Не важко помітити, що як кількість справ, що повертається на додаткове розслідування, залишається досить великою, так і велика кількість з них повертається до суду за тими само обвинуваченнями.
Це вимагає детального дослідження ефективності діючого процесуального інституту і зокрема підстав повернення справ на додаткове розслідування.
Аналіз практики свідчить, що ще не зжиті випадки неправильного застосування інституту повернення справ на додаткове розслідування, а саме: коли на додаткове розслідування направляються справи для з'ясування питань, які можуть бути перевірені самим судом.
Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону — це такі порушення, які не дають можливості встановити істину, істотно обмежили права і свободи громадян, перешкоджають правильно оцінити обставини справи і зробити законний і обґрунтований висновок.
До таких порушень, за яких справа підлягає поверненню для проведення додаткового розслідування, належать:
а) не додержані вимоги закону, що встановлюють підстави і порядок порушення кримінальної справи та регламентують провадження дізнання і попереднього слідства, зокрема: досудове розслідування проведено без порушення справи; справа порушена неправомочною особою; з порушенням вимог ст. 111 КПК України; замість попереднього слідства проведено дізнання; розслідування проведено особами, які підлягають відводу в силу статей 58 і 60 КПК України;
754
Стаття 247
б) докази одержані з порушенням гарантій недоторканності осо
бистого життя, інших прав і свобод людини;
в) не додержано під час провадження дізнання і попереднього
слідства вимог статей 44—48 КПК України про забезпечення права
підозрюваного і обвинуваченого на захист;
г) обвинувачений, що не володіє мовою, якою провадиться
слідство, не був забезпечений перекладачем;
д) пред'явлено неконкретне обвинувачення, ^окрема не вказані
час, місце, спосіб, мотив, а також інші ознаки складу злочину, стат
тя (її частина) закону, якою цей злочин передбачено, не дана юри
дична оцінка кожному діянню;
є) не забезпечено право обвинуваченого, потерпілого чи адвоката на ознайомлення з усіма матеріалами справи;
ж) порушені строки слідства чи утримання обвинуваченого під вартою.
Справа може бути довернута на додаткове розслідування і за наявності інших істотних порушень кримінально-процесуального закону.
У постанові про повернення справи на додаткове розслідування крім короткого викладу суті пред'явленого обвинувачення і статті закону, за якою воно кваліфіковано, необхідно вказувати; в чому конкретно виявилась неправильність попереднього слідства, чому суд позбавлений можливості усунути їх у судовому засіданні, які саме обставини мають бути з'ясовані при додатковому розслідуванні і які слідчі дії при цьому мають бути проведені; які істотні порушення кримінально-процесуального закону допущені і як їх слід усунути; про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб і чому матеріали щодо них не можуть бути виділені в окреме провадження; вказівку про повернення справи на додаткове розсіідування прокуророві з викладенням рішення про запобіжний захід щодо обвинуваченого.
У постанові судді про повернення справи на додаткове розслідування недопустимо вирішувати наперед питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одних доказів перед іншими.
Стаття 247.
(Статтю 247 виключено на підставі Закону № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
Стаття 248. Закриття справи
За наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною першою статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові доказе, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.
Копія постанови протягом трьох діб після її винесення надсилається сторонам.
755
Стаття 249
На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом — касаційні подання чи скарги до касаційного суду.
(Стаття 248 Ь змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 1851-09 від 23.03.77, в редакції Закону Na 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001; із змінами, внесеними згідно із Законом 2670-111 12670-14) від 12.07.2001)
Закриваючи справу, приймається рішення про скасування запобіжного заходу, скасування арешту на майно, вклади, поштово-телеграфну кореспонденцію, про відшкодування судових витрат, вирішується доля речових доказів та цивільного позову.
У разі коли обвинуваченому була заподіяна шкодо незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокурора чи суду, слід роз'яснити право особи на реабілітацію та вжити заходів щодо відшкодування такої шкоди.
У разі, коли обвинуваченому була заподіяна шкода незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокурора чи суду, слід роз'яснити право особи на реабілітацію та вжити заходів щодо відшкодування такої шкоди.
