(курсова робота)
План
Вступ
Розділ 1. Право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки
1.1. Об’єкти правової охорони.
1.2. Суб’єкти права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки.
1.3. Суб’єктивні права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки.
Розділ 2. Право на знаки для товарів і послуг.
2.1. Поняття та види знаків для товарів і послуг.
2.2. Суб’єкти права на знаки для товарів і послуг.
2.3. Захист прав на знаки для товарів і послуг.
Розділ 3. Право на раціоналізаторську пропозицію.
Розділ 4. Право на науково-технічну інформацію.
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ.............................................................................................................................4-5
Розділ 1. Право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки..........................6-7
1.1. Об’єкти правової охорони
1.2. Суб’єкти права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки......8-9
1.3. Суб’єктивні права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки.
Розділ 2. Право на знаки для товарів і послуг...........................................................10-11
2.1. Поняття та види знаків для товарів і послуг.........................................12-14
2.2. Суб’єкти права на знаки для товарів і послуг.......................................15-16
2.3. Захист прав на знаки для товарів і послуг............................................17
Розділ 3. Право на раціоналізаторську пропозицію.................................................18-19
Розділ 4. Право на науково-технічну інформацію....................................................20-21
Висновки.......................................................................................................................22
Список використаної літератури................................................................................23
Поняття “інтелектуальної власності” виникло в процесі тривалої (починаючи з ХVII ст.) практики юридичного закріплення за певними особами їх прав на результати інтелектуальної діяльності в сфері науки, виробництва, мистецтва, літератури тощо. В науковий обіг цей термін увійшов у середині 50-их років нашого століття.
У загальновживаному розумінні інтелектуальна власність – це право на результати розумової діяльності людини у науковій, художній, виробничій та інших сферах діяльності. Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) до неї входять права на:
- літературні, художні та наукові твори;
- виконавчу діяльність акторів, звукозапис, радіо- та телевізійні передачі;
- винаходи у всіх галузях людської діяльності;
- наукові відкриття;
- промислові зразки;
- товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування та комерційні позначення.
Істотною особливості права інтелектуальної власності порівняно з правом власності на традиційні об’єкти є те, що це власність на об’єкти творчого походження.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності.
Специфіка володіння духовними благами полягає також у первинності психічного володіння щодо матеріального.
Під час переходу суспільства до ринкових відносин інтелектуальна власність стає предметом купівлі-продажу і передачі у заставу, об’єктом вкладу до статутного капіталу, страхування тощо.
В Україні об’єкти права інтелектуальної власності записані в Законі України “Про власність” від 26 березня 1991 р. Складовими інтелектуальної власності є промислова власність, авторське право та суміжні права.
Об’єктом права інтелектуальної власності громадян являється винахід (корисна модель) – результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Об’єктом винаходу України може бути: продукт і спосіб, що відповідають умовам патентоспроможності.
Значення кожного об’єкта визначається його місцем у фінансово-господарській діяльності підприємства.
За Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1983 р., до якої приєдналась Україна, до об’єктів промислової власності належать винаходи, загальнокорисні зразки, промислові рисунки і моделі, фабричні і товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування і вказівки про місце походження або найменування місця походження, а також запобігання не добросовісній конкуренції.
Промислову власність можна визначити як результат науково-технічної творчості, які можуть бути використані на користь суспільства у будь-якій доцільній діяльності людей. Промислова власність – один з видів інтелектуальної власності, є її складовою частиною.
Україна поставила собі за мету докорінно оновити суспільство, перебудувати господарський механізм і, врешті-решт, істотно поліпшити добробут народу. Для розв’язання цих завдань велике значення має використання потужного науково-технічного потенціалу України, зокрема такого невичерпного джерела, як технічна творчість, і вищого її рівня – винахідництва.
Винахідництво – це одна з об’єктивно необхідних стадій у процесі перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу.
