Систему судово-медичної служби України становлять:
— Головне бюро судово-медичної експертизи України;
— Республіканське бюро судово-медичної експертизи Автономної Республіки Крим;
— бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій.
У складі бюро мають бути:
— відділ судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб;
— відділ судово-медичної експертизи трупів;
— відділ судово-медичної експертизи речових доказів, в якому функціонують лабораторії судово-медичної гістології, судово-медичної імунології, судово-медичної криміналістики, судово-медичної токсикології, судово-медичної цитології;
— відділ комісійних судово-медичних експертиз.
Порядок організації і проведення цих експертиз додатково регламентується Законом України "Про охорону здоров'я" та Положенням про бюро судово-медичної експертизи. Діяльністю всієї служби керує Головний державний судово-медичний експерт України, який одночасно є начальником бюро Державної судово-медичної експертизи. Він призначається і звільняється з посади міністром охорони здоров'я.
Судово-медичні експертизи проводяться також співробітниками кафедр судової медицини вищих навчальних закладів.
У системі міністерства охорони здоров'я проваджуються також судово-психіатричні експертизи. При цьому стаціонарні експертизи проводяться в психіатричних установах. Судово-психіатрична експертиза на досудовому слідстві проводиться у стаціонарі та амбулаторно.
Міністерство оборони України має самостійну судово-медичну лабораторію, що входить до складу медичної служби МО і перебуває в адміністративному підпорядкуванні начальника медслужби цього міністерства. Начальник судово-медичної лабораторії Збройних Сил України одночасно є і Головним судово-медичним експертом Збройних Сил України. На судово-медичну лабораторію Міністерства оборони покладається проведення конкретних експертних досліджень на завдання судово-слідчих органів у кримінальних справах, порушених стосовно військовослужбовців. У ній проводяться експертні дослідження трупів і живих осіб, криміналістичні експертизи речових доказів, судово-хімічні і судово-біологічні дослідження.
До центрального апарату СБУ входить науково-експертний криміналістичний відділ з відділеннями криміналістичних експертиз і криміналістичної техніки у Києві, в обласних центрах — криміналістичні групи, а в райцентрах — криміналістичні лабораторії. Спеціалісти експертної служби СБУ проводять традиційні криміналістичні експертизи. У тих випадках, коли експерти даної служби не мають права на проведення конкретного виду експертизи, її проводять спеціалісти Науково-дослідного інституту судової експертизи або експерти системи МВС.
Матеріально-технічне та організаційне забезпечення виконання експертиз, контроль за своєчасним їх проведенням та за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів з питань експертизи покладаються на керівника експертної установи. Керівник експертної установи (її структурного підрозділу) може виступати також як експерт відповідно до присвоєної йому експертної кваліфікації. Керівник експертної установи розглядає отримані від органів досудового слідства матеріали і дає доручення відповідному підрозділу експертної установи провести експертизу. При цьому він може визначити, кому з експертів доручається проведення експертизи.
Порядок та умови проведення судової експертизи регламентовані Законом України від 25 лютого 1994 р. "Про судову експертизу", ст. 75—77, 196—205, 310 — 312 Кримінально-процесуального кодексу України, а також Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 8 жовтня 1998 р. та Настановою про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України (наказ МВС України №682 від 30.08.99) та іншими нормативними актами.
Строки проведення експертиз встановлюються керівником експертної установи (її структурного підрозділу) в межах:
— десяти днів — щодо матеріалів з невеликою кількістю об'єктів і нескладних за характером досліджень експертиз (15 діб в експертних установах МВС);
— одного місяця — щодо матеріалів з великою кількістю об'єктів або складних за характером досліджень.
Якщо експертиза не може бути виконана у зазначені строки, більший строк встановлюється за домовленістю з органом чи особою, які призначили експертизу, після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів. Попереднє вивчення не повинне перевищувати п'яти днів.
Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного з дня надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується у день направлення їх особі або органу, які призначили експертизу. Якщо закінчення встановленого строку проведення експертизи припадає на неробочий день, то днем закінчення строку вважається наступний за ним робочий день.
