7) беруть участь у підготовці та укладанні міжнародних договорів України з питань загальнодержавної власності.
Водночас з Декретом від 15 грудня 1992 р., зокрема, було зупинено дію п. 1 постанови Верховної Ради України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є загальнодержавній власності" у частині повноважень Фонду державного майна України та заборони передачі функцій по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, іншим органам державного управління.
Важливо відзначити, що міністерствам та іншим органам державної виконавчої влади при здійсненні функцій управління забороняється пряме втручання в господарську діяльність підприємств, віднесених до загальнодержавної власності.
Певні функції по управлінню майном, що перебуває у загальнодержавній власності, можуть бути покладені і на інші уповноважені державні органи. Так, в період існування інституту представників Президента України у порядку експерименту Указами Президента України від 26 листопада 1993 р. та від 26 лютого 1994р. Дніпропетровській, Донецькій, Запоріжській та Луганській обласним державним адміністраціям були делеговані певні повноваження щодо управління загальнодержавним майном.
Указом Президента України від 19 червня 1995 р. "Про забезпечення управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації" визначено особливий порядок здійснення міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади повноважень щодо управління майном в період до створення акціонерних товариств і після їх створення. Зокрема, після створення таких акціонерних товариств до початку розміщення акцій уповноважені державні органи державної виконавчої влади контролюють додержання статутів створених акціонерних товариств та приймають разом з Фондом державного майна України відповідні рішення у зв"язку з їх порушенням, здійснюють конторль за ефективністю використання і збереження майна акціонерних товариств. З початку розміщення акцій акціонерних товариств виконання функцій щодо управління акціями, які перебувають у загальнодержавній власності, у тому числі такими, що залишились у такій власності після реалізації плану розміщення акцій акціонерного товариства, здійснює в установленому порядку уповноважена особа (мається на увазі фізична особа), яку призначає Фонд державного майна України за погодженням з відповідним центральним органом державної виконавчої влади. Порядок здійснення уповноваженими особами функцій щодо управління такими акціями визначає Кабінет Міністрів України.
Об"єктами права загальнодержавної власності є: майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних огранів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об"єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв"язку та інформації, що мають загальнодержавне значення; кошти республіканського бюджету; республіканський Національний банк, інші республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об"єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток; інше майно, передане у власність УКраїни іншими державами. а також юридичними особами і громадяними (ст. 34 Закону України "Про власність"). В наведеному переліку об"єктів права державної власності можна виділити дві категорії майна, а саме: а) майно, яке взагалі не може бути у власності інших суб"єктів права власності (наприклад, оборонні об"єкти, Національний банк); б)майно, яке в принципі може бути у власності інших суб"єктів, але у даному випадку. за своїм функціональним призначенням покликане забезпечувати загальнодержавні інтереси.
Нк можна обійти увагою зміст ст. 9 Закону України "Про власність", в якій записано, що земля, її надра, повітряний простір, водні та інші ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони є об"єктами права виключної власності народу України. На перший погляд складається враження, що даною статтею передбачена ще одна форма власності. Однак комплексний аналіз Закону "Про власність" дає підстави для висновку про безпідставність такого припущення. Перераховані об"єкти є загальнодержавною власністю, для яких законодавець встановив особливий правовий режим (ст. 10 Закону "Про власність"). Водночас існує певна неузгодженість між положенням про право виключної власності на землю і нормами Земельного кодексу України, які передбачають право приватної і колективної власності на землю. Така суперечність могла б бути усунена, якби в Земельному кодексі передбачалось не право власності на землю, а право власності на земельні ділянки.
Нижчий рівень усуспільнення має комунальна власність, суб"єктами якої, як вже зазначалось, є адміністративно-територіальні одиниці в особі відповідних Рад народних депутатів. Управління нею здійснюють відповідні місцеві Ради народних депутатів, а також уповноважені ними державні органи (зокрема, виконавчі комітети Рад). За Законом України від 27 березня 1992р. "Про місцеві Ради народних депутатів і регіональне самоврядування" органи місцевого самоврядування мають право:
1) вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць підприємств (об"єднань), установ і організацій, їх структурних підрозділів та інших об"єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають особливо важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб населення даної території, функціонування місцевого господарства;
2) передавати об"єкти комунальної власності у тимчасове або постійне користування, оренду, продавати їх підприємствам (об"єднанням), організаціям і установам, окремим громадянам та їх об"єднанням відповідно до законів про приватизацію, а також перерозподіляти об"єкти комунальної власності на договірній та конкурсній основі між власними підприємствами (об"єднаннями), організаціями та установами;
3) на переважне придбання приміщень, споруд, інших об"єктів, розташованих на їх території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб населення, особливо найменш соціально захищеної його частини;
4) мати об"єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про власність" до об"єктів комунальної власності належить: майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об"єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров"я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв"язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; інше майно, необхідне для забезпечення економічного розвитку відповідної території, а також майно, передане у власність адміністративно-територіальної одиниці іншими суб"єктами права власності.
Первісно комунальна власність утворилась (виникла) внаслідок виділу із загальнодержавної власності відповіжної частини майна на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю). Постановою затверджено перелікк державного майна України, яка передається до комунальної власності, а також встановлено порядок розмежування майна між власністю областей, міст, районів та інших адміністративно-територіальних одиниць. Така передача майна не є одноразовим актом. Процес розмежування власності відбувається і сьогодні, а також продовжуватиметься в майбутньому. Так, постановами Кабінету Міністрів України від 3 січня 1995 р., 2 лютого 1995 р., 13 лютого 1995 р. здійснена передача загальнодержавного майна до комунальної власності. Причому можливий і зворотній процес. Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 р. були прийняті пропозиції Житомирської і Полтавської обласних Рад народних депутатів про передачу майна ряду державних комунальних підприємств до загальнодержавної власності.
Вобох випадках передача майна здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. "Про порядок передачі підприємств, об"єднань, організацій, установ, будинків і споруд" з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових і фінансових органів.
Отже, нова конструкція права державної власності істотно відмінна від державної власності радянського періоду. Новим законодавством про власність передбачені багатосуб"єктність права державної власності, можливість динамічного переходу в інші форми власності, рівноправність з іншими формами власності та інші новели. Водночас нова конструкція права державної власності не позбавлена і правової невизначеності. Так, зокрема, виникають сумніви щодо правомірності віднесення комунальної власності до державної, оскільки ступінь усуспільнення останньої незрівнянно вищий. Тому є ідстави погодитись з тими авторами (Я.М. Шевченко), які вважають, що власність адміністративно-територіальних одиниць не може бути державною власністю, бо всій державі і всьому народу, який уособлює держава, не належить.