Власник патенту зобов'язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка власнику пізніше виданого патенту, якшо промисловий зразок останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-еконо-мічні переваги і не може використовуватись без порушення прав першого власника. При цьому надання такого дозволу може бути обумовлено відповідним дозволом власника пізніше
164
виданого патенту, який зобов'язаний дати дозвіл, якщо його промисловий зразок удосконалює промисловий зразок власника раніше виданого патенту або призначений для досягнення тієї ж мети. Дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання промислового зразка власником патенту, який такий дозвіл затребував.
89. Правова охорона винаходів і корисних моделей
Винаходом (корисною моделлю) вважається результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.
Об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з Законом України від 15 грудня 1993 р. «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», може бути:
— продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, куль
тура клітин рослини і тварини тонкі).
— процес (спосіб), а також нове застосування відомого про
дукту чи процесу.
Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень.
Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він с но-ним. має винахідницький рівень і є промислово придатним. Корисна модель відповідає умовам патентозлатності, якшо вона є новою і промислово придатною.
Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає, зокрема, всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.
Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.
Винахід (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності.
Пріоритет, авторство і право власності на винахід засвідчуються патентом або деклараційним патентом, а на корисну модель — деклараційним патентом. Поняття патенту (деклараційного патенту) містяться в зазначеному вище Законі.
Право на одержання патенту має винахідник або винахідники, якшо винахід створено ними спільно й інше не передбаче-
165
но угодою між ними. Право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) мас роботодавець винахідника на умовах, визначених Законом «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».
Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якшо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Використанням винаходу (корисної моделі) визнається:
— виготовлення продукту із застосуванням запатентова
ного винаходу (корисної моделі), застосування такого про
дукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтер-
нет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в ци
вільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених
цілях;
— застосування процесу, шо охороняється патентом, або
пропонування його для застосування в Україні, якшо особа, яка
пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забо
роняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин,
це і так є очевидним.
Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якшо при ньому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй
Патент також надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з Законом «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» порушенням прав, шо надаються патентом.
Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником, а також дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору.
Якшо винахід (корисна модель), крім секретного винаходу (корисної моделі), не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу (корисної моделі) було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати винахід (корисну модель), у разі відмови власника прав від укладання ліцензійного договору може звер-
166
нутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу (корисної моделі). Якщо власник патенту не доведе, шо факт невикористання винаходу (корисної моделі) зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу (корисної моделі) з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику патенту. При цьому право власника патенту надавати дозволи на використання винаходу (корисної моделі) не обмежується.
Власник патенту зобов'язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) власнику пізніше виданого патенту, якшо винахід (корисна модель) останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватися без порушення прав власника раніше виданого патенту. Дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання винаходу (корисної моделі) власником пізніше виданого патенту. При цьому власник раніше виданого патенту має право отримати ліцензію на прийнятних умовах для використання винаходу (корисної моделі), шо охороняється пізніше виданим патентом.
90. Зовнішньоекономічні договори (контракти) у підприємницькій діяльності
Поняття зовнішньоекономічного договору (контракту)
Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Характеристика зовнішньоекономічного договору (контракту)
1. Зовнішньоекономічний договір є матеріально оформленою угодою сторін. Згідно зі ст. 6 Закону України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якшо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. При його укладанні сторони мають право використовувати як зазначений та інші закони
167
України, міжнародні договори України, так і відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій (наприклад, Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2000 p.). Також Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201, визначені умови, які повинні бути передбачені в договорі, якщо сторони такого договору (контракту) не погодили інше.
2. Сторонами зовнішньоекономічного договору є суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні контрагент
Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:
— фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни
та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і
дієздатність згідно з законами України і постійно проживають
на території України;
— юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які ма
ють постійне місцезнаходження на території України. Держава
Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в
особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які
беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші
держави, які беруть участь у господарській діяльності на тери
торії України, діють як юридичні особи;
— об'єднання ФІЗИЧНИХ, юридичних, фізичних і юридичних
осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України,
але які мають постійне місцезнаходження на території України
і яким цивільно-правовими законами України не заборонено
здійснювати господарську діяльність;
— структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської ді
яльності, які не є юридичними особами згідно з законами Укра
їни, але мають постійне місцезнаходження на території України;
— спільні підприємства за участю суб'єктів господарської ді
яльності України та іноземних суб'єктів господарської діяль
ності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне міс
цезнаходження на території України;
— інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені зако
нами України.
Іноземними суб'єктами господарської діяльності вважаються суб'єкти господарської діяльності, шо мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.