Якщо за характером дослідження зберегти об'єкт неможливо, то на його пошкодження чи знищення має бути отримана письмова згода особи або органу, які призначили експертизу.
У разі пошкодження чи знищення об'єкта в процесі дослідження до висновку експертизи вноситься про це відповідний запис.
При надходженні на експертизу матеріалів експерт вивчає цілісність їхньої упаковки і бирок та написів, що індивідуалізують, засвідчують докази. При виявленні пошкоджень упаковки, що свідчить про факти виїмки об'єктів, які містяться в ній, про це складається акт, що подається слідчому разом із висновком.
Після отримання висновку експерта матеріали експертизи подаються обвинуваченому для ознайомлення, про що складається протокол.
У випадку заявленого клопотання обвинуваченого, підозрюваного, а також на свій розсуд (якщо матеріали експертизи не відповідають матеріалам справи), у випадках, передбачених ст. 75 КПК слідчий вмотивованою постановою може призначити додаткову або повторну експертизу.
Висновки експертів не мають переваги над іншими доказами і оцінюються в сукупності з такими шляхом всебічного їх аналізу. В необхідних випадках слідчий може допитати експерта для пояснення перебігу експертного дослідження і його результатів.
Стаття 199. Одержання зразків для експертного дослідження
У разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. Про відібрання зразків складається протокол.
Зразки зберігаються за правилами зберігання речових доказів (статті 79 — 81 цього Кодексу).
Отримання зразків для порівняльного дослідження — окрема слідча дія, яка полягає в вилученні і фіксації матеріальних об'єктів, необхідних для експертної ідентифікації або визначенні групової належності особи, речових доказів чи документів.
Під зразками для порівняльного дослідження розуміються речовини або предмети, а також їх матеріально фіксовані відображення, котрі характеризують властивості певних об'єктів чи осіб, що підлягають експертному дослідженню (відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини, зразки почерку, шрифту друкарської машинки та інші).
При проведенні експертизи зразки для порівняльного дослідження використовуються експертом як порівняльні матеріали, але для слідчого вони також є доказами і на них поширюються всі вимоги доказового права щодо роботи з доказами.
За характером відбитка ознак відрізняють зразки, що відображають: а) індивідуальні ознаки (зразки слідів рук, ніг, знарядь злому), б) групові ознаки різноманітних об'єктів (мікрочастинки фарбових покрить, зразки вибухових речовин, зразки лікарських чи наркотичних речовин тощо).
Залежно від часу виникнення й умов отримання зразки поділяються на три групи: вільні, умовно-вільні та експериментальні.
Вільні зразки — це зразки, створені або отримані поза розслідуваною кримінальною справою і, як правило, до її порушення (наприклад, особисте листування особи, в якої відбираються зразки, власноручно написана автобіографія, щоденники та інші рукописні документи, виконані до кримінальної справи). Одержують їх в ході провадження огляду місця події, обшуку і виїмки.
Умовно-вільні зразки створюються після порушення кримінальної справи, але не в зв'язку з нею, і теж вилучаються в ході слідчих дій. Це можуть бути зразки почерку, які містяться в з'явленні з повинною, клопотаннях обвинувачуваного та в інших складених в період слідства документах, за умови, що особа (автор) не знає, що такі будуть досліджуватись експертом.
Експериментальні зразки — це матеріальні об'єкти, одержувані слідчим після порушення кримінальної справи за допомогою проведення спеціальної слідчої дії — одержання зразків для порівняльного дослідження.
Зразки повинні мати репрезентативність (достатню кількість та якість) та порівняльність (можливість порівняння).
Природа зразків для порівняльного дослідження і речових доказів мають відмінності. Речові докази виникають у процесі підготовки, вчинення і приховування злочину; вони незамінні, їх не можна одержати експериментальним шляхом, тому що не можна відтворити злочин і його сліди; процес виникнення речових доказів не залежить від слідчого і суду. Зразки ж для порівняльного дослідження походять не від події злочину, а від об'єктів, для порівняння з якими вони отримані; вони замінні і, як правило, можуть бути отримані в будь-якій кількості; необхідність одержання зразків визначається слідчим або судом, зразки для порівняльного дослідження завжди порівнюються з речовими доказами.
Одержання зразків для порівняльного дослідження і призначенім експертизи тісно пов'язані між собою, оскільки одержання зразків по ряду експертиз є елементом підготовки до її призначення.
