Збитки, понесені стс зною, яка одержала майно у безоплатне користування, внаслідок недоліків у ньому, які друга сторона при передачі цього майна умисно чи з грубої необережності не обумовила при його передачі, відшкодовується за правилами ст.203 ЦКУ.
Сторона, яка одержала майно у безоплатне користування має право передати це майно у користування третій особі тільки за згодою особи, яка передала майно, залишаючись відповідальною перед нею.*
Надання майна у безоплатне користування передбачає наявність між сторонами особливих відносин, заснованих на довірі і прагненні надати взаємну допомогу чи послугу. Тому, одержувач майна у безоплатне користування має право передати це майно у користування третій особі лише за згодою особи, яка передала це майно. Ця згода може бути виражена як у момент укладення договору, так і у час його виконання, коли майно вже фактично передано для безоплатного користування.
Передача майна третій особі не звільняє від відповідальності за нього особу, яка одержала майно у безоплатне користування. У той же час, третя особа також несе відповідальність перед тим, хто передав майно у користування.
Об"єм прав, наданих третій особі разом з передачею майна не може бути більше тих, якими користується сторона, яка одержала першопочаткове майно у безоплатне користування.
* Цивільний Кодекс України Глава 27. Ст.327
Особа, яка передала майно у безоплатне користування має право вимагати дострокового розірвання договору у випадку, якщо друга сторона користується майном не у відповідності з договором чи не за призначення майна, або зумисно чи з необережності погіршує стан майна, а також якщо друга сторона оез його згоди передає у безоплатне користування майно третій особі.
Закінчення строку договору припиняє його дію. Однак на вимогу сторони, яка передала майно у безоплатне користування, можливе і дострокове розірвання договору у випадку, якщо майно використовується не у відповідності з договором або не за призначенням майна.
Користування майном, безперечно, приводить до певної його амортизації.
Однак, коли особа умисно або з необережності погіршує стан майна, одержаного у тимчасове користування, сторона, яка передала це майно, має право вимагати дострокового розірвання договору.
Договір може бути також розірвано у випадку порушення вимоги ст.328 ЦКУ. Тому передача майна третій особі без відповідної згоди сторони, яка першопочатково його передала, може викликати собою дострокове розірвання договору з ініціативи цієї сторони.
Дострокове розірвання договору у названих випадках не вимагає попереднього попередження про це від того, хто передав майно у безоплатне користування. При цьому, не має значення строк, на який був укладений договір чи вид майна.
Наслідком дострокового розірвання договору є обов'язок особи, яка одержала майно, негайно його повернути.
Що стосується особи, яка одержала майно у безоплатне користування, то і вона має право вимагати дострокового розірвання договору у випадку, якщо майно у силу зобов'язань, за які ця особа не відповідає, опиниться у стані, непридатному для користування.
Договір безоплатного користування майном, укладений без зазначення строку, може бути розірваний на вимогу особи, до якої перейшло право власності чи
право оперативного управління на це майно.
Договір безоплатного користування майном при переході права власності на нього чи оперативного управління ним до другої особи автоматично не припиняється. Якщо договір був укладений на певний строк він продовжує діяти до закінчення строку, а дострокове розірвання його можливе тільки згідно правил, передбачених ст.324 ЦКУ.
Якщо договір про безоплатне користування майном був укладений на невизначений строк, то на вимогу особи, до якої перейшло право власності чи право оперативного управління на це майно, він може бути розірваний у будь-який час.
Договір безоплатного користування майном, крім загальних підстав припинення зобов'язання, припиняється також у випадку смерті громадянина чи припинення юридичної особи, які брали участь у договорі.
Загальні підстави припинення зобов'язань розповсюджуються і на договір безоплатного користування майном.
Після припинення договору з будь-яких підстав майно, передане у безоплатне користування, повинно бути передане особі, яка має право власності на нього чи право оперативного управління ним, у стані, у якому воно було одержане з врахуванням його нормальної амортизації.
3.5. Лізингова форма угод
Сьогодні в Україні глибоко вивчається й осмислюється міжнародний досвід орендних відносин з метою використання його у вітчизняній практиці. У сучасному світі розповсюджені різні форми оренди. Одні з них нам добре відомі, інші, знайомі менше.До числа останніх і відноситься лізинг.
Лізинг є специфічним різновидом оренди, що в певних випадках може набувати ознак купівлі-продажу. Використання лізингу в господарській практиці часто зумовлюється відсутністю або недостатністю коштів для придбання майна у власність. З огляду на це фахівці вважають лізинг одним з найбільш перспективних шляхів розвитку відносин власності та залучення інвестиційних коштів.Лізинг - порівняно нова форма підприємницької діяльності. Це важлива складова частина економіки.
