Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається й обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин.
Зняття судимості відбувається за рішенням суду відповідно до передбаченого законом порядку. Згідно зі ст 91 КК України, якщо особа після відбуття покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 КК України. Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного в законі.
Згідно зі ст. 414 КПК України клопотання осіб, які відбули покарання, і колективу підприємства, установи чи організації про дострокове зняття судимості розглядаються суддею районного (міського) суду за місцем постійного проживання осіб, щодо яких порушені клопотання, за участю особи, яка його порушила, а у разі звернення з клопотанням колективу підприємства, установи,
організації — за участю також їх представника, а також за участю прокурора.
Ці клопотання розглядаються суддею без витребування судової справи. Суддя, якщо визнає потрібним, може витребувати необхідні документи.
Після розгляду клопотань суддя виносить мотивовану постанову в кімнаті для нарад. Постанова судді оголошується в судовому засіданні, і копія її видається особі, щодо якої вирішено питання про погашення або про дострокове зняття судимості.
Коли особа в установленому законом порядку була достроково звільнена від покарання, то строк погашення судимості слід обчислювати, виходячи не з покарання, призначеного судом у вироку, а з фактично відбутого, з моменту звільнення особи від відбування основного і додаткового покарання.
Клопотання про погашення судимості може бути порушено лише особою, яка відбула покарання, і розглядається воно суддею районного (міського) суду за місцем постійного проживання особи, щодо якої порушено клопотання, за її участю.
Клопотання про дострокове зняття судимості може бути порушено громадськими організаціями чи трудовими колективами і розглядається суддею за участю особи, яка відбула покарання, а також представника організації, що порушила клопотання.
Підставою для розгляду судом справи про дострокове зняття судимості може бути клопотання громадської організації або трудового колективу, прийняте на загальних зборах. Представник для участі в судовому засіданні також виділяється на загальних зборах цієї організації чи трудового колективу. Тому суд повинен перевірити правильність оформлення клопотання і повноважень представника громадської організації або трудового колективу.
Клопотання про погашення судимості розглядається за участю особи, яка його порушила, а про дострокове зняття судимості — за участю також і представника громадської організації або трудового колективу, які порушили клопотання. Ці клопотання розглядаються суддею без витребування судової справи. Суддя, якщо визнає потрібним, може витребувати необхідні документи.
Стаття 414-1. Порядок розгляду клопотань про включення часу відбування виправних робіт до загального трудового стажу
Питання про включення до загального трудового стажу часу відбування виправних робіт у випадках, передбачених Виправно-трудовим кодексом України (3325-07), вирішується суддею районного (міського) суду за місцем проживання особи, яка відбула покарання.
Зазначене питання розглядається суддею щодо особи, яка відбула покарання, за її клопотанням. До клопотання повинні бути додані копія вироку, довідка про відбування покарання і характеристика власника підприємства, установи чи організації або уповноваженого ним органу про роботу і поведінку особи в період відбування нею покарання.
988
Стаття 415
Про час і місце розгляду клопотання повідомляється прокурор, а також орган, що відає виконанням покарання, й особа, щодо якої вирішується питання.
У судовому засіданні головуючий оголошує клопотання, потім вислуховуються пояснення особи, яка порушила клопотання, досліджуються докази і заслуховується думка прокурора, якщо він бере участь у розгляді справи, після чого суддя виносить у парадній кімнаті мотивовану
постанову.
На постанову суду з питань, визначених у цій статті, протягом семи діб з дня п оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду.
Копія постанови після набрання нею чинності видається особі, яка порушила клопотання.
