Смекни!
smekni.com

Підприємницьке право, Старцев (стр. 3 из 49)

4. Підприємництво є діяльністю на власний ризик. Це озна­
чає, що за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розра­
хункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та
інших правил здійснення господарської діяльності підприємс­
тво та приватний підприємець самостійно несуть відповідаль­
ність, передбачену законодавством України. Тобто суб'єкт під­
приємницької діяльності бере на себе як позитивні, так і нега­
тивні наслідки підприємницької діяльності. Підтвердженням
цього є положення ЦК, що встановлюють самостійну відпові­
дальність фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльнос­
ті (ст. 52) та юридичної особи (ст. 96) за зобов'язаннями.

Див.: Аксенов И., Платонов С. Что такое предпринимательство? // Предпринима­тельство, хозяйство и право. — 1996. — N» 7. — С. 3.

пов'язаними з їх підприємницькою діяльністю. За загальними правилами ч. З ст. 96 цього Кодексу учасник (засновник) юри­дичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної осо­би, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учас­ника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

5. Підприємництво є господарською діяльністю. Цс означає,
що, не зважаючи на свою специфіку, підприємницька діяль­
ність є складовою ширшого за обсягом поняття «господарська
діяльність».

Згідно зі ст. З ГК під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного вироб-ніщгна, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

6. Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами гос­
подарювання (підприємцями). Іншими словами, підприєм­
ницька діяльність провалиться фізичними та юридичними осо­
бами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності
у порядку, встановленому законодавством. Це означає, що під­
приємницькою діяльністю можуть займатися як юридичні, так
і фізичні особи, які набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності за правилами Закону «Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».

7. Внаслідок підприємницької діяльності досягаються еконо­
мічні й соціальні результати.

Підприємницька діяльність суттєво впливає на розвиток економіки і соціальної сфери. Серед економічних результатів найбільш принциповими є утворення конкурентного середови-ща, насичення ринку товарами і послугами, значна активізація міжнародних економічних стосунків. Малий і середній бізнес лає нові робочі місця, значно стимулює підвищення кваліфіка­ції працівників, їх ініціативу і творчість, загалом сприяє вижи­ванню населення в кризові періоди. Поступове зміцнення суб'єктів підприємництва, їх прибутковість закладає додаткову фінансову базу для такої соціально корисної діяльності, як бла­годійництво та спонсорство.

8. Метою підприємницької діяльності є отримання прибут­
ку. Якщо метою тієї чи іншої діяльності не є отримання при­
бутку, вона не може бути віднесена до підприємницької. Ця ме­
та, як правило, знаходить своє вшображення в установчих до­
кументах суб'єкта підприємницької діяльності і простежується,

11


виходячи з характеру його діяльності1. За цією ж ознакою під­приємницька діяльність відмежовується від поняття господар­ської діяльності, в якій отримання прибутку не ставиться за ос­новну мету.

5. Принципи підприємницької діяльності

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

1) вільного вибору підприємцем вили* підприємницької ді­
яльності. Суб'єкт підприємницької діяльності самостійно вирі­
шує, якими видами діяльності йому займатися, з огляду на об­
меження, встановлені чинним законодавством (наприклад ді­
яльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-
медичних, судово-психіатричних експертиз, може здійснювати­
ся тільки державними підприємствами та організаціями);

2) самостійного формування підприємцем програми діяль­
ності, вибору постачальників і споживачів продукції, шо вироб­
ляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших
видів ресурсів, використання яких не обмежено іаконом, не 1.1
мовлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону,

3) вільного найму підприємцем працівників. Цей принцип
обмежується положеннями спеціальної о «аконолаиства про
зайнятість, шо містить положення, якими обмежуються трудові
права іноземних іромадян та осіб без громадянства — ст. 8 За­
кону України від І березня 1991 р. «Про зайнятість населення»
передбачена необхідність отримання дозволу на працевлашту­
вання у державній службі зайнятості України;