Таким чином, винахідництво є однією із ланок єдиного безперервного і взаємозумовленого науково-виробничого процесу. Виробництво у своєму розвитку постійно спирається на досягнення науки й техніки, але у свою чергу ставить перед наукою все нові й нові проблеми, завдання, на які наука має знайти відповіді.
Без будь-якого сумніву можна стверджувати: суспільне виробництво розвивається успішно у тих країнах, де висока винахідницька активність, де винахідництво добри стимулюється. Світовий досвід підтверджує цей неспростований висновок. Японія визначається досить високою винахідницькою активністю і, як кажуть, результати досить очевидні. Тому в країнах з розвинутою ринковою економікою постійно удосконалюється правове регулювання винахідництва.
Нині основними джерелами законодавства України про промислову власність є закони України “Про власність” від 7 лютого 1991 р., “Про науково-технічну інформацію” від 25 червня 1993 р., “Про охорону прав на винаходи і моделі” від 15 грудня 1993 р. та інші.
Кабінет Міністрів України своєю заявою від 26 серпня 1992 р. оголосив про приєднання України до Паризької конвенції про охорону промислової власності, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, Договору про патентну кооперацію.
Іноземні громадяни та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права, що передбачені законодавством України про промислову власність, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності.
В об’єктивному значенні право промислової власності – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються у процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості.
В суб’єктивному значенні правом промислової власності є право, яким поділяється відповідно до законодавства автор будь-якого результату науково-технічної діяльності.
Отже, об’єктом суб’єктивного права промислової власності може бути будь-який результат науково-технічної діяльності, незалежно від того, чи відповідає цей результат встановленим вимогам.
Як уже зазначалось, сучасна цивільно-правова практика дещо звузила коло об’єктів промислової власності, вилучивши з нього засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.*
Основним об’єктом промислової власності, як уже зазначалося, є результати винахідництва та промислові зразки. Винахідництво – один із найбільш поширених і масових видів творчості, який практично доступний кожному. Інша справа, що здатність до винахідництва у одних більша, у інших – менша. Винахідницька діяльність регулюється Законом України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, творча діяльність у створенні і використанні промислових зразків – Законом України “Про охорону прав на промислові зразки”.
При цьому варто зробити таке застереження: названі закони регулюють не творчу діяльність зі створення винаходів, корисних моделей і промислових зразків, а суспільні відносини, які складаються у процесі створення, виявлення, оформлення, використання охорони зазначених результатів науково-технічної творчості. Винахідництво розвивається за будь-яких умов, але, зрозуміло, за сприятливих умов воно розвивається краще, за несприятливих – повільніше.
Новим у законодавстві про промислову власність є введення до кола результатів технічної творчості такого об’єкта як корисна модель.
Винахід – це технічне рішення у будь-якій галузі суспільно корисної діяльності, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим, має має винахідницький рівень і придатне для використання.
Згідно із Законом України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” не можуть одержати правову охорону: відкриття наукової теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; програми для обчислення машин; результати художнього конструювання (п.3 ст.5).*
Винахід є новим, якщо його сутність невідома з рівня техніки. Не визнається винаходом пропозиція, на яку вже подано заявку або видано авторське свідоцтво чи патент. Причому не має значення, де видано авторське свідоцтво чи патент – в Україні чи за кордоном.
Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця його сутність не випливає з рівня техніки. Винахід – це винайдення, відшукане рішення, якого фахівець не знає. Винахідництво – це творчий пошук, створення нового пристрою, технології, матеріалу тощо.
Винахід придатний для використання. У вищезгаданому законі йдеться про промислове використання, використання може мати місце також у сільському господарстві, системі охорони здоров’я, оборони, транспорту.
Винахід може бути використаний як державними, кооперативними, акціонерними, так і іншими підприємствами, організаціями та установами.
Винаходом визнається і пропозиція, яка може бути використана лише за умови появи технічної можливості у майбутньому.