Неповним признається таке досудове розслідування, у процесі якого залишилися невиявленими істотні обставини справи, що не дозволяє суду з упевненістю реконструювати досліджувану подію і з безсумнівністю дійти висновку про винність або невинуватість обвинуваченого, форму його провини і зв'язок його дій зі шкідливими наслідками, що настали, а отже, правильно вирішити кримінальну справу.
Попереднє слідство визнається неповним, коли:
— не з'ясовані суттєві обставини, що належать до предмета доказування у кримінальній справі;
— не вияснений спосіб вчинення злочину, розмір збитку, наявність причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками;
— із матеріалів справи не можна визначити форму провини і мотиви дій обвинуваченого (підсудного);
— не встановлена роль кожного обвинуваченого у вчиненні кожного епізоду злочинної діяльності;
— не вияснені наявність або відсутність стану необхідної оборони або крайньої необхідності, а також інших обставин, що виключають притягнення особи до відповідальності;
— залишилися нез'ясованими причини істотних суперечностей у доказах, на яких засноване обвинувачення;
— у справах про злочини неповнолітніх не вияснені дорослі підбурювачі, організатори, а також умови життя і виховання обвинувачених, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину;
— не досліджені обставини, що дають підставу притягти до відповідальності інших, причетних до злочину осіб (скупники краденого тощо);
— всебічно не перевірені показання обвинуваченого, заявлені алібі і всі інші версії, що спростовують обвинувачення;
— не були перевірені доводи обвинуваченого у свій захист.
Неповнота залишає сумніви. Вони можуть бути усунуті під час
судового слідства або такими, що не можна усунути.
На додаткове розслідування справа направляється лише тоді, коли усунути сумніви в судовому розгляді не виявляється можливим. Якщо залишилися сумніви, які неможливо усунути ні в суді, ні на попередньому слідстві (вичерпані усі можливості усунення), — застосовуються правила презумпції невинуватості: всі сумніви тлумачать на користь обвинуваченого, недоведена винність дорівнює доведеній невинуватості, що тягне винесення виправдувального вироку.
Аналіз практики свідчить, що ще не зжиті випадки неправильного застосування інституту повернення справ на додаткове розслідування, а саме: коли із судових засідань на додаткове розслідування направляються справи для з'ясування питань, які можуть бути перевірені самим судом; в окремих випадках, коли відсутні докази, які б підтверджували пред'явлене обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових даних, суди повертають справи на додаткове розслідування замість постанови виправдувальних вироків; інколи суди при істотній неповноті або неправильності проведеного дізнання чи попереднього слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, постановляють обвинувальні вироки, що призводить до їх скасування у вищих судових інстанціях.
Розглядаючи кримінальну справу, необхідно насамперед проаналізувати систему доказів, зокрема перевірити докази з точки зору їх належності до справи, допустимості, достовірності та достатності.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази мають визнаватись одержаними незаконним шляхом, коли їх одержання, закріплення чи дослідження здійснено з порушенням гарантованих Конституцією V країни прав людини, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Наприклад, коли особа, Яка провадить дізнання, або слідчий порушили зазначені вимоги закону і за наявності заяви підозрюваного, обвинуваченого на допуск до участі в справі захисника і побачення з ним вчинили перший допит підозрюваного (обвинуваченого) без участі останнього, на ці показання не можна посилатись у вироку на підтвердження винності підсудного у вчиненні злочину. Більше того, відповідно до вимог ст. 63 Конституції України, а тепер і ст. 69-1 КПК України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї'чи близьких родичів, а отже, вона не може бути змушена свідчити
26*
804
Стаття 281
Стаття 281
805
проти себе, членів сім'ї чи близьких родичів. Якщо під час проведення дізнання чи попереднього слідства підозрюваному, обвинуваченому, його дружині чи близькому родичу цього не було роз'яснено, показання зазначених осіб повинні визнаватися судом одержаними з порушенням закону, що тягне недопустимість їх використання в доказуванні.