4) комерційного розрахунку та власного комерційного ризи­
ку. За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахун­
кової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та ін­
ших правил здійснення господарської діяльності підприємство
та приватний підприємець самостійно несуть відповідальність,
передбачену законодавством України (див. ознаку № 4 підпри­
ємницької діяльності);

5) вільного розпорядження прибутком, шо залишається у
підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів,
передбачених законом. Цей принцип суттєво обмежується шля­
хом встановлення правил щодо цільового використання коштів
суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи, обме­
жень на проведення операцій у готівкових коштах та ін.;


6) самостійного здійснення підприємцем зовнішньоеконо­мічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на спій розсуд. Цей принцип обмежу­ється, зокрема, положеннями Закону України під 23 вересня 1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валю­ті», ст. 1 якого встановлені правила щодо обов'язкового зараху-вання на їх валютні рахунки в уповноважених банках виручки резидентів у іноземній валюті у терміни виплати заборгованос­тей, зазначених в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (випнеш вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

6. Види підприємницької діяльності

При розмежуванні підприємницької діяльності за видами допускається застосування різних ознак і, відповідно, критеріїв класифікації підприємницької діяльності.

За отакою предмета діяльності учасників відповідних право­відносин підприємницьку діяльність можна класифікувати н.і

1) виробничу підприємницьку діяльність, тобто діяльність, у
процесі якої виробляє іьсн певна продукція;

2) невиробничу підприємницьку діяльність, у межах якої ви­
діляють:

— діяльність із виконання робіт, надання послуг (виконан
ня ремонтній робіт, надання інформаційних послуг, здійснен
ня транспортних перевезені.);

— діяльність із зайняття торгівлею;

— інша невиробнича діяльність, зокрема діяльність на фі­
нансовому ринку.

За ознакою суб'єкта — учасника відповідних правовідносин підприємницька діяльність поділяється на:

1) підприємництво без створення юридичної особи (просте).
Воно здійснюється фізичними особами, шо набули в установ­
леному порядку статусу суб'єкта підприємницької діяльності;

2) підприємництво зі створенням юридичної особи (склад­
не)1.

Залежно від наявності обмежень у зайнятті підприємниць­кою діяльністю, останню можна поділити на:

І) вільну підприємницьку діяльність. Для провадження такої діяльності не потрібна згода (дозвіл) держави в особі уповнова­жених нею органів. Така діяльність провадиться за принципом



1 Див.: Аксенов И. Платонов С. Что такое предпринимательство? // Предпринима­тельство, ХО1ЯЙСТВО и право. — 19%. - J* 7. — С. 3.

12


1 Див.: Підприємницьке право України / За ред Р Б Шишки Харків, 2000. — С 31.

13


•дозволено все, що не заборонено законом»1. При цьому, нап­риклад, державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяль­ності не є дозволом на зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки здійснюється за заявочним принципом. У той же час виготовлення печатки суб'єктом підприємницької діяльності вимагає дозволу відповідного органу внутрішніх справ, що є своєрідним обмеженням у провадженні підприємницької діяль­ності;

2) дозвільну підприємницьку діяльність, провадження якої потребує певної згоди державних органів. Дозвільною є також діяльність, шо провалиться з обмеженнями, встановленими за­конодавством, які, в свою чергу, можна поділити на:

— обмеження, пов'язані з організаційно-правовою формою
підприємців (наприклад, згідно зі ст. 4 Закону України від 7
лютого 1991 р. «Про підприємництво» проведення ломбардних
операцій може здійснюватися повними товариствами);

— обмеження, пов'язані з формою власності суб'єкта під­
приємництва (наприклад, діяльність, пов'язана і виготовлен­
ням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видо­
буванням бурштину, охороною окремих особливо важливих
об'єктів права державної власності, може здійснюватися тільки
державними підприємствами та організаціями);