(Стаття 430 в редакції Указу ПВР № 8627-10 від 20.03.S5, із змінами, внесеними згідно з Законами № 2464-12 від 17.06.92, № 3351-12 від 30.06.93, в редакції Закону № 2533-111 (2533-14) від 21 06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
Затверджений начальником органу дізнання протокол про злочин, передбачений ст. 425 КПК України, а також додані до нього матеріали вивчаються прокурором.
Прокурор повинен з'ясувати: чи мала місце подія злочину; чи містить діяння, яке ставиться у провину правопорушнику, склад конкретного злочину; чи немає обставин, які виключають подальше провадження; чи достатньо зібрано матеріалів для розгляду їх у судовому засіданні; чи додержані в ході протокольного провадження вимоги, викладені в ст. 426 КПК України; чи вжиті заходи до відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
Слід ретельно перевіряти якість досудової підготовки матеріалів і приймати рішення про порушення кримінальної справи та віддання правопорушника до суду тільки у випадках, коли дані про особу правопорушника, місце, час, спосіб вчинення злочину, його мотиви
1010
Стаття 430
Стаття 431
1011
і наслідки, інші істотні обставини, фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність правопорушника, з'ясовані з достатньою повнотою і викладені у протоколі, складеному відповідно до вимог ст. 426 КПК України.
До протоколів про злочини з адміністративною преюдицією повинні приєднуватись всі матеріали про перше правопорушення, за яке правопорушник був підданий заходам адміністративного стягнення або громадського впливу.
За наявності даних про те, що правопорушник зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, до протоколу повинен бути приєднаний медичний висновок, необхідний для вирішення питання про застосування до нього примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії.
Визнавши зібрані матеріали достатніми для розгляду в судовому засіданні, прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи, обирає щодо правопорушника в разі необхідності запобіжний захід і складає обвинувальний висновок та направляє справу до суду.
Порушуючи кримінальну справу, прокурор має вжити заходів щодо захисту прав потерпілого.
Складаючи обвинувальний висновок, прокурор у своїй постанові викладає формулювання обвинувачення із зазначенням статті кримінального закону, за якою особа обвинувачується. Складаючи обвинувальний висновок, прокурор оцінює докази і робить висновок про достатність зібраних доказів.
Слід вважати, що з моменту складання обвинувального висновку особа, стосовно якої висунуто обвинувачення, одержує статус обвинуваченого. Водночас справа з обвинувальним висновком негайно направляється до суду, Отже, суд за цих обставин має роз'яснити обвинуваченому його права, окремо право мати захисника, в разі необхідності допустити захисника до участі в справі і забезпечити реалізацію та захист інших прав і свобод обвинуваченого та захисника.
Обвинувальний висновок вручається підсудному за три доби до дня розгляду справи в суді. Правопорушник може знайомитися з матеріалами кримінальної справи та виписувати з неї необхідні відомості, має право запросити захисника або просити суд про виклик захисника, реалізувати інші свої права.
У постанові прокурора про порушення кримінальної справи і обвинувальному висновку має бути сформульоване обвинувачення з зазначенням місця, часу, способу вчинення, мети, мотивів злочину, розміру заподіяної шкоди, інших наслідків злочину і статті кримінального закону, за якою особа віддана до суду. При цьому формулювання обвинувачення слід викласти так, щоб наперед не вирішити питання про винність правопорушника.
Вилучені у правопорушника предмети і речі, які можуть бути засобами викриття його у злочині, відповідно до статей 78, 79 КПК України повинні бути визнані речовими доказами і приєднані до справи.
Прокурор зобов'язаний вживати заходів для забезпечення відшкодування збитків, завданих злочином. Особа, яка зазнала
матеріальної шкоди від злочину, має право пред'явити цивільний позов. При порушенні кримінальної справи приймається рішення про визнання особи потерпілою або цивільним позивачем.
Якщо цивільний позов не був пред'явлений, прокурор з власної ініціативи зобов'язаний вирішити питання про відшкодування матеріальних збитків, коли цього вимагає охорона державних чи громадських інтересів, а також у випадках, коли майнові збитки завдані особі, яка внаслідок безпорадного стану, залежності від обвинуваченого або з інших причин не може захистити свої законні інтереси.
Після порушення справи прокурор повинен забезпечити зацікавленим у справі учасникам процесу можливість ознайомитись з матеріалами справи.
