— невжиття заходів для забезпечення безпеки учасників процесу за наявності підстав для цього;
— розголошення даних попереднього слідства перед допитом свідків, що спричинило ознайомлення з доказами, наявними у розпорядженні слідчого або суду;
— нероз'яснення свідку або іншій допитуваній особі права відмовитися віддавання показань щодо себе, членів сім'ї і близьких родичів;
— порушення слідчим або судом положень принципу презумпції невинуватості (публічна заява про провину обвинуваченого до винесення і набуття законної сили вироку суду тощо);
— порушення таємниці наради суддів;
— одноособовий розгляд справи суддею за обставин, коли справа піддягала розгляду судом колегіально;
— невручення підсудному копії вироку;
— ненадання можливості учасникам процесу ознайомитися з протоколом судового засідання (див. ст. 87 КПК України);
— порушено порядок судових дебатів на шкоду правам якогось учасника процесу або не надана можливість участі в дебатах, а так само виступу з останнім словом.
Цей перелік не може вважатися вичерпним. Вирок може бути скасований або змінений через інші істотні порушення закону, що призвели до обмеження гарантованих законом прав і свобод учасників процесу, могли перешкоджати суду об'єктивно розглянути справу і винести законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Несуттєві порушення вимог кримінально-процесуального закону — такі порушення, що не позбавляють суд можливості перевірити достовірність використовуваних доказів, можуть бути усунутими у суді і не заважають йому встановити об'єктивну істину з предмета доказування до рівня відсутності сумнівів у зроблених висновках, ухвалити справедливий вирок.
Стаття 371. Неправильне застосування кримінального закону
Неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку (постанови), є:
1) незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню;
2) застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Неправильне застосування кримінального закону виявляється в неправильній кваліфікації злочину відповідно до вимоги кримінального права, неправильне застосування або незастосування
915
Стаття 372
норм про необхідну оборону або крайню необхідність, що визначають поняття злочину, особливо небезпечного рецидивіста, строки давності притягнення до відповідальності, умови призначення покарання й інших норм, що порушують права і законні інтереси підсудного.
Відповідно до вимог Конституції України (ст. 22) при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян, а закони, що звужують права і свободи людини, не підлягають застосуванню.
Стаття 372. Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого
Невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.
(Стаття 372 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2670-Ш (2670-14) від 12.07.2001)
Слід мати на увазі, що виправдувальний вирок може бути скасований у апеляційному порядку не інакше як за поданням прокурора або за скаргою потерпілого чи самого виправданого.
Апеляційна інстанція вправі винести свій вирок, в тому числі і приймаючи рішення, в бік погіршення становища підсудного, але таке рішення допускається лише за умови, що на такий вирок подана апеляція прокурора, потерпілого чи його представника і в апеляції ставилося питання про скасування вироку саме з підстав необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання.
Стаття 373. Зміна вироку (постанови) апеляційним судом
Апеляційний суд змінює вирок у випадках:
1) пом'якшення призначеного покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого;
2) зміни кваліфікації злочину і застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин;
3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію злочину;
4) в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища засудженого.
916
Стаття 373
Стаття 374
917
Апеляційний суд змінює постанову про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру у випадках:
1) зміни кваліфікації суспільно небезпечного діяння і застосування статті Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння;
2) пом'якшення виду примусового заходу виховного чи медичного характеру.
Апеляційна інстанція, змінюючи вирок суду першої інстанції, не має права погіршувати становище засудженого, не має права застосувати до засудженого закон, що передбачає більш тяжке покарання.
Однак це не означає, що апеляційна інстанція не може винести свій вирок, у тому числі і приймаючи рішення в бік погіршення становища підсудного. Так, в силу ст. 378 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках:
— необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвшг/вачення він захищався в суді першої інстанції;
— необхідності застосування більш суворого покарання;
— скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;
— неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання.
Скасування вироку суду першої інстанції і постановления вироку апеляційним судом у передбачених випадках допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника ставилося питання про скасування вироку саме з цих підстав.
Суд при розгляді справи в апеляційному порядку може змінити вирок і пом'якшити призначене судом першої інстанції покарання або застосувати закон про менш тяжкий злочин.
Суд апеляційної інстанції має право;
а) скасувати вирок і припинити справу в частині обвинувачення,
що дістало окрему кваліфікацію;
б) виключити частину (епізод) обвинувачення;
в) виключити з обвинувачення обставини, що обтяжують
відповідальність засудженого;
г) виключити вивід про кваліфікацію дій підсудного за окремою
статтею, яка зайво ставиться у провину внаслідок помилкової
оцінки вчиненого як ідеальної сукупності злочинів;
д) при перекваліфікації дій підсудного на статтю, провадження
за якою підлягає закриттю через закінчення строків давності,
амністію, зміну обстановки, суд, давши оцінку вчиненому, звільняє
підсудного від покарання, якщо проти такого остаточного рішення
не заперечують підсудні.
Якщо засудженим було вчинено декілька злочинів, що кваліфікуються за однією статтею, а суд першої інстанції кзаліфікував їх за двома статтями, неправильно застосувавши стат-
тю про більш тяжкий злочин, суд апеляційної інстанції, визначивши остаточну кваліфікацію за відповідно більш м'якою статтею, має право, змінюючи вирок у межах відповідної санкції статті, призначити більш суворе покарання, не перевищуючи при цьому розміру покарання, що було призначено судом першої інстанції за сукупністю злочинів.
Виправдувальний вирок може бути скасований у апеляційному порядку не інакше як за поданням прокурора або за скаргою потерпілого чи самого виправданого.
Водночас не слід допускати як необґрунтованого пом'якшення покарання небезпечним злочинцям, що вчинили вбивство, розбійні напади, зґвалтування та інші тяжкі злочини, керівникам та активним учасникам організованих злочинних груп, рецидивістам, так і залишення без зміни вироків щодо осіб, які вчинили менш небезпечні злочини і необгрунтовано засуджені до позбавлення волі.
Суд апеляційної інстанції має право: а) при необгрунтованому призначенні виду колонії з більш суворим режимом призначити засудженому відбування покарання в колонії (кримінально-виконавчого закладу) з менш суворим режимом; б) коли неправильно призначено вид колонії з менш суворим режимом, то за касаційним поданням прокурора або за скаргою потерпілого скасувати вирок у цій частині і направити справу на новий розгляд; в) якщо у вироку не призначено виду колонії, то в ухвалі вказати суду на допущене порушення закону і на необхідність призначення виду колонії.
Стаття 374. Скасування вироку (постанови) з поверненням справи прокурору, на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд
Апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу на додаткове розслідування у випадках:
1) коли під час дізнання чи попереднього слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановления вироку чи постанови;
2) якщо є підстави для застосування кримінального закону про більш тяжкий злочин, обвинувачення у вчиненні якого засудженому не пред'являлось, якщо з цих підстав була подана апеляція прокурора чи потерпілого або його представника;