— якщо необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апеляційному суді;
— не були допитані особи, показання яких мають істотне значення для справи, а також не були витребувані документи, речові докази або інші матеріали для підтвердження або спростування обставин, які мають істотне значення для справи;
— необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових матеріалів, поданих при розгляді справи в суді касаційної інстанції;
— не була з'ясована з достатньою повнотою особа обвинуваченого (підсудного);
— у справах про злочини неповнолітніх не вияснені дорослі підбурювачі, організатори, а також умови життя і виховання обвинувачених, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину;
— не досліджені обставини, що дають підставу притягти до відповідальності інших причетних до злочину осіб (скупники краденого тощо);
— всебічно не перевірені показання обвинуваченого, заявлені алібі і всі інші версії, що спростовують обвинувачення;
— не вияснені будь-які з обставин, що належать до предмета доказування у кримінальній справі;
— не були перевірені доводи обвинуваченого у свій захист. Не можна відкидати зроблені обвинуваченим повідомлення, доводи і заяви тільки лише тому, що він не зміг нічим їх підтвердити. Обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Усі сумніви, що виникли в справі, повинні досліджувати і вирішувати слідчий і суд, а при неможливості їх вирішити — витлумачити на користь обвинуваченого;
— не були проведені обшук, виїмка або інші необхідні слідчі дії для одержання документів, речових доказів, інших об'єктів, що мають істотне значення для справи. Якщо усунути неповноту судом неможливо.
911
Стаття 369
Неповнота попереднього слідства є підставою для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування за умови, що її не можна усунути в судовому розгляді.
В апеляційній інстанції суд має право прийняти від учасників процесу документи, речові докази й інші матеріали доказового значення, якщо вони мають значення для прийняття остаточного рішення. Якщо ці матеріали вказують на нові обставини, які неможливо всебічно дослідити в суді, суд повертає справу на додаткове розслідування.
Неповним признається таке попереднє розслідування, у процесі якого залишилися невиявленими істотні обставини предмета доказування, яке не дозволяє суду з упевненістю реконструювати досліджувану подію і з безсумнівністю зробити вивід у винності або невинуватості обвинуваченого, форму його провини і зв'язок його дій зі шкідливими наслідками, що настали, а отже, правильно вирішити кримінальну справу. Повнота слідства означає, що суду подана система незаперечних доказів, яка з безсумнівністю підтверджує виводи обвинувального висновку й спростовує алібі та інші версії в справі. Неповнота залишає сумніви. Вони можуть бути усунуті в ході судового слідства або бути такими, що не можна усунути.
На додаткове розслідування справа направляється лише тоді, коли усунути сумніви в судовому розгляді не виявляється можливим. Якщо ж з обставин справи видно, що залишилися сумніви, які неможливо усунути ні в суді, ні на попередньому слідстві (вичерпані всі можливості усунення) — застосовуються правила презумпції невинуватості: всі сумніви тлумачать на користь обвинуваченого, недоведена винність дорівнює доведеній невинуватості, що тягне винесення виправдувального вироку.
Повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності попереднього слідства можливе лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Такою, що не можна усунути в судовому засіданні, може бути визнана неповнота, для усунення якої потрібні слідчі або інші процесуальні дії в такому обсязі, виконання яких неможливе з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду.
Стаття 369. Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи
Вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи:
1) коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні;
2) коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
3) коли за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку (постанові) не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
4) коли висновки суду, викладені у вироку (постанові), містять істотні суперечності.
912
Стаття 370
Стаття 370
913
Вирок чи постанова із зазначених підстав підлягають скасуванню чи зміні лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого або невинуватість виправданого, на правильність застосування кримінального закону, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру.
Приймаючи підсумкове рішення у справі, необхідно мати на увазі таке.
1. У справі були висунуті і перевірені всі, у т. ч. взаємовиключні версії.
2. Усі версії, крім однієї (виходячи з якої винесено вирок), спростовані доказами.
