Зміст
1. Поняття підприємницького права і підприємницької діяльності
2. Місце підприємницького права у галузі права
3. Підприємницьке законодавство
Список використаної літератури
1. Поняття підприємницького права і підприємницької діяльності
Підприємницька діяльність не можлива без знання підприємницького права. Незважаючи на недосконалість, і значну складність засвоєння правової бази підприємництва, без її знання не можна обійтись у сфері підприємництва.
Визначення поняття підприємництва має важливе не тільки теоретичне, а й практичне значення, оскільки значна частина норм законодавства стосується лише такого роду діяльності. Особливого значення це набуває при застосуванні імперативних норм, враховуючи ті, що регламентують санкції за порушення законодавство про підприємництво.
Легальне визначення поняття “підприємництво” сформульовано у ст 1
Закону України “Про підприємництво”: підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється юридичними та фізичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Створення (заснування) суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.
Наукові визначення поняття “підприємництво” містяться як в економічній, так і в юридичній літературі, і почасти вони мають істотні розбіжності. Так, вважається, що підприємництво - це діяльність, спрямована на максимізацію прибутку, зміст якої полягає в задоволенні його шляхом продажу продуктів і послуг як товару. Схожим з наведеним є визначення підприємницької діяльності, що ставить за мету одержання прибутку за рахунок залучення власних коштів, або опосередкованої участі у такій діяльності шляхом вкладення у діло власного капіталу. Під підприємництвом також розуміють діяльність, яка здійснюється приватними особами, підприємствами та організаціями щодо виробництва, надання послуг, надбання та продажу товарів у обмін на інші товари або гроші для взаємної вигоди зацікавлених осіб, підприємств та організацій. Недоліком деяких визначень є те, що в них, в основному, цитується законодавче визначення поняття підприємництва з усіма його недоліками, за рахунок ознаки спрямованості на одержання громадянами особистого доходу. Незважаючи на відмінність визначень всі вони зазначають правомірність, систематичність, спрямованість на одержання прибутку, ризиковий характер підприємницької діяльності. До наукового визначення “підприємницька діяльність” необхідно проаналізувати такі суттєві аспекти:
Ознаки підприємницької діяльності:
1) Її родову належність та видову диференціацію;
2) Особливості характеристик суб’єктів цієї діяльності.
У розробці наукового визначення цього поняття не можна орієнтуватись тільки на існуючу законодавчу дефініцію, а необхідно формувати перспективну модель. Наукове визначення має врахувати не тільки законодавчо закріплене визначення, а й оцінювати адекватність легального поняття існуючим правовим відносинам
2 Місце підприємницького права у системі права
Формування і розвиток підприємницького права та законодавства про підприємництво ставить проблему виявлення природи і місцезнаходження цього утворення у системі права і законодавства України. Немає єдності у розумінні суттєвості підприємницького права. Можна виділити дві основні позиції з цього питання, що існують в науці. Одна з них може бути визначена стисло таким чином:
Підприємницьке право - самостійна галузь права. Основні положення цієї точки зору такі:
- Підприємницьке право - це господарське право ринкової економіки, що визначає порядок ведення підприємницької діяльності, та регулює відносини, пов’язані з її здійсненням;
- Підприємницьке право як галузь права характеризується своїми принципами, предметом, суб’єктами і методами регулювання;
- Підприємницьке право має чотири значення: галузь права, галузь законодавства, наукова дисципліна, предмет викладання (навчальна дисципліна);
- Підприємницьке право регулює відносини як по горизонталі, так і по вертикалі.
Подібно до цієї позиції є визнання підприємницького права самостійною галуззю права, тобто сукупністю норм, які регулюють підприємницькі відносини, тісно з ними пов’язані інші, у тому числі некомерційні відносини, а також відносини щодо державного регулювання господарювання з метою забезпечення інтересів держави і суспільства. Перевагою позиції розуміння підприємницького права як самостійної галузі права є її цілісність і комплексність підходу (розуміння підприємницького права не тільки як галузі права, а й в інших важливих значеннях, зокрема як галузі законодавства). Створення правових умов для розвитку підприємництва, чітке і всебічне визначення в законодавстві підприємницької діяльності, поєднання приватних і публічних інтересів може бути значною мірою досягнуто в комплексному кодифікованому законодавчому акті, що має бути визначальним в галузі законодавства про підприємництво.
