Задавати запитання підсудному під час його останнього слова не дозволяється. Коли підсудний в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істот-
не значення для справи, суд з своєї ініціативи, а також за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду відновлює судове слідство.
По закінченні відновленого судового слідства суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово підсудному.
Остатнє слово підсудного — вільна, публічна промова особи, яка віДДана ДО суду, але в силу принципу презумпції невинуватості не вважається винною, промова, в якій підсудний викладає своє ставлення до пред'явленого йому обвинувачення і досліджуваним у ході судового слідства доказам, до того як суд вийде в кімнату для нарад для постановления вироку
З останнього слова підсудного суд має можливість безпосередньо перед прийняттям основного юридичного рішення в справі почути його версію того, що відбулося, пояснення характеру і мотивів його дій, прийняти останні клопотання і прохання.
Суд повинен проявити терплячість, чуйність і уважність, вислухати підсудного, проаналізувати подану ним інформацію і дати їй оцінку. Для об'єктивної і всебічної оцінки такої інформації необхідно забезпечити докладну її фіксацію в протоколі судового засідання або за допомогою сучасних засобів технічного документування.
Підсудний, так само як і інші учасники дебатів, закінчивши свою промову, має право подати суду письмовий текст свого останнього слова. Такі письмові документи прилучаються до протоколу судового засідання.
Стаття 320. Видалення суду для постановления вироку
Після останнього слова підсудного суд негайно видаляється до нарадчої кімнати для постановления вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі засідання.
Між останнім словом підсудного і видаленням суду в кімнату для нарад не допускається будь-якої перерви. Спілкування інших учасників процесу із суддями після останнього слова підсудного і до винесення вироку повинно бути виключено.
Видаляючись у кімнату для нарад, суд бере із собою кримінальну справу, протокол судового засідання або його стенографічний (конспективний) варіант, пропозиції учасників дебатів до рішення суду, якшо вони подавалися у письмовому виді.
Ніхто не має права відвідувати суддів під час перебування їх у кімнаті для нарад. З настанням нічного часу (з 22.00) судді мають право покинути кімнату для нарад для відпочинку (до початку наступного робочого дня).
Кони А. Ф. Советы лекторам // Судебные речи знаменитых русских адвокатов.— М., 199/.— С. М. * Та» само.— С. 2G2.
Стаття 323
855
Глава 28 ПОСТАНОВЛЕНИЯ ВИРОКУ
Стаття 321. Постановления вироку ім'ям держави
Суди України постановляють вироки ім'ям України.
(Стаття 321 Ь змінами, внесеними згідно з Законом № 2857-12 від 15.12.92)
Вирок — акт правосуддя, що містить висновок про винність або невинуватість обвинуваченого (підсудного) і вирішує справу по суті.
За допомогою вироку суд вирішує завдання правильного застосування закону для того, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жодний невинний не був покараний.
Відповідно до Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доказано в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Правосуддя здійснюється виключно судом; судові рішення виносяться ім'ям України.
З огляду на значимість вироку як акта правосуддя закон передбачає необхідну систему гарантій його законності й обґрунтованості: незалежність судів і підпорядкування їх тільки закону; здійснення правосуддя тільки судом і заборона делегування повноважень суду іншим органам; винесення вироку в кімнаті для нарад, присутність у якій інших осіб не допускається; недопущення будь-якого впливу на суддів при прийнятті ними рішення в справі; недоторканність суддів, їх службових і житлових приміщень; таємниця наради суддів; особливий порядок обговорення питань, що вирішуються судом, і прийняття з них рішень; право судді на особливу думку, підписання вироку всім складом суду; публічне проголошення вироку відразу ж після його прийняття.
Стаття 322. Таємниця наради суддів
Вирок постановляється в окремому приміщенні — на-радчій кімнаті. Під час наради і постановления вироку в нарадчій кімнаті можуть бути лише судді, які входять до складу суду в даній справі. Присутність у нарадчій кімнаті запасних суддів або секретаря судового засідання та інших осіб не допускається. З настанням нічного часу суд вправі перервати нараду для відпочинку.
Судді не мають права розголошувати міркування, що висловлювались у нарадчій кімнаті.
(Стаття 322 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 117-08 від 30.08.711
Таємниця наради суддів — один із найважливіших принципів правосуддя, що служить гарантом об'єктивності, незалежності, безсторонності, неупередженості і справедливості суду.
Порушення таємниці наради суддів — істотне порушення кримінально-процесуального закону, що тягне скасування вироку. Недодержанням таємниці наради суддів є: складання вироку або його частини поза нарадчою кімнатою; не пов'язане з відпочинком залишення нарадчої кімнати одним або всіма суддями (суддею), перебування у нарадчій кімнаті під час наради суддів сторонніх осіб; розголошення висловлюваних у нарадчій кімнаті міркувань.
Відповідно до Закону України "Про статус суддів": судді здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої і виконавчої влади (ст. 1); судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому, не підзвітні (ст. 3); забороняється під загрозою відповідальності втручання у здійснення правосуддя (ст. 11); суддя не зобов'язаний давати будь-які пояснення щодо суті розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні (ст. 12); судді — недоторканні (ст. 13). Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт, засоби зв'язку, кореспонденцію, майно і документи, що належать йому. Судді не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності й узяті під варту без згоди Верховної Ради України. Проникнення в житло або службове приміщення судді, у його особистий або службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку або виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитись тільки за рішенням суду.
Вплив на суддів у будь-якій формі з метою перешкоджання встановленню істини або домагання винесення незаконного вироку тягне кримінальну відповідальність за ст. 176і КК України.
Погроза або насильство щодо судді, втручання в його діяльність у зв'язку зі здійсненням правосуддя караються відповідно до ст. 377, 376 Кримінального кодексу України. Водночас, винесення суддями з корисливої або іншої особистої заінтересованості свідомо незаконного вироку карається позбавленням волі на строк до восьми років.
Стаття 323. Законність і обґрунтованість вироку
Вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
(Стаття 323 із змінами, внесеними згідно з Законом № 2857-12 від 15.12.92)
Законність вироку забезпечується тим, що вирок за своїм змістом заснований на незаперечних доказах, а за формою і характером прийнятих рішень відповідає вимогам Конституції України,
856
Стаття 324
Стаття 324
857
кримінального, кримінально-процесуального законодавства й інших нормативних актів.
Законним може бути лише справедливий вирок, вирок, що ґрунтується на встановленій істині та на правильному розв'язанні справи.
Під обґрунтованістю вироку розуміють відповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, фактам, що мали місце в дійсності і встановленим сукупністю належних до справи, допустимих та достовірних доказів у справі.
Про оцінку доказів див. коментар до ст. 67.
Постановления суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, згідно зі ст. 375 КК України, карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах,— караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Стаття 324. Питання, що вирішуються судом при поста-
новленні вироку
Постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:
1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;
2) чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений;
3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;
4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;
5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання підсудного, і які саме;
6) яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він Гі відбувати;
7) чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений;
8) що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна;
9) що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима, цінностями та іншими речами, набутими злочинним шляхом;
10) на кого повинні бути покладені судові витрати і в якому розмірі;
11) який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного;
12) чи слід у випадках, передбачених статтею 96