По закінченні судового слідства суд переходить до судових дебатів.
Стаття 316. Дії суду при встановленні в судовому засіданні неосудності підсудного
Якщо при розгляді справи в суді буде встановлено, що підсудний під час вчинення суспільно небезпечних дій був у стані неосудності або в подальшому захворів на психічну хворобу, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд виносить про це ухвалу, а суддя — постанову і продовжує розгляд справи за правилами, встановленими главою 34 цього Кодексу.
(Стаття 316 із змінами, внесеними згідно з Законом №2464-12 від 17.06.92)
Тертышник В. М. Уголовный процесе— Харьков, 2000— С.136.
Стаття 318
837
Глава 27
СУДОВІ ДЕБАТИ
І ОСТАННЄ СЛОВО ПІДСУДНОГО
Стаття 318. Порядок судових дебатів
По закінченні судового слідства суд переходить до судових дебатів.
Дебати полягають у промовах прокурора, потерпілого і його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, захисника, підсудного.
Учасники судового розгляду мають право в судових дебатах посилатися тільки на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює судове слідство. Після закінчення відновленого судового слідства суд знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.
Суд не вправі обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий зупиняє учасників судових дебатів лише в тих випадках, коли вони в промовах виходять за межі розглядуваної справи.
Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить підсудному.
(Стаття 318 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-10 від 16.04.84, Законом України №2533-111 від 21.06.2001)
Судові дебати — найважливіша частина судового розгляду, в якій учасники процесу визначають належність до справи, допустимість, достовірність і достатність досліджуваних у ході судового слідства доказів, визначають установлення або неустановлення обставин, що належать до предмета доказування, дають юридичну оцінку і кваліфікацію діяння, яке ставиться підсудному в провину, викладають свої міркування по суті питань, що підлягають вирішенню судом при постановленні вироку.
Судові дебати — це дебати учасників процесу, в яких підводяться підсумки судового слідства, даються оцінки зібраним доказам, робляться висновки, аргументуються думки з питань, що підлягають вирішенню судом.
На цьому етапі правосуддя цілком реалізується принцип змагальності сторін, де учасники процесу, які мають і відстоюють свої інтереси або інтереси осіб, яких залишають, обґрунтовують можливість вирішення того чи іншого питання на свою користь, викла-
дають обставини, що виправдовують або обвинувачують, пом'якшуючі або обтяжуючі відповідальність обвинуваченого обставини, аргументують позовні вимоги.
Вислуховування думок усіх учасників судового розгляду — важлива умова встановлення істини, виявлення наявних прогалин у дослідженні доказів, сумнівів у справі, які не можуть бути усунуті в судовому розгляді, формування переконання суддів з питань, що вирішуються. Судові дебати — це потужний засіб виховної функції правосуддя, вони дозволяють громадянам дістати корисні уроки зі справи.
Учасники судових дебатів. Дебати полягають у промовах прокурора, потерпілого і його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, захисника, підсудного.
Чинним законодавством до участі в судових дебатах у всіх без випадку процесуальних правовідносинах допущені потерпілий і підсудний, і це доречно, адже перш за все необхідно кожній людині надати можливість захищати себе самому, а вже потім сподіватись на милість, компетентність, допитливість та талановитість інших. Потерпілий має право брати участь у дебатах незалежно від участі в них прокурора (обвинувача), який певною мірою представляє і його інтереси , а підсудний має право на участь в судових дебатах незалежно від того, бере участь у справі чи на даному етапі захисник.
Предметом судових дебатів є:
1) наявність або відсутність суспільно небезпечного і протиправного діяння;
2) об'єкт і предмет посягання, характер і розмір збитку;
3) об'єктивна сторона діяння, наявність причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками, що настали;
4) суб'єкт злочину;
5) винність обвинуваченого і форма провини;
6) пом'якшуючі обставини й обставини, що обтяжують;
7) караність діяння і міра відповідальності;
8) доля цивільного позову і речових доказів;
9) причини й умови, які сприяли вчиненню злочину, інші питання, що вирішуються судом.
Строки дебатів. Промови учасників судових дебатів можуть продовжуватися стільки, скільки необхідно для викладу своїх міркувань з предмета розгляду. Законом обмеження в часі не встановлені. Однак переконливішою часто виявляється стислість. До того ж нерідко, як зазначав О. Дюма, хто багато говорить, той рано або пізно скаже дурницю.