(Кодекс доповнено статтею 414-1 згідно з Указом ПВР № 117-08 від 30.08.71, із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР Ns 1898-08 від 23.03.77, № 6834-10 від 16.04.84, Законами № 2464-12 від 17.06.92, № 4018-12 від 24.02.94, № 2533-ИІ12533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001, № 2670-111 (2670-14) від 12.07.2001)
Про зарахування часу відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального трудового стажу (ч. 2 ст. 33, ч. 2 ст. 103 ВТК; ст. 414-1 КПК). Питання про включення до загального трудового стажу часу відбування виправних робіт без позбавлення волі у випадках, передбачених відповідно статтями 33 і 103 Виправно-трудового кодексу України, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем проживання особи, яка відбула покарання.
Стаття 415. Нагляд за законністю виконання вироків та
інших судових рішень
Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи людини, здійснюється прокурором.
Розпорядження прокурора, що стосуються виконання вироків, ухвал і постанов суду, обов'язкові для всіх органів і посадових осіб, які їх виконують.
(Стаття 415 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2533-ПІ (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
РОЗДІЛ ШОСТИЙ
ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ
МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ
Глава 34
ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ
ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ
Стаття 416. Підстави до застосування примусових заходів медичного характеру
Застосування примусових заходів медичного характеру, встановлених статтею 94 Кримінального кодексу України, до осіб, які визначені у статті 93 Кримінального кодексу України, проводиться за ухвалою суду або постановою судді.
Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
(Стаття 416 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2670-ПІ (2670-14) від 12.07.2001)
Примусові заходи медичного характеру — це не віднесені до видів покарання заходи примусового лікування в спеціальних лікувальних закладах, застосовувані судом відповідно до закону до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння і страждають психічними або іншими, створюючими загрозу для безпеки суспільства, захворюваннями.
Суб'єктами, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, є такі.
Особи, які під час вчинення суспільно небезпечного діяння знаходились у стані неосудності, тобто не могли віддавати собі звіту у своїх діях, передбачати їх наслідки або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, слабоумства або іншого хворобливого стану. Такі особи признаються невинними і звільняються від кримінальної відповідальності, але до них можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Особи, які під час вчинення суспільно небезпечного діяння знаходились у стані обмеженої осудності, тобто не були здатні повною.
990
Стаття 416
Стаття 416 991
мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність), віддавати собі звіт у цих діях, передбачати іх наслідки або керувати ними.
Особи, які вчинили злочини в стані осудності, але до винесення судом вироку захворіли на душеву чи іншу психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії, передбачати їх наслідки або керувати ними. До таких осіб застосовуються примусові заходи медичного характеру, а після їх виздоровлення, якщо не минули передбачені законом строки давності,— вони можуть бути піддані кримінальному покаранню.
Таку категорію осіб доречно було б іменувати несамоусвідомлю-ючими, якщо нарушена інтелектуальна сфера, або несамовитими, якщо нарушена вольова сфера. Терміни "несамоусвідомлюваність" або "несамовитість" можуть використовуватись як рівнозначні російському "невменяемость". Використання терміна "неосудність" більш доцільне лише до осіб, які вчинили небезпечне діяння в стані "невменяемости". Ті ж, які захворіли на психічне захворювання після вчинення злочину, підлягають суду після виздоровлення. Тому вважати їх неосудними можливо лише умовно на період захворювання. Неосудними взагалі можна вважати лише тих, хто вчинив діяння в відповідному стані. Тим більше що неосудність — це більш юридичне поняття, а "невменяемость", як і несамовитість чи несамоусвідомлюваність — поняття, які розкривають психологічний стан особи. Тому першу названу групу осіб ми можемо називати неосудними, а другу — несамоусвідомлюваними або несамовитими.
Особи, засуджені за злочини, вчинені на грунті наркоманії або алкоголізму, або які мають інші небезпечні для суспільства захворювання і визнані такими, що мають потребу в примусовому лікуванні. Заходи примусового медичного характеру до таких осіб застосовуються в загальному процесуальному порядку незалежно від покарання, поряд з покаранням, і реалізуються з урахуванням призначеного покарання в місцях позбавлення волі або в спеціальних медичних закладах.
Згідно зі ст. 96 КК України примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.