І Предметом кредитного догоаору є виключно грошові кошти, що надаються позичальнику на умовах, визначених у договорі. Це відрізняє кредитний договір від договору позики, предметом якого можуть бути як грошові кошти, так і речі, визначені родовими ознаками
2. Сторонами кредитного договору є позичальник і кредито
давець. Номінально позичальником може бути будь-яка юри
дична або фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької
діяльності. Проте факт набуття зазначеними особами статусу
«позичальника» (тобто можливість отримання ними кредиту)
залежить від положень нормативних актів, шо встановлюють
особливості укладення кредитних договорів того чи іншого ви
ду, а також у кінцевому підсумку — від волі кредитодавця —
особи, яка надасть грошові кошти.
3. Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати
ти проценти. На відміну від позики, яка допускає безоплатне
користування майном, сплата процентів за договором про на
дання кредиту за загальним правилом є обов'язковою.
173
Поняття договору банківського вкладу
За договором банківського вкладу (депозиту) олна сторона (банк), паї прийняла вш другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Характеристика договору банківського вкладу
1. Предметом договору банківського вкладу (депозиту) є гро
шові кошти, що приймаються банком.
2. Сторонами договору банківського вкладу є банки та
вкладники. Приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фі
зичних осіб належить до виключно банківських операцій, тому,
відповідно, здійснюється банками або іншими фінансовими ус
тановами.
3. Банк зобов'язаний виплатити вкладнику як отриману від
нього суму, так і проценти на неї або дохід н ііішііі формі.
4. Договір банківського вкладу укладається у письмовій фор
мі. У раіі недодержання письмової форми договору банківсько
го вкладу цей договір є нікчемним. Цей договір є реальним і
вважається укладеним з моменту внесення грошових коштів до
банківської установи.
93. Договір банківського рахунка
Поняття договору банківського рахунка
За договором банківського рахунка банк зобов'язуєті>ся приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Характеристика договору банківського рахунка
І. Укладення договору банківського рахунка є підставою для відкриття рахунка відповідного виду його власнику або визначеній ним особі. Суб'єкт підприємництва має право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів 174
операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України. Укладати договори банківського рахунка і, відповідно, відкривати такі рахунки мають право як банки, так Й інші фінансові установи.
Поточні рахунки відкриваються для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій юридичними та фізичними особами, в тому числі суб'єктами підприємницької діяльності.
2. Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок
власника грошові кошти, що йому надходять, а також викону
вати його розпорядження про перерахування і видачу відповід
них сум з рахунка. Грошові кошти, що надійшли на рахунок клі
єнта, зараховуються в день надходження до банку відповідного
розрахункового документа та видаються або перераховуються з
рахунка ачасника грошові кошти в день надходженим до банку
відповідного розрахункового документа, якщо інші строки не
передбачені договором банківського рахунка або законом.
Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Також грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
3. Договір банківського рахунка є консенсуальним; стосовно
ознаки оплатності ЦК передбачає обов'язок клісніа сплатити
и i.i.v за виконання банком операцій за його рахунком, якщо це
всиновлено договором. Крім того, ст. Ш70 ЦК встановлює
обов'язок банку сплачувати проценти за користування грошо
вими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта.
94. Договір факторингу
Поняття договору факторингу
За договором факторингу (фінансування під віпступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Характеристика договору факторингу
1. За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження
175
2. Клієнт відступає або зобов'язується відступити фактору
своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За договором факторингу відбувається передання клієнтом своїх прав фактору (відступлення права вимоги), тож він є прикладом угоди, на підставі якої клієнт може бути замінений фактором (ст. 512 ЦК) і, відповідно, крім ознак кредитного договору, мас ознаки цесії. Специфіка договору факторингу полягає в тому, що його предметом може бути лише право грошової вимоги — грошове зобов'язання — зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавстном України Інші, нсгрошові, вимоги кредитора до боржника не можуть бути предметом договору факіорпнгу.
3. Предметом договору факторингу може Пути Тірано грошо
вої вимоги, строк платежу за осою настав (наявна вимога), а та
кож право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня ви
мога). При цьому майбутня вимога вважається переданою фак
тору з дни виникнення права вимоги до боржника. Якшо пере
дання права грошової вимоги зумовлене певною подією, воно
вважається переданим з моменту настання цім події. Право
грошової вимоги клієнта може бути також оформлене векселем.
4. Боржник зобов'язаний здійснити платіж фактору за умо
ви, шо він одержав від клієнта або фактора письмове повідом
лення про відступлення права грошової вимоги фактору і в цьо
му повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає вико
нанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений
платіж. Він має право вимагати від фактора надання йому в ро
зумний строк доказів того, що відступлення права грошової ви
моги фактору справді мало місце. Якщо фактор не виконає цьо
го обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнту на
виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником
грошової вимоги фактору звільняє боржника від його обов'яз
ку перед клієнтом.
176
5. Договір факторингу може бути як реальним, так і консен-суальним, проте завжди є відплатним. Реальність або консенсу-альність договору залежить від того, на яких умовах фактор фінансує клієнта (одразу передає або зобов'язується передати в майбутньому грошові кошти), а також від того, коли (одразу чи в майбутньому) клієнт відступить фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Момент набрання чинності договором факторингу з огляду на зазначену диспозитив-ність у цьому питанні повинен чітко зазначатись у договорі.
95. Поняття та види цінних паперів
Поняття цінних паперів
Цінними паперами є грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Класифікація цінних паперів
Відповідно до Закону «Про цінні папери і фондову біржу» в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:
1) акції;
2) облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;
3) облігації місцевих позик;
4) облігації підприємств;
5) казначейські зобов'язання;
6) ощадні сертифікати;
7) інвестиційні сертифікати;
8) векселі;
9) приватизаційні папери;
10) заставні;
11) іпотечні цінні папери.
Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.