Цивільне право заг (стр. 103 из 161)
Розділ IV
ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА
309
Нормативно-правове регулювання власності ускладнюється введенням до законодавства України1 норм про право довірчої власності та відсутністю її визначення. У ч. 2 ст. 316 ЦК лише позначається, що право довірчої власногсті є особливим видом права власності, без пояснень того, в чому ж полягає така особливість. Тим більше, що конструкція довірчої власності є чужою для права України, запозиченою з англо-американського права, в якому воно досконало розроблене і є визначальним для численних правових конструкцій - патронату, юридичних осіб (установ, фондів), майнових відносин подружжя тощо. Введення ж права довірчої власності до законодавства України руйнує загальні засади правового регулювання права власності як єдиного, монолітного, абсолютного права, якому притаманні вищезгадані його характеристики, і привносить концепцію розщіпле-ної власності. Згідно з останньою, на один і той самий об'єкт (майно) існує два права власності - номінального власника (засновника довірчої власності) і довірчого власника - особи, яка управляє майном засновника на його користь або на користь іншого вигодонабувача. Зобов'язальні відносини з приводу здійснення правомочностей по володінню, користуванню та розпорядженню майном власника іншою особою від свого імені та в інтересах власника регулюються гл. 70 ЦК. Однак ч. 2 ст. 1029 ЦК передбачається, що договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.Внаслідок цього виникає нетипова для українського права конструкція, якою охоплюються одночасно як зобов'язальні, так і речові відносини. Проте є прибічники довірчої власності2, є проміжна позиція, якою припускається існування такої власності3, і є її противники4.
§ 3. Суб'єкти права власності
Статтею 318 ЦК як суб'єкти права власності називаються Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 ЦК,
1 Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечнимборгом та іпотечні сертифікати» від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради
України.- 2001. -№ 21. -Ст. 103.J
2 Сліпченко С. О. Інститут права довірчої власності і його дія в Україні. Дис... канд.
юрид. наук. - Харків, 1997; Харченко Г. Г. Правове регулювання діяльності трастових
компаній та довірчих товариств: порівняльно-правовий аналіз. Дис... канд. юрид.
наук. - К., 2004 та ін.
3 МайданикР. А. Проблеми довірчих відносин в цивільному праві. -К.: Видавничо-
поліграфичний центр «Київський університет», 2002. - С. 147 та ін.
4 Слюсаревський М. М. Теоретичні проблеми договірного управління чужим май
ном в Україні. Дис... канд. юрид. наук. - Харків, 1999; Бенедиктова І. В. Договір
управління майном. Лекція у 2-х частинах. - Харків: НУВС, 2004. - С 5-7 та ін.
а саме - фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, АРК1, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Таким чином, суб'єктами права власності є суб'єкти приватного права (приватні фізичні та юридичні особи) і суб'єкти публічного права, які узвичаєно поділяються на публічно-правові утворення (держава Україна, АРК, територіальні громади, іноземні держави) та юридичні особи публічного права (державні підприємства, казенні підприємства, державні установи, комунальні підприємства, комунальні установи)2. Крім того, таким суб'єктом є Український народ.
Приватні особи як власники. ЦК визнає власниками всіх приватних осіб - як фізичних, так і юридичних. І якщо стосовно фізичних осіб як власників свого майна практично не виникає суперечностей, то щодо юридичних осіб відтепер існує правило, що всі юридичні особи приватного права, передбачені як такі ЦК, є власниками. При цьому необхідно враховувати, що юридичні особи є такими ж власниками, як і фізичні без поділу на суб'єктів права приватної і колективної власності.
Суб'єкти публічного права як власники. Український народ є поняттям, зміст якого не визначено. Він являє собою певну спільність, яка виступає як єдине ціле, хоча складається з окремих осіб та їхніх угрупувань. Для нього характерна висока міра узагальнення.
Суб'єктом права власності є держава Україна, яку не слід змішувати з окремими державними органами - Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України тощо. Останні згідно зі своєю компетенцією здійснюють ті чи інші повноваження держави як власника, але самі вони суб'єктами права власності не є.
Суперечливою визначена в ЦК участь у відносинах власності Автономної Республіки Крим. З одного боку, відсилочна норма ст. 318 ЦК вимагає застосування ст. 2 ЦК, внаслідок чого виходить, що АРК слід вважати суб'єктом права власності. Однак такий висновок є хиб-
1 Передбачуване ст. 318 ЦК відсилання до ст. 2 ЦК технологічно є некоректним способом регулювання відносин власності, оскільки внаслідок цього виникають суттєві
проблеми з розумінням в якості суб'єкта права власності АРК, яка згідно з Конститу
цією та іншими статтями ЦК не може визначатись власником.
2 Зазначені утворення деякими вченими також пропонується вважати юридични
ми особами публічного права (Див., напр.: Пушкин А. А. Советское государство как
субъект Советского гражданского права.-Харьков: ХЮИ, 1965.-С. 12, \Ъ; Первомай-
съкий О. О. Участь територіальної громада у цивільних правовідносинах. Автореф.
дис... к.ю.н. - Харків, 2003. - С. 9,10). Хоча існують й інші точки зору на цю проблему.
Напр.: В. Борисова вважає, що доцільно для участі владно-публічних утворень в цивіль
них відносинах застосовувати відому цивільному законодавству модель представ
ництва. Більш докладніше про це дав. главу 8 цього підручника, а також Борисова В. До
проблеми участі публічних юридичних осіб у цивільних правовідносинах // Матеріали
науково-практичної конференції «Трансформація ринкових відносин в Україні: органі
заційно-правові та економічні проблеми». - Одеса, 15.05.2003. - Одеса: Астропринт,
2003.-С 7-11.
310
Розділ
ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА
311
ним і не відповідає ані Конституції, ані логіці самого законодавця, яким у главі 23 ЦК, де міститься регулювання права власності Укра-- , їнського народу, права приватної, державної та комунальної власності (статті 324-327 ЦК), окремо право АРК не врегульовується. Проте якщо АРК була б суб'єктом права власності, то слід було позначити на відмінності її правового становища як власника в порівнянні з правом таких власників, як держава та територіальні громади.