Підприємницьке право, Старцев (стр. 28 из 49)

3. Споживач зобов'язаний оплатити прийняту енергію.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються

на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Ціни на енергію можуть встановлюватися вільно, за угодою сторін, а також державою залежно від категорії споживачів енергії.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

114

4. Споживач зобов'язаний дотримуватися передбаченого договором режиму використання енергії, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання.

Згідно зі ст. 277 ГК абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Так, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. № 1497 були затверджені Правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, від 26 липня 1999 р. № 1357 — Правила користування електричною енергією для населення, від 9 грудня 1999 р. № 2246 — Правила надання населенню послуг з газопостачання (14 квітня 2004 р. постановою № 476 були викладені в новій редакції) тощо.

65. Поняття та ознаки договору міни (бартеру)

Поняття договору міни (бартеру)

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське вішш ня чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.

Характеристика договорів міни (бартеру)

1. Предметом договору міни (бартеру) є товар, тобто матері
альні та нематеріальні активи, а також цінні папери та дерива-
тиви. Крім того, згідно із ч. 5 ст. 715 ЦК договором міни може
бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

2. Міна (бартер) може здійснюватися як суто господарська
операція із притаманними їй обмеженнями, зокрема щодо її
суб'єктів, або як цивільно-правова, за якої таких обмежень не
має.

Господарські операції здійснюються в межах господарської (в тому числі підприємницької) діяльності. Положення листа Міністерства юстиції України від 8 липня 1999 р. № 17-9-1413 «Стосовно операцій по проведенню взаємозаліків» фактично ототожнюють господарські операції та господарську діяльність. Господарською діяльністю в свою чергу вважається будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. І Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». У цьому разі учасниками

115

бартерної операції можуть бути тільки суб'єкти господарювання, тобто зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності (див. ст. 1 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»).

У разі якщо міна (бартер) здійснюється у загальному цивільно-правовому порядку, її сторонами можуть бути юридичні та (або) фізичні особи незалежно від наявності у них статусу суб'єктів підприємницької діяльності.

3. Згідно з ч. 2 ст. 293 ГК сторона договору міни вважається
продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупаем
товару, який вона одержує взамін. Тому до договору міни (бар
теру) застосовуються правила, що регулюють договори купівлі-
продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в до
говорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і
відповідає суті відносин сторін (ч. 5 ст. 293 ГК).

4. Товар передається сторонами у власність, повне господар
ське відання чи оперативне управління. Як і у випадку з дого
ворами купівлі-продажу, поставки, контрактації, правила щодо
яких застосовуються до договорів міни, конкретний правовий
режим майна, що передається та, відповідно, набувається, зале
жить від правового статусу сторін договору міни.

5. Обмін товарами, роботами, послугами за договорами міни
(бартеру) не опосередковується рухом грошових коштів, що є
головною відмінністю цих договорів від договору купівлі-про
дажу. На це вказується і у визначенні бартеру, що міститься в
п. 1.19 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»
бартер «передбачає проведення розрахунків за товари (роботи,
послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи
будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в
результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахун
ки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, пос
луг)».

6. Обмін товарів (робіт, послуг) зазвичай відбувається на ос
нові еквівалентності їх вартості¹, що в свою чергу нерозривно
пов'язано із визначенням ціни товарів (робіт, послуг), що обмі
нюються. Сторони договорів міни і бартеру мають право самос
тійно визначати їх вартість без обмежень.

Згідно з ч. З ст. 293 ГК за погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на то-

¹ Див: Луї» В. Контракти у підприємницькій діяльності. — К.. 1999, — С. US. 116

вар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству. Таке ж положення міститься у ч. З ст. 715 ЦК.

7. Строки договорів міни та бартеру в межах України законодавством не встановлені, тому у цьому питанні можливе застосування положень щодо договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації.

66. Поняття та ознаки договору дарування

Поняття договору дарування

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Характеристика договору дарування

1. За договором дарування одна сторона передає іншій сто
роні майно. Предметом договору дарування можуть бути як ма
теріальні, нематеріальні активи та цінні папери, так і грошові
кошти. В останньому випадку суми коштів, передані згідно з
договорами дарування, вважаються безповоротною фінансовою
допомогою; за договорами дарування можуть надаватися як
майно (товари), так і роботи (послуги).

Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальиик володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

На відміну від договору купівлі-продажу, на договори дарування не поширюються вимоги щодо якості їх предмета. Але згідно зі ст. 721 ЦК якщо дарувальникові відомо про недоліки речі, що є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров"я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зобов'язаний повідомити про них обдаровуваного.

Різновидом договору дарування є договір про пожертву. Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Специфіка його порівняно з класичним договором дарування полягає в тому, що пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву і, відповідно, вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням (ст. 730 ЦК).

2. За договором дарування дарувальник безоплатно передає
обдаровуваному майно у власність. Таким чином, за договора
ми дарування чи іншими подібними договорами товари нада-

117

ються безоплатно на умовах, що не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення; відповідно, кошти передаються згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами на умовах, що не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів.

3. Сторонами договору дарування можуть бути юридичні та фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада. Проте законодавством встановлено обмеження щодо можливості укладення певними суб'єктами договорів дарування.

Юридичні особи укладають договори дарування в межах спеціальної праволієздатності, обсяги якої встановлюються їх установчими документами. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви з обмеженнями, встановленими нижче.

Законодавство не містить обмежень щодо прийняття дару юридичними особами¹. Водночас згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України віл 15 грудня 1992 р № 8-92 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» (ч. 2 ст. 75 ГК) підприємствам, що є у загальнодержавній власності, заборонено передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам. Ця норма стосується лише державних підприємств і не поширюється на комунальні підприємства.

4. Договір дарування предметів особистого користування та
побутового призначення може бути укладений усно. Договір да
рування нерухомої речі, дарування валютних цінностей на су
му, яка перевищує 50-кратний розмір неоподатковуваного міні
муму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підля
гає нотаріальному посвідченню. У письмовій формі також укла
дається договір дарування майнового права, договір дарування
з обов'язком передати дарунок у майбутньому та договір дару
вання рухомих речей, які мають особливу цінність.