Смекни!
smekni.com

Підприємницьке право, Старцев (стр. 27 из 49)

62. Поняття та ознаки договору поставки

Поняття договору поставки

За договором поставки одна сторона — постачальник зо­бов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні — покупцеві товар (товари), а покупець зо­бов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки є різновидом до­говору купівлі-продажу. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж в частині, не врегульо­ваній спеціальним законодавством.

Характеристика договору поставки

1. Предметом договору поставки є товар: визначені родови­ми ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним

ПО


у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (етало­нів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені ін­дивідуальними ознаками.

На відміну від договору купівлі-продажу, предметом догово­ру поставки є товар, призначений для ведення підприємниць­кої діяльності чи іншої діяльності, яка не пов'язана з особис­тим споживанням. Відповідно до своєї природи предметом до­говору поставки не можуть бути цінні папери, ірошові кошти та майнові права.

2. Відповідна продукція за договором поставки перелається
«у власність». Проте зважаючи на те, шо майно може набувати-
ся державними або комунальними підприємствами, зокрема, за
договорами поставки, воно може передаватися їм не у власність,
а у повне господарське відання або оперативне управління.

3. Сторонами договору поставки є постачальник і поку­
пець. Згідно з ч. З ст. 265 ГК ними можуть бути господарські
організації, а також фізичні особи — суб'єкти підприємниць­
кої діяльності (пункти 1-2 ч. 2 ст. 55 ГК). Договір купівлі-
продажу в свою чергу може бути укладений між будь-якими
суб'єктами — як між юридичними особами, так і між або за
участю громадян.

4. Постачальник передає замовникові продукцію в обумовле­
ні строки. Договір поставки може бути укладений на один рік,
на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на ін­
ший строк, визначений угодою сторін. Ямно в договорі строк
його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

5. Покупець зобов'язаний прийняти продукцію, що була
поставлена. Проте ГК, загальні положення ЦК, а також поло­
ження про поставки передбачають підстави відмови покупця
від прийняття продукції. Наприклад, ч. 5 ст. 268 ГК передбаче­
но право покупця відмовитися від прийняття і оплати товарів у
разі, якшо вони більш низької якості, ніж вимагається стандар­
том, технічними умовами чи зразком (еталоном), а якшо това­
ри уже оплачені покупцем, — вимагати повернення сплаченої
суми. Проте якшо продукція виявиться такою, шо не відповідає
умовам договору, покупець має право відмовитися від неї на
підставі загальних положень ч. 2 ст. 678 ЦК.

Покупець також має право відмовитися від прийняття това­ру у разі неукомплектування продукції, шо виявилася неком­плектною, в установлений за погодженням сторін строк (ч. З ст. 270 ГК); у разі поставки продукції в асортименті, що не від-

111


повідає умовам договору поставки тошо (ч. 1 ст. 672 ЦК); у ра­зі персдання продукції без тари та (або) упаковки чи н неналеж­них тарі та (або) упаковці (ст. 686 ЦК) тощо.

6. Замовник зобов'язаний оплатити продукцію за встановле­
ними договором цінами.

Умовами договору поставки товарів може бути передбачене право покупця на відстрочення кінцевого розрахунку за певний процент (товарний кредит).

7. Договори поставки укладаються у письмовій формі. Вони,
як і договори купівлі-продажу, вважаються укладеними, коли
між сторонами в потрібній у належних випадках формі досяг­
нут згоди з усіх істотних умов, шо дас підстави віднести їх до
консенсуальних договорів.

63. Поняття та ознаки договору контрактації сільськогосподарської продукції

Поняття договору коїпрактації сільськогосподарської продукції За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (виробник) зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зо­бов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.

Характеристика договору контрактації сільськогосподарської продукції

1. Предметом договору контрактації сільськогосподарської
продукції є вироблення та наступна передача сільськогосподар­
ської продукції або передача вже виробленої продукції. До сіль­
ськогосподарської продукції належать живі тварини; продукти
тваринного походження; продукти рослинного походження;
жири та олії тваринною або рослинного походження; продукти
їх розщеплення; готові харчові жири; воски тваринного або
рослинного походження, а також готові харчові продукти; алко­
гольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники.

2. Сторонами договору контрактації сільськогосподарської
продукції є виробник і контрактант. Сільськогосподарським то­
варовиробником може бути фізична або юридична особа, яка
займається виробництвом сільськогосподарської продукції, пе­
реробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та

112


її реалізацією. Наявність статусу суб'єкта підприємницької ді­яльності в цьому разі не є обов'язковою.

Контрактантом може бути підприємство чи організація, тоб­то юридична особа, що згідно зі своїми установчими докумен­тами здійснює закупівлю сільськогосподарської продукції.

3. Контрактант зобов'язується сприяти виробникові у вироб­
ництві продукції за договором контрактації сільськогосподар­
ської продукції. В Україні сільське господарство визнане пріо­
ритетною галуззю господарства. Тому впродовж років незалеж­
ності приймалися чимало нормативних актів різного рівня, то
встановлювали відповідні пільги для сільськогосподарських ви­
робників.

4. Контрактант зобов'язується прийняти продукцію вироб­
ника. Виробник повинен не пізніш як за IS днів до початку за­
готівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і стро­
ки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до
продажу, та погодити календарний графік її здачі.

Контрактант зобов'язаний прийняти від виробника всю пред'явлену ним продукцію на умовах, передбачених у догово­рі Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка шнилко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами і на умовах, що погоджені сторонами.

У договорі контрактації можуть передбачатися обсяги сіль­ськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здій­снює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставля­ється безпосередньо виробником торговельним підприємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених до­говором приймальних пунктах, розташованих у межах адмініс­тративного району за місцезнаходженням виробника.

5. Контрактант зобов'язується оплатити продукцію. До до­
говору контрактації застосовуються положення щодо вільних
та державних пін і тарифів. Останні, зокрема, діють на ринку
зерна.

64. Поняття та ознаки договору енергопостачання

Поняття договору енергопостачання

За договором енергопостачання енергопостачальне підпри­ємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, па­ру, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту),

113



який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримувати­ся передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Характеристика договору енергопостачання

1. Предметом договору енергопостачання є енергія — елек­
трична енергія, пара, гаряча і перегріта вода. Оскільки ЦК, на
відміну від ГК, не містить закритого переліку ресурсів, що
становлять поняття «енергія», це дозволяє віднести до нього
газ — ресурс, який також постачається через приєднану мережу.

2. Сторонами договору енергопостачання с енергопостачаль-
ник і споживач.

ГК закріплює, шо енергопостачальником може бути лише юридична особа. За Законом України від 24 червня 2004 р. «Про житлово-комунальні послуги» — актом спеціальним, по­рівняно з ГК, і прийнятим пізніше — суміжне поняття «вироб­ник житлово-комунальних послуг» визначається як суб'єкт гос­подарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, спрямовані на задоволення потреб фізичної чи юри­дичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водо-відведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законо­давством. Тобто Закон не обмежує коло виробників лише юри­дичними особами. Тому під терміном «енергопостачальник» слід розуміти суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від їх відомчої належності та форм власності, що займаються виробництвом, передачею, постачанням енергії. Відповідно, споживачами енергії згідно з тим же Законом є суб'єкти госпо­дарської діяльності та фізичні особи, що використовують енер­гію для власних потреб на підставі договору про її продаж та ку­півлю.