Статіря 246
751
750
Стаття 245
лої справи або направлення її на додаткове розслідування, тобто за «явності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні, суддя, не вирішуючи наперед питання про винність, приймає рішення про призначення справи до судового розгляду, про до виносить постанову.
Кримінальна справа закривається в стадії попереднього розгляду справи за наявності обставин, зазначених у ст. 6—10 КПК України. При цьому суддя вирішує всі питання, які випливають з вирішення справи по суті: про запобіжні заходи, про арешт на вклади, про речові докази тощо.
Рішення про повернення справи прокурору здійснюється на основі оцінки обвинувального висновку і має здійснюватись з урахуванням виконання вимог закону до його змісту і форми — гг. 223—224 КПК України. Суддя своєю постановою повертає справу прокурору у випадку, коли прокурором були суттєво порушені вимоги статей 228 — 232 цього Кодексу, для усунення виявлених порушень.
Повернення справи на додаткове розслідування здійснюється на основі вирішення питання про те, чи не було допущено на досудо-всму слідстві порушень процесуального законодавства, без усунень яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Про підстави, умови та порядок повернення справи на додаткове розслідування див ст. 246, 370 КПК України та коментар до них.
У даній стадії суддя може вжити заходів для забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. Для цього суддя ж>же доручити здійснити відповідні дії слідчому, органу дізнання або прокурору. Названі доручення обов'язкові до виконання відповідними учасниками процесу.
Суддя може одночасно з прийняттям одного з рішень змінити запобіжний захід обвинуваченому, у тому числі й обрати до нього запобіжний захід у вигляді ув'язнення під варту, якщо це не було зроблено на попередньому слідстві. Оцінка правильності обрання запобіжного заходу має здійснюватись з урахуванням вимог закону до підстав, умов, іноді і форми їх обрання — ст. 148-165 КПК України.
Стаття 245. Призначення справи до судового розгляду
За наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду.
У постанові повинні бути зазначені: місце і дата її винесення, посада і прізвище судді, прізвище, ім'я і по батькові обвинуваченого, підстави призначення справи до розгляду, стаття Кримінального кодексу, за якою пред'явлено обвинувачення, та рішення з інших питань, пов'язаних з підготовкою справи до розгляду.
Постанова судді оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором.
(Стаття в редакції Закону України №2533-111 від 21.06.2001)
Постанова судді про призначення справи до судового розгляду є юридичним документом, що надає юридичну можливість судового розгляду справи — розгляд справи в суді можливий тільки щодо обвинувачених і лише за тим обвинуваченням, за яким їх віддано до суду.
Постанова судді про призначення справи до судового розгляд складається зі вступної, мотивувальної і резолютивної частини і ма. відповідати загальним вимогам щодо юридичних кримінально-про цесуальннх документів.
У вступній частині постанови про призначення справи до судового розгляду мають бути викладені: назва документа, місце і час його складання, ким складено, по якій справі винесена постанова. В мотивувальній частині постанови про призначення справи до судового розгляду викладаються юридично значимі обставини спра ви, їх оцінка, мотиви, фактичні та юридичні підстави процесуалі ного рішення, обґрунтовується рішення по кожному з розглянути:-питань.
У резолютивній частині постанови про призначення справи до судового розгляду мають бути сформульовані чіткі юридичні тез* прийнятих рішень, порядок їх доведення до відома зацікавлений осіб, звернення до виконання та оскарження, а також викладек інші умови дії юридичного акту та подані необхідні підписи. Тут викладається рішення про закритий чи відкритий судовий розгляд справи, про виклик певних осіб в зал судового розгляду справи та про інші прийняті рішення, пов'язані з підготуванням справи до розгляду.
У справах приватного обвинувачення постанова судді про призначення справи до судового розгляду є багатоцільовим юридичним актом, яким: порушується кримінальна справа; приймаєтьс; рішення про притягнення особи як обвинувачуваного і формулюється його обвинувачення із зазначенням статті кримінального закону, за якою особа обвинувачується, приймається рішення нрс визнання осіб, яким заподіяна злочином шкода, потерпілими, а у випадку заявлень цивільного позову — цивільними позивачамв вирішуються інші питання, пов'язані з ігідготуванням справи до судового розгляду. Таким чином, за цією категорією справ суддя і одному документі порушує кримінальну справу, формулює обвину вачення, призначає справу до судового розгляду. У згаданих категоріях справ постанова судді про порушення справи і про призначення справи до судового розгляду виконує ті само функції, тр ■ постанова про притягнення особи як обвинувачуваного та обвину вальний висновок слідчого. За своїм значенням вона прирівнюєтьс до названих документів стадії попереднього слідства. У ньому зна ходять висвітлення всі ті дані, що властиві названим документам слідчого.
Стаття 246. Повернення справи на додаткове розслідування
При попередньому розгляді справи суддя з власно ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представники!
752
Стаття ?.лв
Стаття 246
753
своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства була допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усу-нєння яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника суддя вправі повернути справу на додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий. За клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя може повернути справу на додаткове розслідування і у випадках наявності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено.
У постанові суддя зазначає підстави повернення справи на додаткове розслідування і може вказати, які слідчі дії повинні бути проведені при додатковому розслідуванні. В постанові також повинно бути вирішено питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Копія постанови протягом трьох діб після її винесення надсилається сторонам.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом — касаційні подання чи скарги до касаційного суду.
(Стаття 246 в редакції Закону № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
Кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування в разі неправильності попереднього слідства або істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.
Підставами для повернення справи на додаткове розслідування при попередньому розгляді справи є:
1) істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону або неправильності проведеного дізнання чи попереднього слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, а без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду;
2) наявність у справі підстав для пред'явлення притягнутій до відповідальності особі обвинувачення, яке їй до цього не було пред'явлено;
3) наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, коли окремий розгляд справи про них неможливий.
Умовою повернення справи на додаткове розслідування є неможливість усунення названих недоліків у судовому засіданні.
При поверненні справи на додаткове розслідування суддя зобов'язаний зазначити в ухвалі, які саме обставини повинні бути з'ясовані при додатковому розслідуванні і які слідчі дії при цьому повинні бути проведені.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд зобов'язаний вирішити питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Неприпустиме повернення справи на додаткове розслідування з огляду на неповноту розслідування, якщо така неповнота може бути усунута в судовому засіданні. Для цього діючий нині закон надає суду реальні можливості як щодо дослідження доказів, так і щодо давання окремих судових доручень на проведення слідчих дій та приєднання до справи іх результатів безпосередньо в процесі судового розгляду справи.
Суд може викликати додаткових свідків, які не допитувалися на попередньому слідстві, додатково і повніше допитати підсудних, потерпілих, свідків, експертів, витребувати за своєю ініціативою чи за клопотанням учасників судового розгляду документи та інші докази [якщо для їхнього вилучення не буде потрібно обшук), оглянути місце, призначити експертизи і провести інші процесуальні дії.
Не слід зловживати інститутом повернення справи на додаткове розслідування в умовах, коли суд може сам з'ясувати певні обставини.
Судова статистика свідчить про такі факти. В 1999 році судами було розглянуто 220 998 кримінальних справ, із них 214 444 справи, по яких проваджувалось досудове розслідування. Всього засуджено 227 213 осіб (до позбавлення волі 83 399 — 37,5%), виправдано — 294 особи. Повернуто судами на додаткове розслідування 25 799 справ — 9,5 %.