Послідовність судових дебатів. Судові дебати починаються з промови обвинувача, в якій він дає суспільно-політичну й юридичну оцінку розглянутого судом діяння, здійснює аналіз зібраних доказів, пропонує суду свої міркування з приводу застосування закону і вирішення справи по суті.
Про внесення й обґрунтування цієї пропозиції див.: Тертышник В. М. Обеспечение защиты прав и свобод личности в уголовном процессе // Советское государство и право.— 1989.— №11.— С. 37; Тертышник В. М. Уголовный процесс.— Харьков, 1*997.— С. 59.
838
Стаття 318
У складних, багатоепізодних справах із значною кількістю підсудних черговість їхніх виступів визначає суд з урахуванням висловлених захистом пропозицій. У такому ж порядку визначається черговість виступу захисників.
Обвинувач має право висловлювати суду думки про доведеність обвинувачення, суспільну небезпеку злочину і підсудного, висловлювати міркування з приводу застосування закону, доцільності конкретної міри покарання щодо підсудного і з інших питань справи.
Якщо прокурор переконався в невинуватості підсудного або завагався в його винності, він зобов'язаний відмовитися від обвинувачення і викласти свою позицію, не захищаючи "честь мундира", чесно, підпорядковуючись тільки фактам і аргументам розуму. "Істинно могутній той, хто перемагає самого себе",— говорить східна мудрість.
Після виступу державного обвинувача з промовами виступають інші учасники судових дебатів: потерпілий, цивільний позивач і цивільний відповідач або їхні представники.
Промова захисника визначається його процесуальною функцією у кримінальному судочинстві. Захисник зобов'язаний використовувати всі зазначені в законі засоби і способи захисту з метою з'ясування обставин, які виправдовують обвинуваченого чи пом'якшують його відповідальність. Захисник у судових дебатах висловлює свою думку щодо значення доказів у справі, про наявність обставин, що виправдовують підсудного чи пом'якшують його відповідальність, а також свої міркування з приводу застосування закону та міри покарання, про можливість умовного його засудження або звільнення від покарання. Промова захисника є захисною за своїм характером. Вона не може містити в собі обвинувальних моментів.
Характерною рисою судових дебатів по справах приватного обвинувачення, у випадку об'єднання в одному провадженні зустрічних позовів, є те, що потерпілий одночасно є і підсудним, а підсудному притаманні ознаки статусу потерпілого. Тому тут важко визначити послідовність їхніх виступів. Це повинен зробити суд з урахуванням конкретних обставин справи. Передбачається, що сторони можуть виступати в дебатах як потерпілі, а потім як підсудні, із захисною промовою і останнім словом.
Судові дебати здійснюються з дотриманням таких правил.
1. Учасники судового розгляду мають право в судових дебатах посилатися тільки на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює судове слідство. Після закінчення відновленого судового слідства суд знову відкриває судові дебати з приводу додаткового досліджених обставин.
2. Суд не має права обмежувати промову учасників дебатів певним часом. Головуючий зупиняє учасників дебатів лише в тих випадках, коли вони у своїх промовах виходять за межі розглядуваної справи. Суд має право зробити оратору зауваження, не позбавля-ючи його можливості вільно висловитися і завершити виклад своєї думки.
Стаття 318
3. Учасники дебатів рівні у своїх правах і процесуальних можливостях відстоювання свого переконання.
4. Для обвинувача і захисника участь у судових дебатах є обов'язковою.
5. Захисник не має права відмовитися від захисту підсудного і, виступаючи в судових дебатах, не повинен висловлювати своє переконання у винності підзахисного, якщо останній себе винним не вважає, зводячи захист тільки до виявлення пом'якшуючих провину обставин. Він не має права стверджувати того, що може нашкодити підзахисному.
6. Відмова підсудного від захисника навіть після проголошення останнім своєї промови дає йому беззастережне право на участь у судових дебатах і проголошення захисної промови самостійно.
7. Участь у судових дебатах захисника не позбавляє права підсудного на участь у судових дебатах.
8. Участь у судових дебатах прокурора не позбавляє права потерпілого на участь у судових дебатах.
9. По закінченні промов учасники судових дебатів можуть виступити ще по одному разу з реплікою. Право останньої репліки належить підсудному.
Промови учасників процесу повинні бути логічно переконливими, не перетворюватися на емоційні суперечки або "банальну філософію права" на зразок трактатів Гегеля, виключати фарисейство.
Мистецтво судочинства є не що інше, як мистецтво доказів і аргументації. Доводи, що викладаються, повинні враховувати такі основні правила логіки.