У резолютивній частині вироку формулюються остаточні висновки суду про винність обвинуваченого, кваліфікацію злочину, призначення покарання і з інших питань, що підлягають вирішенню у зв'язку з остаточним вирішенням долі кримінальної справи.
У резолютивній частині вироку повинні бути зазначені: прізвище, ім'я та по батькові підсудного; кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним; покарання, призначене підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними; остаточна міра покарання, обрана судом; початок строку відбуття покарання; рішення про цивільний позов; рішення про речові докази і судові витрати; рішення про зарахування попереднього ув'язнення; рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили і вказівка про порядок і строк оскарження вироку.
Коли підсудному було пред'явлено декілька обвинувачень і деякі з них не були доведені, то у резолютивній частині вироку повинно бути зазначено, по яких з них підсудний виправданий, а по яких — засуджений.
Резолютивна частина вироку повинна ґрунтуватися на описовій його частині та випливати із неї. Неприпустимі суперечності між описовою та резолютивною частинами вироку.
Стаття 379. Складання ухвали, постанови, вироку, оголошення ухвали (постанови) і проголошення вироку апеляційного суду
Ухвала апеляційного суду складається одним із суддів. Після складання ухвали і підписання u всіма суддями суд повертається до залу судового засідання, де ухвалу оголошує один із суддів.
Якщо складання ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитись складанням і оголошенням лише резолютивної її частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали повинен бути складений не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового розглядуй Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині.
922
Стаття 380
Вирок і постанова апеляційного суду складається і підписується з додержанням вимог, передбачених статтями 332 і 339 цього Кодексу. Вирок проголошується, а постанова оголошується за правилами статті 341 цього Кодексу.
Суддя апеляційного суду, залишившись при постановлена вироку, винесенні ухвали чи постанови при окремій думці, має право викласти її письмово в нарадчій кімнаті. Цей документ не підлягає оголошенню, але приєднується до справи.
Стаття 380. Окрема ухвала апеляційного суду
Апеляційний суд за наявності підстав, передбачених статтею 23-2 цього Кодексу, виносить окрему ухвалу. Крім того, він може окремою ухвалою звернути увагу відповідних посадових осіб на факти порушення закону при розслідуванні і розгляді справи судом першої інстанції.
Стаття 381. Звернення до виконання ухвали, вироку, постанови апеляційного суду
Для виконання ухвали апеляційного суду справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше трьох діб після н розгляду, а у випадках, передбачених частиною другою-статті 379 цього Кодексу,— після складання й оголошення повного тексту ухвали. Для виконання вироку чи постанови апеляційного суду, якщо вони не були оскаржені до суду касаційної інстанції, справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше трьох діб після набрання вироком, постановою законної сили.
Якщо на підставі рішення апеляційного суду засуджений підлягає звільненню з-під варти в залі судового засідання, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання. У випадку прийняття такого рішення у відсутності засудженого копія рішення надсилається протягом доби адміністрації місця попереднього ув'язнення для виконання. Адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана протягом доби з дня одержання копії рішення повідомити суд першої інстанції про звільнення ув'язненого з-під варти.
Суд першої інстанції зобов'язаний перевірити виконання рішення про звільнення ув'язненого з-під варти.
Стаття 382. Порядок перевірки ухвал суду і постанов судді
Апеляційна перевірка судових рішень, зазначених у частині другій статті 347 цього Кодексу, здійснюється з додержанням вимог цієї глави. При перевірці цих рішень судове слідство не провадиться. Апеляції на постанови судді, винесені в порядку, передбаченому статтями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205 цього Кодексу, розглядаються не пізніш як через три доби після їх надходження до апеляційного суду. Для розгляду цих апеляцій відповідні матеріали невідкладно витребуються апеляційним судом.
Апеляційна інстанція не вправі постановити свій вирок, скасувавши ухвалу (постанову) суду першої інстанції про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування.
Глава 31 КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 383. Судові рішення, які можуть бути перевірені в касаційному порядку
У касаційному порядку можуть бути перевірені:
1) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції;
2) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку.
У касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки та постанови районного (міського), міжрайонного (окружного) судів, військових судів гарнізонів, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків та постанов.
(Стаття 383 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2670-ПІ (2670-14) від 12.07.2001)
Касаційне провадження — стадія кримінального процесу, в якій суд касаційної інстанції за поданням прокурора або скаргою інших учасників процесу переглядає вироки, які не набули законної сили, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, вироки, ухвали і постанови міжобласного суду, вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, а також набуті законної сили вироки районного (міського), міжрайонного (окружного) судів, військових судів гарнізонів та ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків; з'ясовує об'єктивну істину і вирішує питання про законність, обґрунтованість і справедливість вироку суду, виправляє допущені помилки і порушення.
Касаційними судами — судами, які розглядають справи в касаційному порядку, виступають:
і) Касаційний суд України — щодо судових рішень, постановлених Верховним судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими судами, вироків місцевих судів;
2) Верховний Суд України — щодо судових рішень, визначених в законі.
Строки касаційного оскарження чи подання. Касаційні скарги і подання на вироки та судові рішення апеляційних і міжобласних судів можуть бути подані протягом одного місяця з моменту прого-
Стаття 383
лошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються, а засудженим, який перебуває під вартою,— в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови. Касаційні скарги і подання на судові рішення районних судів та на ухвали апеляційних судів постановлених щодо цих вироків можуть бути подані протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили.
Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, справа ніким не може бути витребувана із суду, який виконує судове рішення, за винятком суду касаційної інстанції.
Прокурор, а також засуджений або виправданий і відповідно його захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач і їх представники та інші зацікавлені учасники процесу мають право ознайомитися в суді з матеріалами справи і зі скаргою чи касаційним поданням, поданими в справі.
Вирок, який не підлягає оскарженню, набирає законної сили з моменту його проголошення. Виправдувальний вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Будь-який інший вирок набирає законної сили після закінчення строку на касаційне оскарження.
Завдання, які стоять перед судом касаційної інстанції при перегляді кримінальної справи в порядку касаційного провадження, полягають у такому:
— забезпечити законність і справедливість правосуддя;
— не допустити звернення до виконання незаконного, необ-ґрунтованого і несправедливого вироку чи іншого судового рішення;
— виправити допущені на попередніх стадіях помилки, прора-хунки і порушення;
— забезпечити відновлення, захист і реалізацію прав і законних інтересів учасників процесу;
— забезпечити відшкодування завданої незаконними рішеннями шкоди;
— сприяти однаковому розумінню і застосуванню законів судами першої та апеляційної інстанції.
За даними судової статистики, в 1999 році у касаційному і виключному порядку законність та обґрунтованість вироків, ухвал і постанов судів першої інстанції були перевірені щодо кожної шостої особи. Скасовано вироків судів першої інстанції в 1998 році — б 672, в 1999 році — 5 790, з числа останніх, у зв'язку з неповнотою дослідження обставин справи та процесуальними порушеннями — щодо 2573 осіб. В 1999 році касаційною судовою інстанцією та інстанцією виключного провадження: скасовано вироків з поверненням справи на додаткове розслідування щодо 1536 осіб; за відсутністю події або складу злочину чи недоведеністю обвинувачення закрито справи щодо 99 осіб; направлено на новий судовий розгляд у зв'язку з безпідставним виправленням справи щодо
925
Стаття 384
156 осіб. При цьому саме касаційною інстанцією скасовано вироки щодо 87 осіб.
Повчальним є такий приклад. Вінницьким обласним судом був засуджений за ч. 1 ст. 222 КК України громадянин Страхівець за те, що за місцем проживання незаконно зберігав чотири патрони до автомата Калашникова. В касаційній інстанції було з'ясовано, що в період обшуку по підозрі в одержанні хабара обвинувачений заявив, що має вдома патрони і сам їх видав слідчому. Касаційна інстанція скасувала вирок суду першої інстанції і справу в цій частині закрила за відсутністю складу злочину1.
Наведені дані та приклади свідчать як про недоліки в роботі судів перших інстанцій, так і про необхідність та важливість інституту касаційного провадження.