Смекни!
smekni.com

Цивільне право заг (стр. 135 из 161)

Спадкоємець, який має право на обов'язкову частку в спадщині, теж має право відмовитись від неї. У такому разі його частка перехо­дить до спадкоємців за заповітом.

Відмова від спадщини на користь онуків і правнуків можлива у то­му випадку, якщо вони є спадкоємцями за законом у порядку пред­ставлення, а за заповітом - коли вони були утриманцями спадкодавця.

Відмова від спадщини від імені неповнолітнього чи недієздатного, яка повинна бути зроблена їхніми законними представниками, мож­лива лише за згоди на це органів опіки та піклування, які дають свій висновок, що така відмова не порушує прав неповнолітнього чи не-


дієздатного. Якщо на спадкоємця за заповітом, що відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'я­зок за цим відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну. Якщо все майно спадкодавець заповідає призначеним ним спадкоємцям, частка спадкоємця, що відпала, переходить до інших спадкоємців за запо­вітом і розподіляється між ними у рівних частках. Відмова спадкоєм­ця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Таким чином, відмова від спадщини, також як і її прийняття, є без­умовною і беззастережною. Якщо спадкоємець подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини або про видачу свідоцтва про право на спадщину, то відмовитися від неї вже неможливо. Відмова від спадщини без вказівки на користь кого вона відбулася, тягне ті ж наслідки, що і неприйняття спадщини,

Відмова від спадщини, яким би способом вона не була здійснена, тягне припинення права на прийняття спадщини без перетворення його у будь-яке інше право.

§ 4. Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця

Оскільки у складі спадкового майна до спадкоємців переходять не тільки права, а й обов'язки, спадкоємці зобов'язані повідомляти кре­диторів про відкриття спадщини, якщо вони знають про борги спад­кодавця. Кредиторові надано право протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини (рані­ше - від дня відкриття спадщини), пред'явити свої вимоги до спадко­ємців, незалежно від настання строку вимоги (ст. 128! ЦК). Якщо ж кредитор не знав про відкриття спадщини, вимоги до спадкоємців йо­му належить заявити протягом одного року від настання строку ви­моги. І лише тоді, коли протягом цього часу кредитори не заявлять своїх вимог до спадкоємців, їхні права будуть погашені.

Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредито­ра особисто шляхом одноразового платежу, якщо немає ніяких інших домовленостей спадкоємців із кредитором. Якщо відбувається відмо­ва від такого платежу, за позовом кредитора суд накладає стягнення на спадкове майно, яке прийняли спадкоємці у натурі.

§ 5. Відшкодування витрат, які падають на спадкоємців

Спадкоємець, який вступив в управління спадковим майном до по­яви інших спадкоємців, не має права розпоряджатися ним (продава­ти, міняти, закладати тощо) до спливу шести місяців з дня відкриття


400


Розділ V



спадщини або до одержання ним свідоцтва про право на спадщину, якщо свідоцтво було отримано раніше,

До спливу шестимісячного строку або до отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємець має право здійснювати за рахунок спадкового майна тільки витрати: 1) на покриття витрат на догляд за спадкодавцем під час його хвороби, а також на поховання ; 2) на до­гляд осіб, які перебували на утриманні спадкодавця; 3) на задоволення претензій щодо заробітної плати та претензій, які дорівнюються до та­ких; 4) щодо охорони та управління спадковим майном, На вимоги щодо відшкодування витрат на догляд за спадкодавцем під час його хвороби, на його поховання, а також витрат щодо охорони та управ­ління спадковим майном поширюється загальний трирічний строк по­зовної давності, передбачений ст. 257 ЦК.


Розділ VL Право інтелектуальної власності

Глава 25, ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ'"

§ І» Поняття права інтелектуальної власності та його джерела.

Творчі здібності людини можуть мати прояв у різних сферах жит­тя, Творча діяльність - це розумова діяльність- що призводить до отримання якісно нового результату, який відрЬняється своєю неповторністю та оригінальністю.

Прийнято виділяти сферу так званої художньої творчості\ у про­цесі якої створюються художні образи. Ці образи можуть виникати за допомогою різноманітних виразних засобів: живопис, слово, музика, танець, фотографія або шляхом їх поєднання. Дану сферу творчості ще називають духовною творчістю1, результати якої безпосередньо пов'язані з духовним життям людини, формують її духовний світ, її світобачення і світосприйняття, загальнолюдські цінності, ставлення до інших людей і навколишнього середовища. Результатом такого роду творчої діяльності є твори науки, літератури, мистецтва,

Інша сфера - це технічна творчість, тобто діяльність, що спря­мована на пошук нових технічних або технологічних засобів ви­рішення завдань у будь-якій галузі господарювання, її результатом можуть бути технічні пристрої, машини, механізми, інструменти, транспортні засоби, обладнання, споруди, нові речовини, рішення у сфері конструювання, нові способи та технології виробництва, досяг­нення селекції.

Результати творчої діяльності людини (рукопис, картина, формула винаходу,, виріб), яка дає змогу сприймати їх іншим людям, входять до кола об'єктів цивільних прав. За своєю природою вони відносять­ся до нематеріальних благ, оскільки є продуктом людської думки і не тотожні тим речам, у яких втілені. Всі результати творчої діяльності отримали узагальнене позначення, яке підкреслює природу їх поход­ження — об'єкти інтелектуальної власності,

У сучасній цивілістичній науці існують декілька підходів до розу­міння суті понять «інтелектуальна власність» та «право інтелектуаль­ної власності». Перший - так званий пропрієтарний (від англ. «proprietor» —власник)—базується на тому, що зміст права інтелекту­альної власності визначається так само, як він визначається для зви-


1Підопригора О. О. Законодавство України про інтелектуальну власність,-Харків: Фірма «Консум», 1997.- С. 27.

402


Розділ П


ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ


403



чайного права власності. Суб'єктивне право інтелектуальної власно­сті є правом його суб'єкта на володіння, користування і розпоря­джання належним йому відповідно до закону результатом інтелекту­альної діяльності1. Разом з тим прихильники цієї теорії визнають, що інтелектуальна власність відрізняється від загального поняття влас­ності рядом особливостей, зокрема, нематеріальним об'єктом, обме­женістю строків дії, способами набуття, оформлення та захисту прав2.