Лізинг - форма оренди, пов"язана з передачею в користування майна, обладнання, транспортних і інших матеріальних засобів. Його застосування зазноване на розподілі функцій власності, відділення володіння майна від його використання. Право власності на майно зберігається за орендодавцем, а орендар користується технічними засобами певний час, сплачуючи за це відповідну плату.*
На відміну від короткотермінового прокату (до 1 року) технічних засобів лізингові угоди заключаються на більш довший час (від 1 до 10-15 років), їх можуть здійснювати будь-які юридичні і фізичні особи, які здають кошти для інвестування. Звичайно, промислові компанії здають техніку в оренду не самостійно, а з допомогою посередника - лізингових фірм. Останні, використовуючи власні і залучені кошти, купують механізми, обладнання у промислових, будівельних, транспортних і інших компаніях і здають їх в оренду. На відміну від звичайної оренди суб'єктами лізингової угоди є як правило три сторони: виробник обладнання, лізингова компанія (орендодавець), підприємство орендар. Останні укладають контракт з лізинговою компанією, організацією, у якій встановлюється термін і умови оренди, розмір, порядок сплати платежів, _____________
' Шевченко Й.В. Арендньїе отношения в рьшочной зкономике.- Санкт-Петербург. Издат-во Санкт-Петербуржского университета зкономики й финансов, 1992, с.78
взаємна відповідальність і інше. Платежі включають в себе амортизацію 1% за кредит.
Об'єктами лізингу є різноманітні види техніки. Головним чином, це механізми, які підлягають швидкому моральному старінню, а також обладнання призначене для задоволення масових потреб. В наш час існує багато різновидів лізингу: фінансовий, оперативний, акціонерний, дійсний, чистий і інші. Найбільшого розповсюдження дістали фінансовий і оперативний. Перший характеризується середньо і довготерміновим характером контрактів, які передбачають виплату на протязі цього строку сум, достатніх для повної амортизації обладнання І забезпечує орендодавцю певний прибуток. Оперативний лізинг має більш короткі строкові рамки, коли орендоване майно повністю не амортизується. Залежно від виду лізингу по закінченню строку оренди матеріальних цінностей сторона, яка орендує або повністю повертає їх лізинговій компанії, або продовжує контракт на пільгових умовах на новий строк ( з врахуванням зносу техніки), або викуповує майно по залишковій вартості. В якості лізингових компаній можуть виступати різні організаці
Причини широкого застосування лізингу полягають у тих перевагах, які дає право володіння майном. Підприємству орендатору немає потреби затрачати великі капіталовкладення на викуп сучасного обладнання коли вона може одержати його у тимчасове користування. Ця сторона лізингу особливо приваблює середні і малі фірми.
Серед умов, які впливають на розвиток лізингових компаній, особливе місце займає науково-технічний прогрес. Він скорочує період морального старіння техніки і сприяє в цілях її оновлення застосуванню різних форм інвестування. Частина обладнання придбавається у власність, друга - береться в оренду.Це з однієї сторони.
З другої сторони - лізинг дозволяє підприємству - орендарю зменшити неминучу в умовах НТП шкоду від морального зносу. Коли збігає строк договору, можна заключити з лізинговою компанією новий контракт, але - вже на більш прогресивне обладнання.
І нарешті, з допомогою лізингових операцій встановлєються тісний зв"язок між виробниками і споживачами техніки. Процвітання компанії значно залежить від конкурентноздатності зданого в оренду обладнання. І, в звмязку з цим, вся інформація про недоліки в його використанні, яка надходить від орендарів, швидко доводиться до відома підприємства-виробника для прийняття необхідних заходів.
У нашій країні лізинг застосовується у порівняно невеликих маштабах і, в основному, у міжнародній торгівлі. Що стосується внутрішньої економіки, то тут він знаходиться в ембріональному стані. Оренда техніки, обладнання, транспортних засобів у нас практикується але в основному у формі короткотермінового виробництва. Але чи взагалі існує потреба у довготерміновій оренді засобів виробництва? Звернемося до нинішньої економічної ситуації. Самим гострим питанням для більшості підприємств є поставки. Криза з фондозабезпеченням зачіпає трудові колективи, позбавляє їх впевненності у завтрашньому дні. У цих умовах на ще формуючому ринку засобів виробництва "розхватують" все, що попадає під руки, І ге обладнання, яке необхідне, і те, яке не необхідне. Що з ним робити вирішують пізніше. Лишки призначаються часто для натурального обміну. У результаті, одні підприємства відчувають крайню недостачу техніки, а другі, навпаки, мають її у достатку.