Згідно з вимогами статей 22, 281 КПК України в разі неповноти або неправильності попереднього слідства чи дізнання суди повинні вживати необхідних заходів до їх усунення як шляхом перевірки обставин, які не з'ясовувались у процесі розслідування справи, так і шляхом дослідження нових даних. В цьому напрямку суд, зокрема, може повніше допитати підсудних, потерпілих, свідків, експертів, викликати свідків; витребувати документи та інші докази; оглянлгги місце події, викликати і допитати нових свідків чи інших осіб, провести інші процесуальні дії. Суд має зробити все можливе для усунення в судовому засіданні неповноти або неправильності досудового слідства.
Згідно зі ст. 315-1 КПК України з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних в ході судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а суддя — постановою мають право доручити органу, який провадив розслідування, виконати певні слідчі дії. В ухвалі (постанові) зазначається, для з'ясування яких обставин і які саме слідчі дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення.
Особа, яка виконує доручення, провадить відповідну слідчу дію з додержанням вимог, передбачених главами 11 — 18 цього Кодексу. Протокол слідчої дії та інші здобуті докази передаються суду, який дав доручення.
Протокол слідчої дії та інші докази, що надійшли від органу, який виконував доручення, досліджуються в судовому засіданні і приєднуються до справи.
Такою, що не можна усунути в судовому засіданні, може бути визнана, зокрема, неповнота, для усунення якої потрібні слідчі або інші процесуальні дії, спрямовані на збирання нових доказів, які не може одержати суд безпосередньо чи шляхом давання доручень органу дізнання чи слідчому (проведення комплексної ревізії, розшуку і допиту багатьох інших свідків, відшукання документів, речових доказів тощо), чи провадження дій в такому обсязі, виконання яких неможливе з додержанням процесуальної форми судового розгляду.
Якщо для усунення неповноти, допущеної органами дізнання чи попереднього слідства, потрібно призначити і провести нову, додаткову, повторну або комплексну експертизу, то повернення справи на додаткове розслідування може мати місце лише у випадках, коли проведення експертизи пов'язано з необхідністю провадження ревізії, обшуку й інших не включених в юрисдикцію суду дій, також зі встановленням експертизою таких даних, які тягнуть за собою можливість зміни обвинувачення на більш тяжке чи таке, що істотно відрізняється за фактичними обставинами від пред'явленого.
Згідно з вимогами ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється на достовірних доказах.
Висновки суду не можуть ґрунтуватися на доказах, які одержані з грубим порушенням процесуального порядку збирання їх.
Визнання обвинуваченим (підсудним) своєї вини має бути всебічно перевірене і Може бути покладене в основу обвинувального вироку лише при підтвердженні його сукупністю інших доказів.
Справа підлягає поверненню на додаткове розслідування тоді, коли обвинувачений до передачі справи в суд зник і місце його перебування невідоме, якщо ці факти стали можливими через неправильне встановлення особи обвинуваченого або фактичного місця його проживання.
Повернення справи на додаткове розслідування з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону як одного з різновидів неправильності досудового слідства може мати місце, коли суд не має можливості такі порушення самостійно усунути та належним чином відновити порушені права і свободи людини.
Істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, допущеними органами дізнання чи попереднього слідства, є такі порушення, які призвели до обмеження гарантованих законом прав учасників процесу або перешкоджають судові об'єктивно, повно та всебічно розглянути справу й винести законний j обґрунтований вирок.
До таких порушень, за яких справа підлягає поверненню для проведення додаткового розслідування, належать:
а) не додержані вимоги закону, що встановлюють підстави і по
рядок порушення кримінальної справи та регламентують провад
ження дізнання і попереднього слідства, зокрема: досудове
розслідування проведено без порушення справи; справа порушена
неправомочною особою; з порушенням вимог ст. НІ КПК України;
замість попереднього слідства проведено дізнання; розслідування
проведено особами, які підлягають відводу в силу статей 58 і 60
КПК України; розслідування проведено без скасування раніше ви
несеної постанови про закриття справи або про відмову в пору
шенні кримінальної справи проти тієї самої особи та з тим само
обвинуваченням;
б) не додержано під час провадження дізнання і попереднього
слідства вимог статей 44—48 КПК України про забезпечення права
підозрюваного й обвинуваченого на захист;
в) обвинувачений, що не володіє мовою, якою провадиться
слідство, не був забезпечений перекладачем;
г) пред'явлено неконкретне обвинувачення, зокрема не вказані