Підприємницьке право, Старцев (стр. 36 из 49)

147

Характеристика договору зберігання

1. Предметом договору зберігання с зберігання речі (майна).
Проте на відміну від договору купівлі-продажу, де поняття
«майно» тлумачиться розширено і включає як матеріальні, так і
нематеріальні активи, предметом договору зберігання виступа
ють лише матеріальні цінності (активи), тобто основні фонди і
оборотні засоби. Це випливає з правової природи договору збе
рігання і підтверджується вишенаведеним визначенням понят
тя «відповідальне зберігання».

Винятком із цього загального правила є визнаний ЦК різновидом договору зберігання договору охорони, предметом якого згідно зі ст. 978 ЦК. є забезпечення недоторканності не тільки майна, а й особи.

2. Сторонами договору зберігання можуть бути юридичні і
фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльнос
ті. Це означає, шо в загальному розумінні юридичні та фізичні
особи можуть виступати як зберігачами, так і иоклажодавцями
в договорах зберігання

Проте вже за договором складського зберігання зберігачем є організація (товарний склад), яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності (ст. 956 ЦК), тобто має статус суб'єкта підприємницької діяльності. Статус суб'єкта господарської (підприємницької) діяльності мають інші професійні зберігачі — ломбарди (ст. 967), банки (статті 969—971), підприємства транспорту, у віданні яких є камери схову (ст. 972), готелі (ст. 975), а також охоронці (ст. 978 ЦК). Тому статус зберігачів договорів зберігання залежить від виду таких договорів.

В деяких випадках законодавство встановлюс обмеження щодо наявності відповідного статусу і у поклажодавців. Так, поклажодавцями у договорах відповідального зберігання можуть бути виключно суб'єкти господарювання.

3. Обов'язком зберігача за договором зберігання є збережен
ня майна, а також повернення його в схоронності.

Згідно зі ст. 942 ЦК зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну. Крім того, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

148

Особливості користування зберігачем речами поклажолавця передбачені лише щодо речей, визначених родовими ознаками. Так, згідно зі ст. 941 ЦК за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання. Крім того, ст. 958 ЦК передбачає право товарного складу розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками. В такому разі до відносин сторін застосовуються положення про договір позики, а час та місце повернення товарів визначаються загальними положеннями про зберігання.

Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» у імперативному порядку позбавляє зберігача права використання матеріальних цінностей у господарському обороті, встановлюючи, крім того, правило про обов'язкове повернення цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або кількісних характеристик.

4. За загальним правилом строк не є істотною умовою дого
вору зберігання. Згідно зі ст. 938 ЦК зберігач зобов'язаний збе
рігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберіган
ня, а якщо він не встановлений і не може бути визначений ви
ходячи з його умов — до пред'явлення поклажодавцем вимоги
про її повернення. Проте згідно зі ст. 180 ГК при укладенні гос
подарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі по
годити, зокрема, строк дії договору.

5. Договір зберігання може бути оплатним і безоплатним.
Характер договору зумовлюється як угодою сторін з цього
приводу, так і вимогами законодавства до зберігання кон
кретного виду. Так, наприклад, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 956
ЦК про те, шо товарним складом є організація, яка зберігає
товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах
підприємницької діяльності, договір складського зберігання є
оплатним. Проте установчими документами юридичної особи
або договором може бути передбачено безоплатне зберігання
речі.

6. Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача піс
ля закінчення строку зберігання, а відповідно, зберігач — по
вернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання,
або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої
якості в такому стані, в якому вона була прийнята на зберіган
ня, з урахуванням зміни її природних властивостей.

7. Договір зберігання може бути укладений як в усній, так і
в письмовій формі у випадках, визначених законодавством. За
загальним правилом договір зберігання є реальним, оскільки

149

вважається укладеним з моменту передачі речі, а не з часу досягнення про це згоди. Проте, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 936 ЦК, згідно з якою договором зберігання, в якому збсрігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності, може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому, у деяких випадках договір зберігання може бути консенсуальним.

81. Поняття та ознаки договору простого товариства

Поняття договору простою товариства

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Характеристика договору простого товариства

І. Учасники договору простого товариства об'єднують свої вклади. Ними визнається все те, що вони пносять у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошоіїі кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Тобто об'єднуються як матеріальні, так і нематеріальні активи учасників

Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливас із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладів учасників провалиться за погодженням між ними

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди — у порядку, шо встановлюється за рішенням суду. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування нитрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюються договором простого товариства.

2. Учасники договору простого товариства діють спільно. Під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, шо ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого

150

товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожної угоди потрібна згода всіх учасників.

Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства.

Чинне законодавство не обмежує сторони у виборі форми порядку ведення спільних справ. Наприклад, сторонами може бути створена рада з числа їх працівників, яка приймає рішення не більшістю голосів, а за загальною згодою. Якщо договором про спільну діяльність передбачена така форма ведення спільних справ, то у випадку необхідності укладання договорів для досягнення мети спільної діяльності (договори підряду, оренди, поставки тощо) такі договори укладаються всіма учасниками спільної діяльності або за їх дорученням одним з них.

ЦК особливості передбачені щодо відповідальності учасників договору простого товариства за спільними зобов'язаннями. Так, згідно зі ст. 1138 цього Кодексу якщо договір простого товариства не пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов'язаннями, шо виникли не з договору, учасники відповідають солідарно.

Якщо ж договір простого товариства пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

3. Метою договору простого товариства є одержання прибутку або інша мета.

Чинне законодавство не встановлює вичерпного переліку цілей учасників договору простого товариства. Ними можуть бути спільне будівництво або експлуатація об'єктів. Крім того, на практиці часто зустрічається спільне виробництво певної продукції. Приміром, один учасник спільної діяльності надає свій цех, а інший учасник розміщує там своє обладнання та забезпечує його сировиною, і вони разом починають спільне виробництво відповідно до умов договору.

Метою договору простого товариства сторони можуть зазначити досягнення, зокрема соціального ефекту (благодійна, наукова, освітня мета)'. На це, зокрема, вказує фраза «інша мета»

¹ Див Цивільне право України Кн 2. - К . 1999. - С. $62.

151

максимально широкого обсягу, шо міститься у визначенні договору простого товариства.