Підприємницьке право, Старцев (стр. 26 из 49)

60. Відповідальність за порушення договірних зобов'язань

Загальні положення щодо відповідальності за порушення господарсько-договірних зобов'язань

Згідно зі ст. 216 ГК учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законодавством та договором. Господарськими санкціями у свою чергу визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та (або) правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:

— відшкодування збитків;

— штрафні санкції;

— оперативно-господарські санкції.

Відшкодування збитків

Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

— вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна,
визначена відповідно до вимог законодавства;

— додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим

106

суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

— неолержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторо
на, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належ
ного виконання зобов'язання другою стороною;

— матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках,
передбачених законом.

Штрафні санкції

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді неустойки, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Онеративно-господарські санкції

Оперативно-господарськими санкціями є заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

У господарських договорах сторони можуть передбачати використання, зокрема, таких видів оперативно-господарських санкцій, як:

— одностороння відмова від виконання свого зобов'язання
управненою стороною із звільненням її від відповідальності за
це у разі порушення зобов'язання другою стороною;

— відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано нена
лежним чином або виконано боржником достроково без згоди
другої сторони:

— відстрочення відвантаження продукції чи виконання ро
біт внаслідок прострочення виставлення акредитива платни
ком, припинення видачі банківських позичок тошо;

— відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття
подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою сто
роною, або повернення в односторонньому порядку виконано
го кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника
в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну про
дукцію, тощо);

— встановлення в односторонньому порядку на майбутнє
додаткових гарантій належного виконання зобов'язань сторо-

107

ною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіг, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

— відмова від встановлення на майбутнє господарських від
носин із стороною, яка порушує зобов'язаний.

61. Поняття та ознаки договору кулівлі-продажу

Поняття договору куііівлі-продажу

За договором купіш-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Характеристика договору купівлі-продажу

1. За договором купівлі-продажу продавець передає покуп
цеві майно (товар).

Під товаром розуміють будь-яку продукцію, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші нсмайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі). Предметом договору купівлі-продажу можуть бути і грошові кошти. В такому разі відповідні операції набувають ознак операцій із валютними цінностями. Товар може бути предметом договору куиівлі-про-дажу незалежно від того, є він у продавця на момент укладення договору чи буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК).

2. Продавець передає майно (товар) покупцеві. Продавець
повинен одночасно з товаром передати покупцеві його прина
лежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості
тощо), шо стосуються товару та підлягають переданню разом 11
товаром відповідно до договору або актів цивільного законо
давства.

Моментом виконання обов'язку продавця передати товар згідно зі ст. 664 ЦК вважається:

— вручення товару покупцеві, якшо договором встановле
ний обов'язок продавця доставити товар. Якшо з договору ку
півлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар
або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продав
ця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент
здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки
покупцеві;

108

— надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якшо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

3. Продавець передає майно покупцеві у власність. Цей
обов'язок власника тісно пов'язаний з наявністю у продавця
статусу власника. Відповідно до ст. 658 ЦК право продажу то
вару, крім випадків примусового продажу та інших випадків,
встановлених законом, належить власникові товару. Якшо про
давець товару не є його власником, покупець набуває право
власності лише у випадку, якщо власник не має права вимага
ні його повернення.

4. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і поку
пець. Ними, за загальним правилом, можуть бути юридичні та
фізичні особи, втому числі суб'єкти підприємницької діяльнос
ті. Проте, наприклад, вже ст. 698 ЦК передбачає обов'язкову
наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності у про
давця за договором роздрібної купівлі-продажу.

5. Покупець приймає або зобов'язується прийняти придбане
манно, крім випадків, коли він має право вимагати заміни то
вару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець має право відмовитися піл прийняття товару, якшо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 670), продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 672), у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (ч. 2 ст. 678 ЦК) тощо.

6. Покупець зобов'язаний сплатити певну ірошову суму за
придбане майно. Обов'язок сплатити саме грошову суму, роз
мір якої обумовлений договором, є істотною умовою договору
купівлі-продажу, шо відрізняє його від суміжного договору мі
ни. Строки оплати товару визначаються договором між сторо
нами. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прий
няття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього,
якщо договором або актами цивільного законодавства не вста
новлений інший строк оплати товару.

109

7. Форма договору купівлі-продажу залежить від різновиду
цього договору. Договір роздрібної купівлі-продажу не вимагає
письмової форми, оскільки відповідна угода повністю викону
ється сторонами у момент її вчинення (ст. 206 ЦК). Договори ку
півлі-продажу між юридичними особами та інші договори відпо
відно до вимог ст. 208 ЦК повинні укладатися в письмовій ({юр
мі. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майно
вого комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого неру
хомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотарі
альному посвідченню та державній реєстрації (ст. 6S7 ЦК).

8. Порядок укладення договору купівлі-продажу також зале
жить від різновиду цього договору. Класичний договір купівлі-
продажу укладається відповідно до загальних підстав виникнення
зобов'язань (гл. 47 ЦК). Договір роздрібної купівлі-продажу є
публічним, і на нього поширюються вимоги ст. 633 ЦК, зокрема,
щодо однакових для всіх споживачів, крім тих, кому за законом
надані відповідні пільги, умов публічного договору, заборони від
мови від укладення публічного договору за наявності у мро.мицн
можливостей надання споживачеві відповідних товарів тощо.

За загальним правилом договір купівлі-продажу вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди зі всіх істотних умов (ст. 638 ЦК). Особливості передбачені, зокрема, шодо договору роздрібної купівлі-продажу з використанням автоматів, який відповідно до ч. 2 ст. 703 ЦК є укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару, тобто є реальним.