Важко визнати підприємницьке право виключно приватним, оскільки воно містить публічно-правові норми. Воно поєднує. Нерозривно пов’язані приватні і публічно-правові (зокрема, адміністративно-правові) норми. Без публічних норм не можуть бути реалізовані приватні норми і задоволені приватні інтереси. Також слід враховувати думку, що підприємницьке право є найважливішою складовою частиною господарського права, яке створює законодавчу основу функціонування підприємців та розвитку підприємництва.
Держава сприяє розвиткові відносин у сфері підприємництва шляхом державного регулювання підприємницької діяльності. Тому в регулюванні відносин у сфері підприємництва визначне місце посідають норми публічного права (у тому числі норми адміністративного, фінансового права) що встановлюють адміністративно-правові методи.
Підприємницьке право відрізняється від інших тим, що це комплексна галузь, в якій узгоджуються норми різноманітних галузей права з метою їх спільного застосування у сфері підприємництва. Формування і поява такої комплексної галузі є одним з проявів найважливішої тенденції, що посилюється в розвитку права, утворення численних підрозділів комплексного характеру. Це свідчить про те, що в сучасних умовах нарівні із традиційно галузевим регулюванням діє комплексне регулювання суспільних відносин. Іншими словами, відокремлення підприємницького права як правової спільності спричинене своєрідністю функцій, що здійснюються цією ланкою правової системи. Підприємницьке право слід вважати галуззю вторинної структури, яку не можуть характеризувати ті системотворні ознаки, що властиві первинній структурі (традиційному поділу на галузі права), а саме єдиний предмет і метод регулювання. Так, підприємницьке право регулює два види різнорідних відносин, деякі з них складаються сфері державного регулювання підприємницької діяльності, забезпечення реалізації права на цю діяльність державними органами (у сфері управління), а інші - у сфері товарно-грошових відносин щодо реалізації права на підприємницьку діяльність її суб’єктами.
Розглядаючи питання про місце підприємницького права в системі права, не можна не торкнутися питання про співвідношення підприємницького права і цивільного права. У звичайному вигляді співвідношення норм цивільного права (як традиційної галузі) і підприємницького права (як комплексної структури) можна охарактеризувати як співвідношення звичайного і специфічного. У підприємницькому праві є низка специфічних норм, що виходять за межі цивільного права ( наприклад, норми, що регулюють державну реєстрацію, ліцензування підприємницької діяльності), оскільки традиційно галузеве регулювання цивільного права розраховане на облік особливостей майнових відносин, але не може враховувати специфіку реалізації підприємницької діяльності у сфері управління. Однак ці самі норми органічно входять у підприємницьке право як комплексне утворення, оскільки воно здійснює регулювання не тільки майнових, а й управлінських відносин у сфері підприємництва.
Норми підприємницького права неоднорідні, але єдине цільове спрямування формує їх в єдину правову спільність, відокремлену сукупність правових норм. Отже, підприємницьке право як галузь права - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.
Підприємницьке право як галузь науки - це сукупність наукових знань про підприємницьке право, підприємницьке законодавство, та практику його застосування.
3. Підприємницьке законодавство.
У літературі визначилася позиція визнання законодавства про підприємництво самостійною галуззю законодавства. Інколи його узагальнено характеризують як самостійний масив правових норм, що регулюють відносини між особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, або з їх участю.
Підприємницьке законодавство як галузь законодавства - це сукупність нормативних актів, що регулюють суспільні відносини в сфері підприємництва. Ці нормативні акти містять норми, категорії та інститути декількох галузей права, що регулюють різноманітні за характером відносини.
У підприємницькому законодавстві як самостійній галузі законодавства України можна виділити три блоки нормативно-правових актів:
1) Конституція України, що містить норми про підприємництво;
2) Блок спеціальних нормативних актів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність, основним із яких є Закон України “Про підприємництво”;