Копію постанови про закриття справи слід вручати обвинуваченому та його захисникові, прокурору, потерпілому і цивільному позивачеві та їх. представникам. Сторонам роз'яснюється їхнє право на оскарження прийнятого рішення до вищого суду.
Див. також коментар до ст. 6— 10, 53-1 КПК України.
Стаття 249. Зупинення справи і направлення її за
підсудністю
Коли при попередньому розгляді справи з'ясується, що обвинувачений зник і місцеперебування його невідоме, суддя виносять постанову про зупинення провадження в справі до розшуку обвинуваченого.
У разі захворювання обвинуваченого, що виключає можливість його участі в судовому розгляді справи, суддя своєю постановою зупиняє провадження в справі до його видужання.
Встановивши, що справа не підсудна суду, на розгляд якого вона надійшла, суддя виносить постанову про направлення справи за підсудністю.
Постанова про зупинення справи чи направлення її за підсудністю оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором.
(Стаття в редакції Закону України №2533-111 від 21.06.2001)
Зупиняючи справу в зв'язку з тим, що обвинувачений зник і місцеперебування його невідоме, суддя може дати окреме судове доручення органам дізнання чи слідчому, в якому ставить завдання забезпечення розшуку обвинуваченого.
У разі засвідченого лікарем, який працює в лікувальній установі, тяжкого захворювання обвинуваченого, що виключає можливість його участі в судовому засіданні, суддя виносить постанову про зупинення провадження в справі до видужання обвинуваченого.
757
756
Стаття? ло.\
Щодо прийнятих рішень суддя виносить постанову. В постанові вказується назва справи, підстави прийнятих суддею рішень і покладені в їх оонову мотиви, суть прийнятих рішень.
Стаття 249-1. Повернення справи прокурору
Суддя своєю постановою повертає справу прокурору у випадку, коли прокурором були суттєво порушені вимоги статей 228-232 цього Кодексу, для усунення виявлених порушень.
Постанова про повернення справи прокурору оскарженню не підлягає, на неї може бути внесене подання прокурором.
(Стаття включена до кодексу Законом України №2533-111 від 21.06.2001)
Рішення про повернення справи прокурору здійснюється на основі оцінки обвинувального висновку і має здійснюватись з урахуванням виконання вимог закону до його змісту і форми — ст. 223 — 224 КПК України та вимоги закону щодо порядку його затвердження, зміни та забезпечення при цьому прав учасників процесу — статей 228-232 КПК України.
Стаття 250. (виключена)
Стаття 251. Особливості попереднього розгляду в справах, які порушуються за скаргою потерпілого Скарга потерпілого повинна відповідати вимогам, які цим Кодексом встановлені щодо обвинувального висновку (статті 223 і 224 цього Кодексу).
Суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити справу, приймає одне із таких рішень:
1) залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, зазначеним у частині першій цієї статті, та повертає її особі, яка подала скаргу;
2) за наявності для того підстав відмовляє в порушенні кримінальної справи або надсилає її за належністю прокурору;
3) за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 27 цього Кодексу, порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду.
Підсудному не пізніше як за три доби до дня слухання справи повинна бути вручена копія скарги потерпілого, копія постанови судді про порушення кримінальної справи та повістка про виклик його в судове засідання.
Зустрічні обвинувачення в справах про злочини, зазначені в частині першій статті 27 цього Кодексу, можуть бути об'єднані в одну справу.
На постанову про відмову в порушенні кримінальної справи протягом семи діб з дня її винесення особа, яка подала скаргу, вправі подати апеляцію до апеляційного суду-
(Стаття в редакції Закону України №2533-111 від 21.06.2001)
Стаття 251
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 2 від 25.01.74 "Про судову практику в кримінальних справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого" (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.12.77, № 2 від 27.02.81, № 3 від 04.06.93, № 3 від 13.01.95, № 12 від 03.12.97) зазначає про таке.
♦ Всупереч вимогам статті 27 подеколи мають місце порушення справ за скаргами потерпілих, в яких відсутні вимога про притягнення особи до відповідальності або дані про конкретні факти злочинних дій обвинувачених.
♦ У деяких постановах про порушення справи одночасно не вирішується питання про призначення справи до судового розгляду.