Одержання зразків для порівняльного дослідження — самостійна процесуальна (слідча) дія, що полягає в одержанні експериментальним шляхом у підозрюваного, обвинуваченого, свідка або інших осіб об'єктів, що є продуктами життєдіяльності їхнього організму, або від утворюваних ними об'єктів чи від об'єктів, відображають властивості відповідних предметів, частин предметів, речовин або їх матеріально фіксованих відбитків, необхідних для порівняння з речовими доказами з метою ідентифікації або встановлення їх групової належності.
Процес проведення даної слідчої дії здійснюється за загальними вимогами щодо слідчих дій за аналогією з виїмкою.
Згідно зі ст. 199 КПК України в разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. У цьому разі отримання зразків є процесуальною дією, яка полягає в отриманні порівняльних матеріалів для експертного дослідження.
Для відібрання або вилучення зразків слідчий може використовувати допомогу відповідного спеціаліста. Про відібрання зразків складається протокол.
Примусове вилучення зразків для експертного дослідження може провадитись тільки за постановою слідчого з додержанням гарантій захисту прав і свобод людини.
Присутність понятих визначається слідчим. Постанова про вилучення або відібрання зразків для експертного дослідження складається відповідно до вимог ст. 130 КПК України.
Підготовка до одержання експериментальних зразків для порівняльного дослідження включає три аспекти: організаційний, процесуальний і тактичний.
Організаційний включає виконання таких підготовчих дій:
— визначення кола осіб, у яких відбиратимуть зразки;
— виклик і забезпечення їхнього прибуття на місце одержання зразків;
— забезпечення участі спеціаліста в одержанні зразків. Варто мати на увазі, що деякі зразки (наприклад, крові) одержувати без допомоги спеціаліста (медика) не бажано. Участь лікаря дозволить забезпечити безпеку здоров'я громадянина, має сенс як з правової, так і з етичної точки зору.
Процесуальний аспект складається з:
— складання постанови на одержання зразків;
— ознайомлення із постановою особи, в якої будуть вилучатися зразки;
— запрошення понятих.
До тактичного аспекту належать:
— визначення місця одержання зразків;
— підготовка робочого місця;
— визначення режиму й умов одержання зразків;
— підготовка необхідних матеріалів і пристосувань;
— визначення засобу одержання зразків.
Одержання зразків для експертного дослідження повинно здійснюватись з додержанням таких вимог:
— забезпечення прав і свобод людини;
— одержання зразків належною особою у передбаченому порядку;
— забезпечення безсумнівності походження зразків від конкретного об'єкта, їх достовірності;
— одержання зразків необхідної якості;
— одержання їх у необхідній кількості;
— правильне документування ходу і результатів слідчої дії.
Безсумнівність походження зразків забезпечується відповідним процесуальним оформленням. Кількість визначається правилами, викладеними в спеціальних методиках.
До умов, що забезпечують якість зразків, належать:
— порівнювана спроможність (ознаки зразка дають можливість порівнювати їх з ознаками досліджуваного об'єкта);
— повнота (властивість зразків, що полягає у максимально точній передачі ознак об'єкта, який ідентифікується);
— незмінюваність (спроможність зразків тривалий час зберігати ідентифікаційні ознаки).
На початку слідчої дії слідчий оголошує її учасникам постанову про одержання зразків для порівняльного дослідження та роз'яснює учасникам слідчої дії їх права й обов'язки, виходячи з їх процесуального статусу.
У постанові, яка виноситься слідчим, мають бути викладені дані, передбачені ст. 130 КПК України: місце і час її складання, посада особи, яка винесла постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, та обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття закону, на підставі якої прийнято рішення.
Крім того, у винесеній постанові вказується, з якою метою, в кого і які зразки підлягають вилученню.
На наш погляд, у законі мають бути закріплені положення,, які забороняють примусове вилучення зразків крові людини без санкції прокурора чи рішення суду, а також, які встановлюють, що коли отримання зразків пов'язане з необхідністю оголення особи, то такі дії можуть здійснюватися тільки особою такої самої статі.
Закон повинен передбачати обов'язкову участь фахівця-медика у примусовому вилученні зразків біологічного походження, а також надати судово-медичному експерту право самостійно отримувати окремі зразки за дорученням слідчого, аналогічно провадженню судово-медичного огляду.