У строк проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, пов'язаних з витребуванням додаткових матеріалів або усуненням інших недоліків, допущених особою чи органом, які призначили експертизу.
Чинним законодавством визначено права та обов'язки експерта в кримінальному процесі.
Експерт зобов'язаний:
— з'явитися за викликом особи або органу, які призначили експертизу;
— заявити самовідвід за наявності передбачених законом обставин;
— прийняти до виконання доручену йому експертизу;
— повідомити в письмовій формі особу або орган, які призначили експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта (спеціаліста) або якщо надані йому матеріали є недостатніми для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були отримані;
— відмовитися від давання висновку з питань, що виходять за межі його компетенції, і письмово повідомити про це орган, який призначив експертизу;
— використовувати всі наявні в його розпорядженні науково-технічні методи, засоби і свої знання для правильного і науково обґрунтованого вирішення поставлених перед ним питань, отримання достовірних висновків;
— провести повне і всебічне дослідження та дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок; на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді дати роз'яснення щодо даного ним висновку. При провадженні експертизи експерт самостійно обирає засоби і методи дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.
Експерт має право:
— знайомитися з матеріалами справи, які стосуються експертизи;
— порушувати клопотання про надання додаткових та нових матеріалів, необхідних для вирішення поставлених питань;
— з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих і судових дій, порушувати клопотання, що стосуються проведення експертизи, та задавати відповідні запитання особам, яких допитують;
— вказувати у висновку експертизи на факти, які мають значення для справи, про які йому не були поставлені питання;
— у разі незгоди з іншими членами експертної комісії формулювати окремий висновок експертизи;
— викладати письмово відповіді на запитання, які ставляться перед ним під час допиту;
— оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або органу, які призначили експертизу, що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;
— вимагати забезпечення особистої безпеки;
— отримувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням (ст.13 Закону України "Про судову експертизу", ст. 77 КПК).
Експерту забороняється:
— самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони неоднозначно відображені у наданих йому матеріалах;
— зберігати речові та інші докази поза встановленим порядком;
— вирішувати питання, які не належать до його компетенції;
— розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, дані попереднього слідства чи дізнання;
— вирішувати правові питання;
— використовувати для обґрунтування своїх висновків відомості оперативно-пошукового характеру або інформацію, отриману з непроцесуальних джерел;
— проводити дослідження, які можуть призвести до повного знищення речових доказів або основних їхніх властивостей, не погодивши це питання з особою, що призначила експертизу.
Експерт несе відповідальність за злісне ухилення або відмову без поважних причин від виконання своїх обов'язків або за давання завідомо неправдивого висновку (ст. 385, 384 КК України).
Якщо поставлені перед експертом питання виходять за межі його спеціальних знань і компетенції, експерт повідомляє про неможливість дати висновок.
Якщо при провадженні експертизи експерт встановить нові обставини, що мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він відповідно до ст. 200 КПК України має право зазначити про них у своєму висновку. Таке право експертної ініціативи є гарантією повноти і всебічності дослідження всіх обставин справи.
При проведенні дослідження експерт повинен вживати заходів до збереження наданих для експертизи об'єктів, аби не допустити їх знищення або пошкодження.
При провадженні дослідження з метою зберігання доказів експерт у першу чергу мусить застосовувати недеструктивні методи — методи, які не пов'язані з видозміною, псуванням, витратою або знищенням досліджуваного доказу. Це дослідження проводиться за допомогою мікроскопа, в інфрачервоних, ультрафіолетових променях та з застосуванням інших методів. У процесі дослідження експертові слід ощадливо витрачати матеріал речового доказу. Повна його витрата допускається лише за погодженням із слідчим у випадках, якщо без цього неможливо вирішити поставлені перед експертом питання, що мають істотне значення для висновків у справі. При цьому важливо максимально повно зафіксувати всі доказові властивості досліджуваного речового доказу на інших матеріальних носіях інформації (виготовити відтиски, копії, виконати всі види інших недеструктивних досліджень його властивостей, сфотографувати, описати і т.ін.).