У згаданих випадках приймається рішення про закриття кримінальної справи за відсутністю складу злочину.
Слід мати на увазі, що в низці статей Кримінального кодексу України передбачаються спеціальні умови, лише за наявності яких може настати кримінальна відповідальність за певні дії. Такими умовами для різних складів злочину є вчинення аналогічних дій раніше, обов'язковий мінімальний розмір заподіяної діянням шкоди, наявність спеціального попередження адміністративних органів у зв'язку з вчиненням такої дії.
За відсутності складу злочину кримінальна справа закривається також, коли встановлені відсутність корисливої мети у справі, порушеній за ознаками крадіжки; відсутність причинного зв'язку між діями обвинуваченого та наслідками, які настали у справі про автотранспортну подію.
В усіх випадках закриття справи за реабілітуючими підставами на стадії досудового розслідування здійснюється постановою слідчого без санкції прокурора. Постанова слідчого вступає в силу з моменту її винесення і може бути оскаржена прокуророві чи в суді.
2.2. Закриття справи за наявності обставин нереабілітуючого характеру.
Звільнення від кримінальної відповідальності та покарання — гуманний процесуальний інститут, який передбачає обставини, за яких особа, яка вчинила незначної суспільної небезпеки злочин, за наявності передбачених в законі фактів може бути звільнена від кримінальної відповідальності і покарання.
Цей інститут включає звільнення від кримінальної відповідальності і покарання внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинену дію, а також у разі помилування чи смерті обвинуваченого.
2.2.1. Амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання. Умови закриття справ викладаються відповідно в таких актах.
2.2.2. Помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи. Президент України відповідно до Конституції України має право видавати акти помилування, які готуються за передбаченою законом процедурою і набувши юридичної сили є обов'язковими для виконання слідчими і судовими органами.
2.2.3. Нереабілітуючою обставиною є також закриття справи щодо померлого. Смерть особи, яка вчинила злочин, робить провадження у кримінальній справі безпредметним. Відмова у порушенні кримінальної справи може мати місце тільки тоді, коли дані, отримані в ході перевірки, підтверджують, що діяння, яке досліджується, є злочином і було вчинено саме цією особою.
Щодо померлого справа підлягає закриттю, за винятком випадків, коли провадження у кримінальній справі необхідне для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за обставинами, які знову відкрилися.
Закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами можливе лише за рішенням суду чи з санкції прокурора.
Зауважимо, що слідчий має право закрити справу лише за підставами, визначеними в ст. 6 КПК України, та за недоказаністю обвинуваченого чи підозрюваного у вчиненні злочину — останнє може розглядатись, з огляду на дію принципу презумпції невинуватості, як відсутність складу злочину.
У разі закриття справи відповідно до статті 6 КПК України за нереабілітуючими обставинами таке закриття здійснюється постановою слідчого з санкції прокурора.
2.3. Формально-процесуальні підстави закриття справи.
2.3.1. За відсутністю скарги потерпілого, якщо справа може бути порушена не інакше, як за його скаргою, крім випадків, передбачених ч. З ст. 27 КПК України, коли прокурору надане право порушувати справи, і за відсутності скарги потерпілого.
2.3.2. Щодо особи, про яку є вирок, який набрав законної сили, по тому ж самому обвинуваченню або ухвала чи постанова суду про закриття справи за тією самою підставою. У тих випадках, коли в процесі розслідування виявиться, що особа, яка вчинила злочин, вже була колись засуджена за цей злочин, і вирок набрав законної сили, провадження у справі продовжуватися не може і справа підлягає закриттю.
2.3.3. Щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж самому обвинуваченню.
За цією підставою постанова прокурора, слідчого, органу дізнання про закриття кримінальної справи стає обставиною, яка виключає провадження у кримінальній справі, лише за наявності таких умов:
— якщо вона не скасована в установленому законом порядку;
— якщо вона винесена щодо тієї ж самої особи, яка притягається до відповідальності;
— якщо вона винесена по тому ж самому обвинуваченню, яке є предметом розслідування у цій справі;
— якщо немає обставин, які зумовлюють скасування раніше прийнятого рішення.
2.3.4. Якщо щодо особи за тим самим фактом є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні справи, крім випадку порушення кримінальної справи судом за новим обвинуваченням або щодо нової особи.
