При перетворенні орендних підприємств у відкриті акціонерні товариства його засновниками виступають з боку держави відповідний державний орган приватизації, а з боку орендаря - господарське товариство, створене орендарями.
До завершення продажу акцій, передбаченого планом розміщення акцій (планом приватизації), і перших загальних зборів акціонерів приватизованого підприємства керівництво підприємством покладається на адміністрацію орендного підприємства, що приватизується.
З моменту реєстрації товариства договір оренди вважається розірваним, діяльність підприємства, створеного на базі орендованого майна, або будь-якого субмєкта підприємницької діяльності, який орендує майно, припиняється, товариство стає правонаступником прав і обов'язків орендаря.
_______________
Декрет Кабінету Міністрів України № 9-92 від 15 грудня 1992 року , "Голос України" 15.01.93р
Кучерявий О. Кучерява Н. Методичні питання розвитку орендних відносин в Україні. Економіка України, 1992р. №4, с. 13-18
До статутного фонду товариства вноситься державне майно, здане в оренду (за винятком майна, що не підлягає приватизації або щодо якого встановлено особливий порядок приватизації), та майно, що є власністю орендаря.
На вартість свого внеску орендар отримує акції створеного товариства.
Продаж акцій, що належать державі, здійснюється державними органами приватизації згідно з законодавством про приватизацію.
Члени організацій орендарів, члени трудового колективу підприємства, створеного орендарем, а також колишні працівники об єкта приватизації, які вийшли на пенсію, звільнені на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України І не працюють з моменту звільнення на інших підприємствах, особи, які мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи
на цьому підприємстві, та інваліди, звільнені у зв"язку з каліцтвом або професійним захворюванням, мають право на пільгове придбання акцій відповідно до ст.25 цього Закону.
Якщо вартість майна, що вноситься організацією орендарів (орендарем) до статутного фонду товариства, становить менше 25 відсотків його статутного фонду і, з врахуванням вартості акцій, прибданих на пільгових умовах членами організації орендарів, не перевищує цього розміру, члени організації орендарів мають право на додаткове придбання за власні кошти і сертифікати, що отримують громадяни України як компенсацію втрат від знецінення заощаджень в установах Ощадного Банку України і колиши го Укрдержстраху, акцій, що належать державі, за їх номінальною вартістю в межах 25 % статутного фонду товариства, але не більше ніж на суму одного приватизаційного майнового сертифіката на кожного члена організації орендарів.
У разі відмови орендаря виступити застовником акціонерного товариства приватизація майна, зданого в оренду, здійснюєтеся без його згоди в порядку, визначеному ст.18 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Договір оренди зберігає чинність для нового власника приватизованого майна.
Орендар має право на викуп об"єкта оренди, якщо це було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".
Орендар здійснює викуп об"єкта оренди відповідно до законодавства та договору оренди. Умови викупу визначаються в договорі оренди.
Орендар має право відмовитися від здійснення передбаченого в договорі права на викуп.
Аналіз законодавчо-нормативної бази, а також практики приватизації показав, що єдиною метою приватизації є поповнення бюджету , тобто продаж од"єктів приватизації за максимально можливу вартість. Практична відсутність пільг громадянам України при купівлі державного майна, в тому числі й трудовим колективам, у вигляді зниження вартості об"єктів , розсрочки виплати їх вартості, пільгових кредитів, надання можливості виплати придбаних акцій і паїв за рахунок дивідендів якраз і зумовлена фіскальними інтересами держави. Різке підвищення в умовах інфляції вартості майна, що приватизується суттєво обмежує, або взагалі позбавляє громадян України можливості придбання державного майна через зниження купівельної спроможності заощаджень і поточних доходів. Тим паче, що відповідно до зростання цін індексації зарплати та заощаджень не відбувається, і всі наявні кошти та заощадження населення йдуть на задоволення потреб у харчуванні, ліках, одягу, а не на придбання приватизованого майна. Тому оренда - практично єдина можливіать нагромадити кошти на викуп підприємства.
