18S
15. Схиляння до розголошення комерційної таємниці — спону
кання особи, якій були довірені у встановленому порядку або
стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відо
мості, що відповідно до законодавства України становлять ко
мерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якіао це зав
дало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (під
приємцю).
16. Неправомірне використання комерційної таємниці —
впровадження у виробництво або врахування під час плануван
ня чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу упов
новаженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, шо
становлять відповідно до законодавства України комерційну та
ємницю.
Вчинення дій, визначених Законом «Про захист від недобросовісної конкуренції» як недобросовісна конкуренція, має наслідком відповідальність, встановлену законодавством.
98. Аоміністративно-правовий захист суб'єктів підприємницької діяльності
Адміністративно-правовим вважається захист, шо здійснюється засобами державно-правового впливу із залученням спеціально уповноважених державних оріашв або вищестоящими органами виконавчої влади Іншими слонами, алміністративно-правовий захист суб'єктів підприємницької діяльності реалізується:
1) шляхом звернення до органів, шо мають ловнопаження із
захисту їх прав;
2) шляхом звернення в порядку підпорядкованості до ви
щестоящих органів виконавчої влади (посадових осіб).
Органи, що здійснюють державний нагляд та контроль у сфері підприємницької діяльності і мають повноваження на проведення перевірок у відповідних галузях господарювання, також опосередковано здійснюють адміністративно-иравовий захист прав і законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності. «Опосередкований» захист в такому випадку може мати і безпосередній характер, оскільки перевірки відповідними органами можуть відбуватися не тільки за ініціативою власне органу, а і за заявою (скаргою) заінтересована (постраждалої) особи.
До органів, шо в адміністративному порядку здійснюють захист прав суб'єктів підприємницької діяльності, насамперед належать правоохоронні органи. Звернення до таких органів в ад-
186
міністративному порядку в окремих випадках має наслідком прийняття рішення судом, який розглядає відповідну справу за поданням цих органів. Відповідно відбувається комплексний захист прав суб'єктів підприємницької діяльності — за допомогою адміністративних і судових засобів.
Наприклад, органи внутрішніх справ (міліції) відповідно до п. 24 ст. 11 Закону України від 20 грудня 1990 р. «Про міліцію» мають прано вимагати від керівників підприємств, установ і організацій пояснення за фактами порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до їх компетенції. Статтею 112 Кримінально-процесуального кодексу України слідчим органів внутрішніх справ надано право провадити досудове слідство у справах про злочини, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 205 «Фіктивне підприємництво», ст. 206 «Протидія законній господарській діяльності», ст. 219 «Доведення до банкрутства», ст. 220 «Приховування стійкої фінансової неспроможності», ст. 221 «Незаконні дії у разі банкрутства» тощо Кримінального кодексу України. Незважаючи на те, що органи внутрішніх справ розслідують відповідні хіочини в адміністративному порядку, остаточне рішення про визнання особи винною (невинуватою) приймаї суд.
На органи прокуратури и. 5 ст. 121 Конституції України покладено нагляд за додержанням орав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з них питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Відповідно до наданих повноважень і за змістом ч. 5 ст. 25 Закону України від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції Закону від 24 грудня 1993 р.) дії або рішення податкової міліції, її посадових та службових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку, зокрема до прокуратури. Відповідні дії або рішення можуть також оскаржуватися до суду.
Слідчі податкової міліції — спеціального підрозділу Державної податкової адміністрації України по боротьбі з податковими правопорушеннями — провадять досудове слідство у справах про злочини, передбачені, зокрема, ст. 218 «Фіктивне банкрутство» Кримінального кодексу України, тим самим захищаючи кредиторів від недобросовісних боржників в особі керівників суб'єктів господарської діяльності або фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності.
Лнтимонопольний комітет України, не маючи статусу правоохоронного органу, в силу повноважень, наданих Законом Ук-
187
раїни від 26 листопада 1993 р. «Про Анти монопольний комітет України», розглядає заяви суб'єктів підприємницької діяльності про порушення їх прав внаслідок недотримання законодавства про захист економічної конкуренції або дій з ознаками недобросовісної конкуренції.
Органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що має повноваження щодо опосередкованого захисту прав і законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 25 травня 2000 р. № 721/2000, Комітет є спеціально уповноваженим органом з питань державної реіулятор-ної політики у сфері господарської діяльності. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва здійснює захист прав суб'єктів підприємницької діяльності, порушених (або таких, що можуть бути порушені) внаслідок дії регуляторних нормативних актів у сфері підприємництва різної юридичної сили.
В адміністративному порядку права і законні інтереси суб'єктів підприємницької діяльності можуть бути захищені шляхом звернення в порядку підпорядкованості до вищестоящих органів виконавчої влади (посадових осіб) зі скаргою (заявою) на дії (бездіяльність) підлеглих. Звернення до вищестоящого органу (посадової особи) є позасудовим шляхом вирішення спору і не перешкоджає наступному зверненню до судових органів незалежно від рішення цього органу. Процедура розгляду відповідних звернень регулюється підзакошшми нормативними актами — інструкціями, правилами, положеннями тощо вищестоящих з тих органів, дії яких оскаржуються. Якшо такий порядок не визначений, слід керуватися загальними нормами Закону України від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення громадян».
99. Нотаріальний захист суб'єктів підприємницької діяльності
Нотаріальний захист суб'єктів підприємницької діяльності полягає в тому, що нотаріус, посвідчуючи угоди, засвідчуючи правильність копій, накладаючи заборону відчуження майна, вчиняючи інші нотаріальні дії відповідно до Закону «Про нотаріат» тим самим опосередковано сприяє фізичним та юридичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснює права й обов'язки, попереджає про наслідки нотаріальних дій, що вчи-
188
няються для того, щоб юридична необізнаність не могла їм зашкодити. Крім того, нотаріус перевіряє відповідність документів, що подаються для вчиненим і к і чи іншої дії, чинному законодавству і відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України або чинним міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій, з'ясовується обсяг цивільної дієздатності фізичних та юридичних осіб, які беруть участь в угодах; у разі укладання угод представником перевіряються його повноваження. При перевірці обсягу цивільної правоздатності юридичних осіб, які беруть участь в угодах, нотаріуси зобов'язані ознайомитись з установчими документами (статут, засновницький договір), установчими актами, свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності (витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України), положенням про філію та представництво юридичної особи, наказом юридичної особи про призначення керівника філії або представництва і перевірити, чи відповідає нота-lM.Lii.ii.і дія, яка вчиняється, обсягу цивільної правоздатності юридичної особи. У випадках, передбачених законодавством, нотаріус перевіряє наявність спеціального дозволу (ліцензії) не здійснення юридичною особою окремого виду діяльності
Нотаріуси зобов'язані роз'яснити сторонам зміст і значення поданих ними проектів угод і перевірити, чи відповідає зміст посвідчування угод вимогам закону і дійсним намірам сторін. Договори про відчуження та заставу (іпотеку) майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, та в передбачених законодавством випадках — державну реєстрацію прав на це майно.
Договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. У разі наявності заборони договори про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчуються за умови згоди кредитора на заміну боржника (переведення боргу).