виникає при одночасному існуванні таких умов:

— має бути предмет притримання — річ, що належить бор
жнику і яку кредитор повинен передати першому або вказаній
ним особі;

— має існувати зобов'язання, згідно з яким боржник зо
бов'язується оплатити вартість самої речі або відшкодувати
пов'язані з нею витрати та інші збитки:

— зобов'язання боржником не виконане в строк¹.

Слід зауважити, що на притримання як на захід забезпечення виконання зобов'язань поширюються загальні вимоги ст. 547 ЦК щодо вчинення угоди із забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі. Тому якщо застереження про притримання відсутнє в основному договорі або якщо відсутня угода про притримання, викладена у формі окремого документа, притримання речі кредитором буде неправомірним.

Див Рогач О Притримання як спосіб іабопгчення виконання юбов'яинь // Під-пр»м мнмігпю. господарство і право. — 2003. — Ы> 12. — С. 32.

105

Відповідно до ст. 595 ЦК кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника. Він відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі також несе кредитор, якщо інше не встановлено законом. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.

Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до положень ст. 591 ЦК щодо реалізації предмета застави.