Щодо приватизації цілісних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділ, зданих в оренду, то згідно з Декретом Кабінету Міністрі України від 20 05.93р. - приватизація цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду, балансова вартість основних фондів яких перевищує 20 млн.крб і визначена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 травня 1992 року № 229 "Про проведення загальної переоцінки основних фондів, заліку взаємної заборгованості підприємств і організацій", здійснюється шляхом продажу належних державі акцій відкритих акціонерних товариств, заснованих державними органами приватизації та орендарями.
Рішення про приватизацію цілісних майнових комплексів, зданих в оренду з правом викупу, приймаються державними органами приватизації, якщо на це є згода орендаря. В інших випадках рішення про приватизацію орендованого майна приймається органом приватизації без згоди орендаря.
Після затвердження плану приватизації, засновники у 10-ти денний термін приймають рішення про створення товариства, затверджують його статут і подають ці документу разом з іншими необхідними матеріалами для державної реєстрації товариства. При цьому до реєстрації товариства відкрита підписка на акції не проводиться, плата за реєстрацію не справляється.
Рішення про створення товариства є установчим договором.
З моменту реєстрації товариства договір вважається розірваним, діяльність підприємства, господарського товариства тощо, створеного на базі орендованого майна припиняється, підприємство стає правонаступником
прав і обов'язків створеного орендарем підприємства. :
До статутного фонду товариства відноситься державне майно, здане в оренду, та майно, що є власністю орендаря і перебуває на балансі підприємства, створеного орендарем.
Продаж акцій, що належать державі, здійснюється державними органами приватизації відповідно до законодавства про приватизацію.
Члени трудового колективу підприємства, створеного орендарем, а також члени організації орендарів мають право на пільгове придбання акцій, що належать державі.
Після розподілу між членами організації орендарів акцій товариства, одержаних на вартість свого внеску, та пільгового придбання ними акцій, що належать державі, організація орендарів ліквідується.*
Слід зазначити, що жватизація підприємств їх трудовими колективами шляхом оренди з наступним викупом характерна лише для української моделі приватизації. Разом з тим треба зауважити, що оренда цілісних майнових комплексів у країнах з розвинутою ринковою економікою майже не використовується в практиці господарювання. Це пояснюється тим, що необхідність виплати орендної плати значно знижує конкурентноспроможність орендних підприємств порівняно до інших організаційно-правових їх форм.
На сьогоднішній день дедалі більшого поширення набувають інші різновиди підприємництва з елементами оренди. Це перш за все, система привілеїв (франчайзинг), коли материнська фірма надає право малому підприємству протягом певного періоду і в певному місці вести підприємницьку діяльність з використанням її торгової марки, технології виробництва ноу-хау, виконує навчання персоналу, поставляє обладнання і сировину, а при необхідності надає і фінансову допомогу. Так, з фірмою "Макдональдс" на основі франчайзингу в усьому світі працює близько 12 тис. малих підприємств. Плата материнській фірмі за франчайзинг становить 7-8% від обсягу продажу.
Зростає роль у підприємництві такого виду орендних відносин, як лізинг. Суть його в тому, що лізингова фірма (орендодавець) купує у виробників устаткування і здає його в оренду підприємцям відповідно до їх побажань і спеціалізації на певний строк. Маштаб лізингових операцій за останній час швидко зростає.
Ускладнення техніки і технології, підвищення вартості та значне скорочення строків її морального старіння суттєво підвищують вимоги щодо її ефективного використання, що можливе лише за умови значного посилення господарських мотивацій у працівників пдприємств, тобто, коли працівник підприємства стане власником його майна. Коли ж власність, а значить і прибуток, не належить працівникам, то як свідчить досвід функціонування суспільного виробництва в колишніх країнах соціалізму, віддача від капітальних вкладень (навіть масованих), буде мінімальною або її зовсім не буде.
2. Істотні умови договору майнового найму.
2.1. Договір майнового найму.
За договором майнового найму наймодавець зобов’язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.
Даний вид договорів регулює відносини, пов"язані з тимчасовим користуванням майном без придбання його у власність Направленість договору н більш раціональне використання речей робить сферу його застосування широкою. Одержуючи у тимчасове користування майно, особа (організація чи громадянин) не витрачає засобів на його прибдання у власність. Друга сторона, яка не потребує у даний момент майна, яке їй належить, здає його в найм, не тільки звільняється від поточних витрат на його утримання, але і отримує найомну плату, має можливість одержувати дохід.