Матеріали протокольної форми досудової підготовки матеріалів або порушеної кримінальної справи можуть бути повернені для проведення по них дізнання або досудового слідства, якщо виникає необхідність з'ясування суттєвих додаткових обставин, які не можуть бути встановлені в судовому засіданні.
Стаття 431. Розгляд справи в суді
Справи про злочини, перелічені в статті 425 цього Кодексу, підлягають розгляду в суді не пізніш як у десятиденний строк з моменту надходження матеріалів до суду. При розгляді таких справ суд вправі повернути їх для провадження досудового слідства, якщо виникає необхідність з'ясування істотних додаткових обставин, які не можуть бути встановлені в судовому засіданні.
(Стаття 431 в редакції Указу ПВР № 8627-10 від 20.03.85, із змінами, внесеними згідно з Законом № 3351'12 від 30.06.93)
Судовий розгляд за будь-якою категорією справ провадиться за загальними правилами кримінального судочинства. Повною мірою це стосується і справ, за якими здійснювалася досудова підготовка матеріалів у протокольній формі.
Справи про злочини, перелічені в ст. 425 КПК України, підлягають розгляду в суді не пізніш як в десятиденний строк з моменту надходження матеріалів до суду.
Судове слідство у справах про злочини, віднесені законом до протокольної форми досудової підготовки матеріалів, починається з читання обвинувального висновку прокурора і провадиться по тому обвинуваченню, яке сформульоване у цьому процесуальному документі.
Матеріали підлягають поверненню органу дізнання в разі істотних порушень закону, а саме, коли:
— досудова підготовка матеріалів проведена про злочин, не передбачений ст. 425 КПК України;
— правопорушник є неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама реалізувати своє право на захист, у справах яких відповідно до ст. 111 КПК України провадження досудового слідства є обов'язковим;
1012
Стаття 431
— є підстави для пред'явлення правопорушнику обвинувачення в злочині, про який досудова підготовка матеріалів не провадилась, або в злочині, у справі про який повинно провадитись дізнання чи досудове слідство;
— є підстави для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, коли окремий розгляд справи про них неможливий;
— матеріали досудової підготовки не були пред'явлені правопорушнику для ознайомлення;
— зміст протоколу про обставини вчиненого злочину не відповідає вимогам ч.З ст. 426 КПК України або він не затверджений начальником органу дізнання;
— орган дізнання застосував щодо правопорушника запобіжний захід;
— у ході досудової підготовки проведені не передбачені законом слідчі дії;
— правопорушник зник і місце знаходження його невідоме.
У постанові судді про повернення матеріалів досудової підготовки органу дізнання повинно бути зазначено, які саме додаткові обставини підлягають з'ясуванню, в чому полягають істотні порушення кримінально-процесуального закону і які слідчі дії необхідно виконати.
Водночас, слід зауважити, що за загальними правилами повернення справи для додаткового досудового провадження (розслідування) здійснюється тоді, коли допущені порушення неможливо усунути в стадії судового розгляду справи.
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ
ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ
НЕПОВНОЛІТНІХ
(Кодекс доповнено розділом восьмим згідно з Указом ПВР № 117-08 від 30.08.71)
Глава 36
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ
ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ
Стаття 432. Порядок провадження в справах про злочини неповнолітніх
Порядок провадження в справах про злочини неповнолітніх визначається загальними правилами цього Кодексу і, крім того, статтями цієї глави.
Положення цієї глави застосовуються в справах про злочини осіб, які на момент провадження в кримінальній справі не досягли вісімнадцятирічного віку.
Відповідно до Конституції України всі люди рівйі у своїй гідності і правах. Права і свободи людини, закріплені в Конституції, не є вичерпними.
Права, свободи й обов'язки людини одержують конкретизацію і розвиток в окремих галузях права. Не є винятком і кримінально-процесуальне законодавство. Особливі процесуальні норми тут встановлені стосовно судочинства по справах про злочини неповнолітніх. Вони сформульовані з урахуванням інтелектуальних, психологічних, етичних і інших особливостей особи неповнолітнього обвинувачуваного.
Слід зазначити, що вимоги дотримання низки особливих правил по справах даної категорії осіб були сприйняті міжнародним правом. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються провадження правосуддя стосовно неповнолітніх ("Пекінські правила", 1985 p.), спрямовують на те, щоб справи стосовно неповнолітніх велись швидко, неупереджено, і без будь-яких затримок; вимагають, щоб особи, які ведуть провадження по цих справах, мали відповідну кваліфікацію; наказують поважати право неповнолітнього на конфіденціальність, щоб уникнути заподіяння шкоди через не-