Підприємницьке право, Старцев (стр. 34 из 49)
Такими документами можуть бути:
— авіаційна вантажна накладна;
— міжнародна автомобільна накладна;
— накладна СМГС;
— коносамент;
— накладна ЦІМ;
— вантажна відомість;
— інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
76. Поняття та ознаки договору страхування
Поняття договору страхування
Договором страхування є письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зо-
139
бов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Характеристика договору страхування
1. Сторонами договору страхування є страховик і страхуваль
ник. Проте учасників страхових правовідносин може бути біль
ше — крім власне сторін договору страхування, до них належать
застраховані особи, а також вигодонабувачі.
Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Страховики можуть здійснювати страхову діяльність як безпосередньо, так і через страхових посередників. Ними можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
Страховими брокерами є юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Перестраховими брокерами вважаються юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.
Страховими агентами є громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшко-дувань.
Страхувальниками в свою чергу визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України (у разі обов'язкового страхування).
2. За договором страхування страховик бере на себе зо
бов'язання у разі настання страхового випадку здійснити стра-
140
хову виплату відповідній особі. Ознака захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій є головною метою і призначенням інституту страхування.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 7 березня 1996 р. «Про страхування» (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р.) страховим випадком вважається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. У свою чергу страховою сумою є грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповнонаженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
3. Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки. Страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) вважається плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Особливістю договору страхування є те, що обов'язок страхувальника сплатити страховий платіж має місце завжди, а обов'язок страховика сплатити страхову суму — тільки в разі настання страхового випадку1.
Сплата страхувальником страхових платежів має значення не тільки для належного виконання ним своїх зобов'язань за договором страхування. Відповідно до ст. 18 Закону «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
1 Див.: Янишем В. Нормативное регулирование деятельности страховых организаций в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1997. — N> 2. — С. 12.141
4. Договір страхування укладається в письмовій формі. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), яке є формою договору страхування, що однак не позбавляє сторони цього договору права викласти його в іншій письмовій формі.Зважаючи на вищенаведене загальне правило про момент набрання чинності договором страхування, він є реальним за своєю правовою природою. Проте якщо в договорі страхування застережене набрання ним чинності з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов (наприклад, з моменту підписання договору сторонами), договір страхування вважатиметься консен-суальним
77. Поняття та ознаки агентського договору
Поняття агентського договору (договору доручення)
За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якою представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені нього суб'єкта і за його рахунок.
Характеристика агентського договору (договору доручення)
1. Сферою застосування агентських договорів є виключно
господарська (підприємницька) діяльність. На цс насамперед
вказує те, що агентською діяльністю за визначенням є підпри
ємницька діяльність, що в свою чергу зумовлює наявність пев
ного статусу у суб'єктів, що надають відповідні послуги. Крім
того, клієнти агента мають статус суб'єктів господарювання та
здійснюють господарську діяльність, в процесі і з приводу якої
користуються послугами агента.
2. Комерційний агент надає суб'єкту, якого він представ
ляє, послуги в укладенні угод чи сприяє їх укладенню. В цьо
му разі в обов'язки агента можуть входити як безпосереднє ук
ладення угоди в інтересах довірителя на умовах, що вказані в
агентському договорі, так і пошук можливих партнерів в ши
рокому розумінні (організація промо-акцій та ін.), що охоп
люється категорією «сприяння». Згідно з ч. 2 ст. 303 ГК ко
мерційний агент не гарантує суб'єкту, якого він представляє,
виконання третіми особами зобов'язань за угодами, укладени
ми за його посередництва, якщо інше не передбачено агент
ським договором.
142
Агентський договір є різновидом ширшого за предметом договору доручення. Предметом агентського договору є надання агентом послуг із укладення угод або сприяння в такому укладенні. Предметом договору доручення t вчинення повіреним відповідних «юридичних дій» (ст. 1000 ЦК) — вчинення будь-яких дій, що регулюються і не суперечать відповідним правовим нормам. Тобто предмет договору доручення не вичерпується укладенням повіреним угод, а може включати, наприклад, представництво перед третіми особами (в тому числі представництво в судових та інших органах держави) або вчинення інших лій, не заборонених законодавством. Крім того, договір доручення, на відміну віл агентського договору, не обов'язково укладається в сфері і з приводу здійснення господарської (підприємницької) діяльності.
3. Сторонами агентського договору є комерційний агент і
суб'єкт, інтереси якого він представляє (клієнт).
Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, заснованим на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Наявність статусу суб'єкта господарської (підприємницької) діяльності у агента зумовлена визнанням агентської діяльності підприємницькою (ч. 1 ст. 295 ГК).
Прямих вимог щодо наявності у клієнта за агентським договором статусу суб'єкта господарської (підприємницької) діяльності законодавство не містить. Проте вказівка у визначенні агентської діяльності на здійснення господарської діяльності, в процесі чи з приводу якої укладається агентський договір, свідчить про необхідність мати статус суб'єктів господарської (підприємницької) діяльності обома сторонами агентського договору: як агентом, так і клієнтом.
4. Агентські відносини виникають у разі: