До постанови про призначення додаткової експертизи долучаються висновки первинних експертиз з усіма додатками.
Призначаючи додаткову експертизу в експертній установі, слідчий вказує в постанові, доручає він її тому самому або іншому експерту. Така вказівка є обов'язковою для керівника установи, так само як і вказівка про провадження повторної експертизи комісією експертів.
За послідовністю проведення дослідження експертизи можуть бути поділені на первинні і повторні, за обсягом дослідження — на основні і додаткові, за складом виконуваних завдань — на однорідні і комплексні. За кількістю осіб, що беруть участь у провадженні досліджень, експертизи поділяються на одноособові і комісійні.
Якщо слушність і обґрунтованість висновків експерта викликає сумніви в силу суперечливості фактичним обставинам справи або була проведена з порушенням кримінально-процесуального закону, що впливає на допустимість експертного висновку як доказу, призначається повторна експертиза, котра доручається іншому експерту або іншим" експертам (ст. 75, 203 КПК).
Додаткова експертиза призначається, якщо висновки експерта не ставляться під сумнів, але експерт досліджував не всі зразки або обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань, не дав вичерпних відповідей на всі поставлені питання або не мав можливості вирішити окремі з них через те, що для провадження дослідження йому не було надано необхідні дані. Ця експертиза може доручатися тому самому або іншому експертові (ст. 75, 203 КПК).
При призначенні повторної або додаткової експертизи обов'язково вказуються мотиви і підстави її призначення. Крім матеріалів, що направляються на повторну експертизу, необхідно також подати висновок попередньої експертизи (експертиз) або повідомлення про неможливість давання висновку з усіма додатками до них, а також усі додаткові матеріали, наявні в розпорядженні органу, що призначив експертизу.
Комісійна експертиза — це експертиза, проведена декількома експертами одного фаху. Звичайно провадження експертизи доручають декільком експертам у випадку її особливої складності або повторності призначення.
Комплексна експертиза — це експертиза, у провадженні якої беруть участь декілька експертів різних за фахом або одного вузькофахового напрямку.
Комплексна експертиза призначається, якщо виникає необхідність у вирішенні достатньо складних питань, що торкаються різноманітних галузей знань, або якщо існують різні точки зору з будь-якого питання. Експерти складають висновок, у якому відбиваються хід і результати досліджень, указується, які дослідження провели кожний із них. Загальний висновок підписується експертами, що брали участь у спільній оцінці результатів дослідження і схильні до єдиної думки. Якщо експерти не дійшли загальної думки, вони формулюють самостійні висновки в загальному висновку.
Комісійна експертиза проводиться спеціалістами однієї галузі знань. Організацію роботи комісії забезпечує головний експерт. Якщо експерти доходять загального висновку, висновок підписується всіма, а у випадку розбіжностей кожний із них дає висновок окремо.
При призначенні комплексної комісійної експертизи, яка провадитиметься комісією експертів, що працюють у різних експертних або інших установах, у постанові (визначенні) про призначення експертизи слід зазначити, на яку установу (особу) покладається організація комісії експертів.
Стаття 204. Визначення психічного стану обвинуваченого
Якщо в справі є дані, які дають підстави вважати, що обвинувачений під час вчинення суспільно небезпечного діяння був у неосудному або обмежено осудному стані, а також, коли він вчинив злочин в осудному стані, але після вчинення злочину захворів психічною хворобою, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, слідчий для визначення психічного стану обвинуваченого призначає судово-психіатричну експертизу.
У випадках, передбачених ст. 204 КПК України, слідчий для визначення психічного стану обвинуваченого призначає судово-психіатричну експертизу.
Основною метою судово-психіатричної експертизи є визначення психічного стану та висновку про осудність підозрюваних, обвинувачуваних, підсудних, стосовно яких в органів дізнання, слідства і суду виник сумнів щодо їх психічного здоров'я, а також висновку про необхідність застосування медичних заходів стосовно осіб, визнаних неосудними (несамовитими), чи тих, які захворіли психічною хворобою після вчинення злочину; визначення психічного стану свідків та потерпілих і формулювання висновку про спроможність їх правильно сприймати, запам'ятовувати і відтворювати обставини, що мають значення для справи, у випадках, коли в органів слідства і суду виникають сумніви в психічній повноцінності зазначених осіб; визначення психічного стану позивачів, відповідачів, а також осіб, стосовно яких вирішується питання про їх дієздатність.
