Цивільне право заг (стр. 100 из 161)
5) за регреснимн вимогами - з моменту виконання основного зо
бов'язання.
У цивільному праві існує низка зобов'язань, які виконуються частинами (поставка, підряд, будівельний підряд, зобов'язання по відшкодуванню шкоди). Право заявити вимогу про виконання зобов'язання виникає в окремі часткові строки, за кожною вимогою окремо обчислюється і строк позовної давності. Слід також мати на увазі, що у разі, коли продукцію поставляють (відвантажують) вузлами, однак за однією з відправок встановлено недостачу вузла або будь-якої його частини, строк позовної давності необхідно обчислювати не з моменту складання акта про недостачу цього вузла, а з дня складання акта про некомплектність продукції після закінчення відвантаження1.
ЦК передбачає випадки, коли перебіг строку позовної давності зупиняється (ст. 263) і переривається (ст. 264).
Підставами для зупинення перебігу строку позовної давності є: надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); мораторій - відстрочення виконання зобов'язань на підставах, встановлених законом; перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України та інших створених відповідно до закону військових формуваннях, переведених на воєнний стан; зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.
Слід зауважити, що позивач або відповідач повинні не просто перебувати у складі Збройних Сил України, а проходити службу у військових частинах, переведених наказом командування Збройних Сил України на воєнний стан.
Непереборна сила - це юридичний факт-подія, явище, що не залежить від волі, свідомості та бажання людини. Категорія непереборної сили містить в собі тільки стихійні природні явища: землетруси, повені, зсуви тощо2.
Прикладом введення мораторію в сучасних умовах є Закон від 29 листопада 2001 р. № 2864-ПІ «Про запровадження мораторію на примусову реалізацію майна»3 щодо звернення стягнення за виконавчими документами на нерухоме майно та інші основні засоби виробництва, що забезпечують виробничу діяльність державних підприємств.
1Див.: Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 16 квітня1993 р. № 01-6/438 «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні
господарських спорів» II Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -
1998.-№3.-С 5-11.
2Баранова Л. М. Обставини, які звільняють від відповідальності в цивільному пра
ві: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - Харків, 1998. — С. 11.
3Відомості Верховної Ради України- 2002. - № 10. - От. 77.і !
300
Розділ т
У разі виникнення однієї з наведених обставин, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування таких обставин, а від дня їх припинення продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.У певних випадках, внаслідок активних дій сторін перебіг строку позовної давності може перериватися. На відміну від зупинення перебігу позовної давності переривання має своїм наслідком те, що після нього перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.
Підставами для переривання строку позовної давності є: вчи
нення позову в установленому законом порядку, однак залишення су
дом позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності; вчи
нення зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання нею свого
або іншого боргу або іншого обов'язку (наприклад, часткова сплата
боргу, звернення про його відстрочення, сплата неустойки (штрафу,
пені), процентів річних тощо).
§ 5. Поновлення строків позовної давності.
Наслідки спливу строків позовної давності
Поновлення строку позовної давності полягає в тому, що суд, господарський або третейський суд, визнавши, що строк пропущено з поважної причини, поновлює перебіг строку позовної давності шляхом винесення рішення про захист порушеного права. У зв'язку з цим право на позов у науці розглядається у двох аспектах: процесуальному -як право особи, чиє суб'єктивне право порушено, на пред'явлення позовної заяви до суду, господарського або третейського суду про захист свого суб'єктивного права; матеріальному - як право особи на задоволення власних позовних вимог по захисту порушеного права.
Відповідно до ч. З ст. 267 ЦК позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення. Тобто, можна стверджувати, що право на позов у процесуальному аспекті не погашається закінченням строку позовної давності, оскільки позовна давність - це інститут матеріального, а не процесуального права. Навпаки, згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові і тому право на позов у матеріальному аспекті, за загальним правилом, погашається закінченням строку позовної давності, якщо суд не визнає причини її пропуску поважними. Як вірно зазначив з цього приводу І. Б. Новицький, позовною давністю погашається не право на пред'явлення позову, тобто звернення до суду, а право на позов у розумінні одержання судового захисту1.
1Новицкий И. Б. Сделки. Исковая давность. - М., 1954. - С. 139.Розділ IV. Право власності та інші речові права
Глава 16. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИК ПРАВА ВЛАСНОСТІ§ 1. Власність і право власності
Власність традиційно розуміється головним регулятором економічних відносин. Цим обумовлюється не тільки її сприймання, з одного боку, як економічної категорії, а, з іншого, - як центрального-утворення в праві1, а й взаємопов'язаність та навіть ототожненість таких її проявів. Звичайно власність пов'язується з такими категоріями, як «майно» та «право». Багато уваги приділяється стану привласне- ності, який, за загальним розумінням, є суттєвою характеристикою власності та передумовою розгляду таких парних понять, як «статика» - «динаміка» та «речове» - «зобов'язальне».
Звичайно, ставлення особи до речі як до своєї можливо лише у тому разі, коли інші особи ставляться до цієї речі як до чужої. Фактичне панування над річчю лише певної особи може бути тільки при усуненні від такого панування інших осіб, які відповідно ставляться до цього і визнають та відчувають себе сторонніми по відношенню до цієї речі.
Отже, ставлення до речі як до своєї має насамперед суб'єктивний характер, якого зовсім не достатньо для ствердження про існування
1 Показовим при цьому є висловлювання Д. І.Мейера, що право власності є першорядним, таким, що панує над усіма іншими майновими правами. Див.: Мейер Д. И.
Русское гражданское право. - М.: Статут, 1997. - Ч. 1. - С 76.
2 ШершеневичГ. Ф. Общая теория права.- М., 1910. - Т. 1. - С 25.
3 Шевченко Я. М. Питання права власності (коментар до Конституції України) / Ко
дифікація приватного (цивільного) права України. Київ: Український центр правничих
студій.-2000.-С 171,172.
302
Розділ IV
ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА
308
права власності. Об'єктивно воно повинно бути поєднане із можливістю здійснення власником певних можливостей щодо свого майна, які йменують повноваженнями власника.