Після ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи слідчий передає дану постанову для провадження експертизи в експертну установу або експерту.
Постанова слідчого разом з усіма матеріалами, об'єктами і зразками, що піддягають дослідженню, направляються керівникові установи, якою провадитиметься експертиза, котрий і доручає провадження експертизи конкретному фахівцеві (експерту). У тому випадку, якщо експертиза проводиться поза експертною установою, слідчий самостійно вручає постанову експерту, роз'ясняє йому права й обов'язки, попереджає його про відповідальність за давання заздалегідь неправдивого висновку та за відмову від давання висновку, про що робиться помітка, яка засвідчується підписом експерта.
Слід звернути увагу на особливості експертизи стосовно визначення психічного стану обвинуваченого. Ст. 204 КПК України вказує, ще за наявності у справі даних, які дають підстави вважати, що обвинувачений під час вчинення суспільно небезпечного діяння був у неосудному стані, а також коли він вчинив злочин в осудному стані, але після вчинення злочину захворів душевною хворобою, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, слідчий для визначення психічного стану обвинуваченого призначає судово-психіатричну експертизу.
Згідно зі ст. 205 КПК України, якщо при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи виникає необхідність тривалого спостереження за обвинуваченим або дослідження його слідчий з санкції прокурора або його заступника поміщає його у відповідний медичний заклад, про що складає постанову.
Стаття 197. Права обвинуваченого при призначенні і проведенні експертизи
При призначенні і проведенні експертизи обвинувачений має право:
1) заявити відвід експертові;
2) просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб;
3) просити про постановку перед експертизою додаткових питань;
4) давати пояснення експертові;
5) пред'являти додаткові документи;
6) ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи;
7) заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи.
Обвинуваченому за його клопотанням слідчий може дозволити бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз'яснити йому його права, встановлені цією статтею, про що складається протокол з додержанням вимог статті 85 цього Кодексу.
Постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не оголошується обвинуваченому в тих випадках, коли його психічний стан робить це неможливим.
У випадках, коли експертиза призначається до притягнення особи як обвинуваченого, правила цієї статті застосовуються до підозрюваного у вчиненні злочину.
Знайомлячи обвинуваченого (підозрюваного) з постановою про призначення експертизи, слідчий має роз'яснити мету експертизи та питання, які ставляться перед експертом, з'ясувати, чи немає в обвинуваченого якихось клопотань з цього приводу. Усні заяви заносяться до протоколу,, письмові приєднуються до справи. Заяви і клопотання обвинуваченого мають бути розглянуті слідчим відповідно до ст. 129 КПК України протягом трьох діб і або ж задовольняються, або ж слідчий виносить мотивовану постанову про відмову в їх задоволенні, знайомлячи з нею обвинуваченого і роз'яснюючи йому право на оскарження прийнятого рішення прокуророві.
Отримавши висновки експерта, слідчий знайомить з ними обвинуваченого, про що складається протокол. При цьому знову ж таки з'ясовується, чи має обвинувачений заяви та клопотання. Подані заяви і клопотання розглядаються в згаданому вище порядку.
Стаття 198. Проведення експертизи в експертній установі
Одержавши постанову про призначення експертизи, керівник експертної установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. Ці експерти дають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність.
Експертиза в кримінальному процесі — це проваджуване в передбаченій законом формі експертом по постанові слідчого, особи, що провадить дізнання, прокурора або суду дослідження різних об'єктів, явищ і процесів, які містять доказову інформацію, з використанням спеціальних знань, спрямоване на з'ясування обставин, які мають значення для справи та формулювання й обґрунтування висновків.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби. До них належать:
— науково-дослідні інститути судових експертиз Міністерства юстиції України;
— науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства охорони здоров'я України;
— науково-дослідні та експертно-криміналістичні управління (відділи, відділення, групи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України та Служби безпеки України.
Можливість призначення, проведення судової експертизи в установах державної судової експертизи не виключає права учасників процесу клопотатися про проведення її в іншій установі або про призначення експертом будь-якої іншої особи, що володіє необхідними для цього знаннями.
Судово-експертна діяльність може здійснюватися також на підприємницьких засадах, на підставі спеціального дозволу (ліцензії), громадянами за разовими договорами. Порядок проведення експертизи поза експертними установами визначений у ст. 196 КПК України.