За допомогою судово-психіатричної експертизи можуть бути вирішені такі питання.
♦ Чи страждала дана особа на момент вчинення злочину яким-небудь психічним захворюванням і чи могла вона усвідомлювати свої дії, передбачати їхні наслідки та керувати ними?
♦ Чи не знаходилася дана особа на момент вчинення злочину в тимчасово хворобливому стані і чи могла вона усвідомлювати свої дії, передбачати їхні наслідки та керувати ними?
♦ Чи не є обвинувачуваний на даний час душевнохворим і чи не потребує він застосування заходів медичного характеру?
♦ Які заходи медичного характеру необхідно застосувати до осіб, визнаних неосудними або такими, що захворіли під час проведення слідства?
♦ Чи не мають обвинувачуваний, свідок, потерпілий психічних вад, через які вони нездатні правильно сприймати факти, які мають значення для справи, і давати про них правильні показання?
♦ Чи спроможний неповнолітній свідок правильно сприймати окремі факти і явища, які мають значення для справи?
♦ Чи відповідають викладені у відповідних актах, довідках, медичних, пенсійних, військових або інших документах дані про душевне захворювання обвинувачуваного фактичному стану його здоров'я?
Стаття 205. Направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу
Якщо при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи виникає необхідність тривалого спостереження за обвинуваченим або дослідження його, суд за поданням слідчого, погодженим з прокурором, поміщає його у відповідний медичний заклад, про що виносить постанову.
Подання розглядається з додержанням порядку, визначеного частиною п'ятою статті 165-2, на постанову судді прокурором, обвинуваченим, його захисником чи законним представником протягом 3 діб може бути подана апеляція до апеляційного суду. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.
При проведенні стаціонарної експертизи підозрюваного або обвинувачуваного, який не утримується під вартою, а також позивачів і осіб, стосовно яких вирішується питання про дієздатність, поміщення їх до лікувально-психіатричного закладу провадиться тільки судом за поданням слідчого, погодженим з прокурором.
Стаціонарна судово-психіатрична експертиза провадиться в психіатричних диспансерах, де створюються стаціонарні судово-психіатричні експертні комісії, що складаються не менше ніж з трьох лікарів-психіатрів.
Д\я проведення експертизи підекспертні особи поміщаються до судово-психіатричного відділення, а за відсутності таких — до спеціально відведених палат загальних відділень психіатричних (психоневрологічних) закладів. При проведенні експертизи застосовуються необхідні методи медичного дослідження, а у певних випадках — і лікування.
Термін стаціонарного обстеження не повинен перевищувати тридцяти днів. У випадку неможливості винесення остаточного висновку про психічний стан і осудність у зазначений термін стаціонарна експертна комісія виносить рішення про необхідність подовження терміну обстеження, копія якого направляється органу, що призначив експертизу.
Глава 19. ЗУПИНЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА
Стаття 206. Підстави та порядок зупинення слідства
Досудове слідство в кримінальній справі зупиняється у випадках:
1) коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме;
2) коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження в справі;
3) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин.
У випадках, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, досудове слідство може бути зупинене тільки після того, як слідчий винесе постанову про притягнення певної особи як обвинуваченого і виконає всі слідчі дії, проведення яких можливе у відсутності обвинуваченого, а також вживе заходів до збереження документів та інших можливих доказів у справі.
У випадках, зазначених у пункті 3 цієї статті, досудове слідство може бути зупинене лише після проведення всіх необхідних і можливих слідчих дій для встановлення особи, яка вчинила злочин.
Досудове слідство зупиняється мотивованою постановою слідчого, копія якої направляється прокуророві. Якщо в справі притягнуто двох або декількох обвинувачених, а підстави для зупинення справи стосуються не всіх обвинувачених, слідчий вправі виділити і зупинити справу стосовно окремих обвинувачених або зупинити провадження в усій справі.
Зупинення досудового розслідування — це вимушене припинення процесуальної діяльності по порушеній кримінальній справі внаслідок появи обставин, які не дозволяють здійснити подальше провадження і закінчити слідство.
Попереднє (досудове) слідство не завжди може здійснюватись безперервно. У деяких випадках виникають обставини, які перешкоджають закінченню розслідування і тягнуть за собою зупинення провадження у кримінальній справі.