Залежно від обставин справи слідчий може, не вирішуючи кримінальної справи по суті, внести інформацію та свої пропозиції про скасування раніше прийнятих незаконних, на його погляд, рішень за розслідуваними обставинами, або пропозиції про скасування таких рішень у зв'язку із виявленням нових доказів. Прокурор або суд зобов'язані розглянути знову виявлені обставини. Якщо при цьому раніше прийняті рішення скасовуються, кримінальні справи підлягають об'єднанню та розслідуються в загальному порядку. Справу може бути закрито лише тоді, коли клопотання слідчого не задоволене або коли слідчий сам згоден з раніше прийнятим рішенням.
За вказаними обставинами слідчий закриває справу самостійно окремою постановою без санкції прокурора.
Стаття 214. Порядок закриття справи
Слідчий закриває справу мотивованою постановою, в якій, крім даних, передбачених у статті 130 цього Кодексу, зазначає: відомості про особу обвинуваченого, суть справи, підстави для закриття справи, рішення про скасування запобіжного заходу і заходів по забезпеченню цивільного позову та можливої конфіскації майна, а також рішення в питанні про речові докази відповідно до статті 81 цього Кодексу.
Якщо розслідуванням встановлено факти, які вимагають застосування заходів громадського або дисциплінарного впливу чи адміністративного стягнення щодо особи, яка притягалась як обвинувачений, або щодо інших осіб, слідчий, закриваючи кримінальну справу, доводить ці факти до відома громадської організації, товариського суду, трудового колективу або адміністрації підприємства, установи, організації для вжиття відповідних заходів впливу або надсилає матеріали справи до суду для застосування заходів адміністративного стягнення.
Копія постанови про закриття справи надсилається прокуророві, особі, що притягалася до кримінальної відповідальності, особі, за заявою якої була порушена справа, а також потерпілому та цивільному позивачеві.
Закриваючи справу, слідчий складає постанову з додержанням вимог ст. 130 і 214 КПК України.
У вступній частині постанови вказуються такі дані: місце і час складання; ким складена; за якою справою винесена ця постанова
В описово-мотивувальній частині вказуються: всі юридично значимі факти й обставини, які встановлені в процесі слідства; особливості події злочину або розслідуваного діяння та ким воно вчинене; кваліфікація або інша юридична оцінка діяння, у зв'язку з яким проводилося розслідування; фактичні та юридичні підстави і мотиви закриття справи; процесуальні норми права, якими керувався при цьому слідчий.
Резолютивна частина постанови має логічно випливати з її описово-мотивувальної частини. Тут мають бути вказані:
а) суть прийнятих рішень про закриття справи із зазначенням підстав закриття та відомостей про особу, щодо якої справа закривається, або відомостей про подію, у зв'язку з якою справу було порушено;
б) рішення про долю речових доказів і майна, на яке накладено арешт;
в) рішення про скасування запобіжного заходу;
г) рішення про скасування арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію;
д) рішення про скасування арешту на вклади;
є) рішення про повідомлення зацікавлених осіб про закриття справи, про роз'яснення їм права на оскарження прийнятого рішення, а також про роз'яснення права на реабілітацію особі, яка була незаконно притягнута до відповідальності.
Логіка, мова та стиль постанови про закриття справи мають відповідати загальним вимогам, що пред'являються до- процесуальних документів (див. главу "Процесуальні документи").
Копія постанови про закриття справи направляється прокурору й особам, що зацікавлені в справі.
Згідно з частиною третьою статті 214 "копія постанови про закриття справи надсилається прокуророві, особі, що притягалася до кримінальної відповідальності, особі, за заявою якої була порушена справа, а також потерпілому та цивільному позивачеві".
Доцільніше вручати їм такі документи під розписку з фіксацією дати вручення. Нерідко права зацікавлених осіб ущемлюються тим, що вони не отримують відправлених поштою повідомлень або такі взагалі не відправляються.
Потерпілий, заявник, цивільний позивач, особа, яка притягалася до відповідальності, мають право оскаржити постанову про закриття справи.
Відповідно до ст. 215 КПК України постанова слідчого про закриття кримінальної справи може бути оскаржена прокурору в семиденний строк з дня отримання письмового повідомлення або копії постанови про закриття справи.
Особа, щодо якої велося слідство, має право оскаржити цю постанову в частині, яка стосується підстав і мотивів закриття справи. У разі закриття справи з причини смерті обвинуваченого його близькі родичі та громадські організації мають право з метою реабілітації померлого просити про доведення досудового слідства до кінця.