У системі Міністерства юстиції України функціонують науково-дослідні інститути судових експертиз (зокрема, в таких великих обласних центрах, як Київ, Харків, Львів), в яких провадяться практично всі види (крім медичних) експертних досліджень при розслідуванні та судовому розгляді кримінальних і цивільних справ. У Дніпропетровську, Донецьку, Одесі є науково-дослідні лабораторії судових експертиз, в яких проводяться всі традиційні і нетрадиційні види криміналістичних експертиз. Поряд з криміналістичними в них проводяться і такі види судових експертиз, як бухгалтерські, автотехнічні, будівельно-технічні, товарознавчі, ґрунтознавчі, біологічні та ін.
Наприклад, у Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. проф. М.С. Бокаріуса діють лабораторії, в яких проводяться такі дослідження: а) судово-почеркознавчі та комп'ютерні; б) судово-трасологічні, балістичні та технічні дослідження документів; в) криміналістичні дослідження матеріалів, речовин та виробів, біологічні дослідження; г) судово-автотехнічні; ґ) судово-товарознавчі; д) судові будівельно-технічні будівельно-пожежні; є) судово-економічні.
У науково-дослідницьких та експертно-криміналістичних підрозділах МВС України проводяться такі експертизи: дактилоскопічна; трасологічна; почеркознавча; технічного дослідження документів; експертиза матеріалів, речовин і виробів; балістична; дослідження холодної зброї; портретна (ототожнення точності за ознаками зовнішності); біологічна; експертиза харчових продуктів; ґрунтознавча; ботанічна; автотехнічна; пожежотехнічна; вибухотехнічна; фоноскопічна; дослідження аудіо- і відєозаписів; судово-бухгалтерська; фототехнічна.
Поряд з такими традиційними експертизами в експертних установах МВС України згідно з наказом № 682 від 30.08.99 проводяться експертизи: волосся людини та тварин, продуктів харчування, судово-медична імунологія, судово-медична цитологія, судово-медична молекулярна біологія, мінералознавча експертиза та деякі інші дослідження.
У центральному апараті Міністерства внутрішніх справ на правах самостійного підрозділу створено Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр (ДНДЕКЦ). Служби криміналістичних досліджень включають лабораторії з провадження трасологічних, балістичних і дактилоскопічних експертиз, судової фотографії і портретної ідентифікації, фоноскопічних досліджень, а також документів, грошових знаків і почерку. Служби спеціальних досліджень проводять технічні, біологічні, автотехнічні, фізико-хімічні експертизи, досліджують мікрооб'єкти. Служба біологічних досліджень включає лабораторії генотипо-скопії (ДНК-дактилоскопії) та одорології, проводить експертизи крові, волосся людини і тварин. Служба хімічних досліджень займається нафтопродуктами, пально-мастильними матеріалами, волокнистими матеріалами і виробами з них, а також проводить експертизи харчових продуктів.
На відповідні служби покладено обов'язок ведення обліків, картотек і колекцій, у тому числі дактилоскопічного характеру — сліди рук, вилучені з місць нерозкритих злочинів; кульогільзотека (набої, кулі, гільзи, вилучені з місць нерозкритих злочинів), добровільно зданої, виданої та знайденої зброї; картотеки підроблених грошових знаків і документів, виявлених на території України, підроблених посвідчень водія; колекція бланкової продукції, що знаходиться в обігу у населення країни; інформаційно-довідкові колекції металевих сплавів, лікарських препаратів, пально-мастильних матеріалів, волокон, боєприпасів і вибухових речовин.
В обласних управліннях внутрішніх справ створено науково-дослідницькі, експертно-криміналістичні відділи, а в міських та районних органах міліції — експертно-криміналістичні відділення, лабораторії і групи. В усіх експертно-криміналістичних відділах проводяться традиційні криміналістичні, хімічні дослідження, а також дослідження харчових продуктів. У деяких відділах розпочато провадження автотехнічних і біологічних експертиз.
Розгалужену систему експертних установ має Міністерство охорони здоров'я України, де зосереджено судово-медичні та судово-психіатричні установи.