3. Обвинувачення підтверджене системою незаперечних до
стовірних доказів, що виключають сумніви в правильності
пред'явленого обвинувачення.
4. Усі докази всебічно і повно досліджувані, перевірені й оцінені в процесі судового слідства.
5. Досліджувані докази дають можливість зробити тільки один, викладений в обвинуваченні висновок.
6. Обвинувачення підтверджується належними до справи, допустимими, достовірними і достатніми доказами, безпосередньо розглянутими судом.
7. Не можуть служити доказами дані, джерело і спосіб одержання яких невідомі або добуті незаконним шляхом. (Див. коментар до cm. 64—67).
8. Суд повинен враховувати всі обставини, що можуть вплинути на висновки у справі: а) які виправдовують обвинуваченого; б) що викривають обвинуваченого; в) що пом'якшують відповідальність; г) обтяжують відповідальність; д) що виключають відповідальність або покерання.
9. Усі сумніви у справі, якщо вичерпані можливості їх усунути, повинні тлумачитися і вирішуватися на користь обвинуваченого.
Невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи варто вважати випадки, коли вирок оснований:
а) на суперечливих і недостовірних доказах;
б) на доказах, отриманих з порушенням закону, або джерело і
спосіб одержання яких невідомі;
в) на доказах, не досліджуваних або таких, що не одержали
підтвердження в судовому засіданні;
г) на такій сукупності доказів, що залишає сумніви у винності
обвинуваченого.
Стаття 370. Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону
Істотним порушенням кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.
Вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо:
1) за наявності підстав для закриття справи її не було закрито;
2) вирок винесено незаконним складом суду;
3) порушено право обвинуваченого на захист;
4) порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача;
5) розслідування справи провадила особа, яка підлягала відводу;
6) справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком випадку, передбаченого частиною другою статті 262 цього Кодексу;
7) порушено правила підсудності;
8) порушено таємницю наради суддів;
9) вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів;
10) у справі відсутній протокол судового засідання або
перебіг судового процесу у передбачених цим Кодексом
випадках не фіксувався технічними засобами;
11) порушено вимоги статей цього Кодексу про
обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів
розслідування для ознайомлення;
12) обвинувальний висновок не затверджений прокурором чи він не був вручений обвинуваченому;
13) порушено вимоги статей цього Кодексу, які встановлюють незмінність складу суду, надання підсудному права виступити в дебатах і з останнім словом.
Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону — це такі порушення процесуального законодавства, що обмежують учасників процесу в здійсненні своїх прав, ставлять під загрозу забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу, перешкоджають вирішенню завдань кримінального судочинства і правильному застосування закону:
— незабезпечення обвинуваченому права мати захисника;
— ненадання перекладача особі, що не володіє мовою, якою велося судочинство;
— провадження слідчих дій без санкції прокурора, коли одержання санкції обов'язкове;
— участь у процесі осіб, що підлягають відводові;
— неприйняття заходів до роз'яснення учасникам процесу їх прав; незадоволення їхніх обґрунтованих клопотань;
— несвоєчасне пред'явлення обвинувачення;
— порушення строків слідства й утримання під вартою;
— неознайомлення заінтересованих осіб з матеріалами справи;
— невручення обвинуваченому копії обвинувального висновку;
— справа розглянута судом раніше трьох діб з моменту вручення підсудному копії обвинувального висновку;
— підсудному або потерпілому в справі приватного обвинувачення не роз'яснено право на примирення;
— при складанні обвинувального висновку слідчий вийшов за рамки пред'явленого обвинувачення;
— суд поставив у провину підсудного діяння, за якими йому не пред'являлося обвинувачення;
914
Стаття 371
— обвинувальний висновок не затверджений прокурором;
— в основу обвинувачення покладено докази, отримані з порушенням процесуальної форми їхнього збирання і незаконним вторгненням у права і свободи громадян (незаконний обшук, прослухо-вування телефонних розмов, тривалі, виснажливі допити тощо);