Смекни!
smekni.com

Цивільне право заг (стр. 139 из 161)

У ст. 432 ЦК викладені загальні положення про захист права інте­лектуальної власності. Під захистом інтелектуальних прав слід ро­зуміти сукупність встановлених законом мір, що спрямовані на відновлення або визнання виключних прав на інтелектуальний продукт при їх порушенні або оспорюванні Об'єктом захисту є суб'єктивні права інтелектуальної власності немайнового та майно­вого характеру. Суб'єктами права на захист визнаються не тільки створювач інтелектуального продукту, а і його правонаступники -особи, які одержали відповідні права на нього за договором, у поряд­ку спадкоємства або в результаті злиття, приєднання, поділу та пере­творення юридичної особи.

1 Детальна регламентація договорів про розпоряджання майновими правами інте­лектуальної власності міститься у нормах зобов'язального права. Див. Книгу другу цього підручника.

Особа має право звернутися до суду за захистом свого права інте­лектуальної власності, застосувавши способи, передбачені ст. 16 ЦК.

У порядку реалізації того чи іншого способу захисту суд для від­новлення порушених прав, компенсації майнових втрат правовласни­ка та попередження порушень у майбутньому, може постановити, зокрема, такі рішення: про здійснення негайних заходів щодо запо­бігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; про зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; про вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушен­ням права інтелектуальної власності; про вилучення з цивільного об­ороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності; про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; про відшкодуван­ня збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, за не­правомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності; про застосування разового грошового стягнення замість відшкоду­вання збитків; про опублікування у засобах масової інформації відо­мостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судо­вого рішення щодо такого порушення.

Більш детальний перелік способів захисту та особливості їх застосу­вання регламентовані спеціальним законодавством і будуть розглянуті у наступних параграфах цієї глави.

Для застосування будь-якої міри захисту, включаючи міру відпо­відальності, необхідно встановити факт порушення права інтелекту­альної власності, тобто наявність протиправної поведінки. Поняття порушень виключних прав щодо конкретного інтелектуального про­дукту розкриваються спеціальним законодавством, а саме ст. 50 Зако­ну «Про авторське право і суміжні права», ст. 53 Закону «Про охорону прав на сорти рослин», ст. 34 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 26 Закону «Про охорону прав на промислові зраз­ки», ст. 20 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», ст. 23 Закону «Про охорону прав на зазначення походження товарів», ст. 21 Закону «Про охорону прав на топографії інтегральних мікрос­хем». У загальному вигляді його можна визначити наступним чином: порушення майнових інтелектуальних прав має місце у випадку вчинення без дозволу уповноваженої особи будь-яких дій стосовно її прав, які згідно із законом потребують дозволу та виплати вина­городи за використання відповідних об'єктів.

Порушення немайнового інтелектуального права залежно від виду інтелектуального продукту може полягати у: привласненні авторства (плагіат), невизнанні, запереченні дійсного авторства, використанні об'єкта без зазначення імені автора, якщо таке зазначення практично


412


Розділ VI



ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

413



I

можливе; розголошенні імені автора, коли він бажав залишитися анонімним, розголошенні проти волі автора його псевдоніму; пере­крученні, спотворенні та іншій істотній зміні твору, яка зашкодила честі і репутації автора; недодержанні вимог щодо якості запису виконання.

Глава 28. АВТОРСЬКЕ ПРАВО ! СУМІЖНІ ПРАВА

§ 1. Поняття авторського права

Авторське право в об'єктивному розумінні являє собою сукуп­ність правових норм, що регулюють коло суспільних відносин зі створення та використання творів науки, літератури і мистец­тва.

Авторське право в суб'єктивному розумінні - це особисті не-майнові та майнові права, які виникають у автора в зв'язку зі створенням ним твору і охороняються законом.

Об'єктом авторсько-правових відносин є нематеріальне благо у вигляді продукту духовної творчості, а саме твори науки, літератури, мистецтва.

Для інституту авторського права характерний принцип незастосу-вання будь-якої формальності для визнання твору його об'єктом. Цей принцип закріплений у ч. 2 ст. 433 ЦК, а також у ст. 11 Закону «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) і означає, що автор­ське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для його виникнення і здійснення не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також додержання будь-яких ін­ших процедур. Особа, яка є творцем, вправі спеціальним знаком охо­рони «copyright» © сповістити про наявність у неї авторських прав і не повинна доказувати їх приналежність, оскільки законом передба­чена презумпція авторства особи, яка зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Обов'язок підтвердження приналежності прав може бути покладено на неї лише у ході судового провадження у разі оспорювання цього факту іншою особою.

§ 2. Об'єкти та суб'єкти авторського права

Об'єкти авторського права. До об'єктів авторського права ст. 433 ЦК та ст.8 Закону відносять твори у галузі науки, літератури і мистецтва. Законодавство пропонує досить широкий перелік різно­манітних за характером творчості та формою виразу творів, яким на­дається охорона. Однак він не є вичерпним, що дає змогу надавати охорону тим об'єктам, які виникатимуть у майбутньому завдяки роз­витку науки, культури і техніки та будуть відповідати загальним ознакам твору. У науковій літературі авторські твори часто класи­фікують за їх змістом. Якщо твір являє собою систему понять - це на-


уковий твір, а якщо - систему образів - це твір художній1. Останні, в свою чергу, поділяються на твори літератури (белетристичні, пуб­ліцистичні, драматичні та інші), музичні та музично-драматичні тво­ри, аудіовізуальні, твори образотворчого мистецтва, твори хореогра­фії та пантоміми, твори архітектури, містобудування і садово-пар­кового мистецтва; твори ужиткового мистецтва, фотографічні твори. Закон надає охорон}7 також таким творам, як комп'ютерні програми та бази даних, які можуть містити елементи наукового та інформацій­ного характеру. За своєю формою наукові та художні твори можуть бути письмовими (книги, брошури, статті), усними (виступи, лекції, промови, проповіді), у вигляді картин, зображень, ілюстрацій, карт, планів, креслень, ескізів, пластичних форм (декорації, макети). При­чому охороні підлягають твори незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети, незалежно від ступеня їх завершеності, а також факту їх оприлюднення.

Необхідною умовою авторсько-правової охорони є ознаки, яким повинен відповідати будь-який твір. До таких ознак належать: творчий характер результату діяльності людини та об'єктивна форма виразу твору.

Творчість визначається як сфера духовного виробництва, інтелек­туальна діяльність людини, яка характеризується певними якостями. Продукт творчості - це результат відображення у свідомості людини оточуючої її об'єктивної дійсності. Творчість - складний процес, який зумовлюється індивідуальними здібностями творця, умовами, за яких він творить, метою, яку він перед собою поставив, та іншими факторами. Творчість породжує щось якісно нове та таке, що відріз­няється неповторністю, оригінальністю та унікальністю.

Твір повинен мати зовнішню об'єктивну форму вираження та існу­вати самостійно від автора2.Під об'єктивною формою твору розу­міється форма, яка робить твір не просто доступним для сприйняття інших людей, а й відтворюваним3.

Разом з тим авторське право охороняє не відокремлений зміст тво­ру, не його відокремлену форму, а твір як єдність форми і змісту. Охорона надається твору в цілому як результату творчої діяльності, але насамперед у зв'язку з його формою, яка дозволяє відокремити твір за зовнішніми ознаками4. Однаковими думками, ідеями, інфор­мацією можуть володіти різні люди, але форма їх вираження завжди буде відрізнятися та залежати від індивідуальних інтелектуальних та