Смекни!
smekni.com

Цивільне право заг (стр. 156 из 161)

Не існує обмеження і стосовно кількості осіб, які можуть мати пра­ва на марку — право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридич­ним особам.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну мар­ку та строки їх чинності. Відповідно до ст. 495 ЦК, майновими пра­вами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на ви­користання торговельної марки; виключне право дозволяти вико­ристання торговельної марки; виключне право перешкоджати непра­вомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороня­ти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Зазначені права належать володільцю відповідного свідоцтва; во­лодільцю міжнародної реєстрації; особі, торговельну марку якої ви­знано у встановленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Майнові права на торговельну марку, як і на інші об'єкти інтелек­туальної власності, носять строковий характер: вони є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Однак, на відміну від прав на інші об'єкти інтелектуальної власності, зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, передбаченому законом.

Законодавець передбачає випадки дострокового припинення чин-

1Интеллектуальная собственность (в 2-х кн.): Кн. 2 Промышленная собствен­ность.-Минск: Амалфея, 1997.-С. 181-215.

462


Розділ VI


ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ


463



ності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну мар­ку, по-перше, у зв'язку з перетворенням торговельної марки у загаль­новживане позначення певного виду товарів чи послуг, або, по-друге, за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умо­вам договору, а також у інших випадках, передбачених законом.

Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку зав­дано збитків особі, якій було надано дозвіл на її використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не визначено договором чи законом. Достроково припинені вик­лючні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення, мо­жуть бути відновлені у порядку, встановленому законом.

Права інтелектуальної власності на торговельну марку можуть бу­ти визнані недійсними з підстав та у порядку, встановлених законом. Так, відповідно до ст. 19 Закону «Про охорону прав на знаки для то­варів і послуг», свідоцтво може бути визнано у судовому порядку не­дійсним повністю або частково у разі: невідповідності зареєстрова­ного знака умовам надання правової охорони; наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з пору­шенням прав інших осіб. Свідоцтво або його частина, визнані недійс­ними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

Право попереднього користувача на торговельну марку. Відпо­відно до ст. 500 ЦК, будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріо­ритету заявки, в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підго­товку для такого використання, має право на безоплатне продовжен­ня такого використання або використання, яке передбачалося зазна­ченою підготовкою (право попереднього користувача). Право попе­реднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було вико­ристано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготов­ку для такого використання.

Такі положення традиційно характерні для об'єктів патентного права. їх законодавче закріплення пояснюється можливістю пара­лельного винахідництва і є своєрідним компромісом, оскільки фак­тично у цьому випадку відсутній один із критеріїв патентоздатності -новизна. У зв'язку з тим, що патентовласник не має можливості забо­роняти попередньому користувачеві застосовувати об'єкт інтелекту­альної власності, відсутня потреба ставити питання про визнання охоронного документа недійсним.

Між тим, коли йдеться про торговельні марки, то досить важко


окреслити межі можливості визнання особи попереднім користувачем і у зв'язку з цим захищати її права, адже на відміну від об'єктів патент­ного права значних капіталовкладень у цьому випадку не потрібно. Мінімальні зусилля та кмітливість дадуть можливість у випадку реє­страції марки іншою особою ставити питання про наявність права по­переднього користувача. Оскільки, як уже зазначалося, Україна до­тримується реєстраційного принципу стосовно торговельних марок, то наявність права попереднього користувача значно його обмежить.,.

§ 3. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення

В умовах ринкової економіки досить часто на попит продукції впливає місце її походження. Пояснюється це тим, що у більшості ви­падків особливі властивості товару, його певні якості, репутація чи інші характеристики обумовлені впливом природного та (або) люд­ського фактора.

Якщо винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки одержують правову охорону з моменту визнання їх такими компетентним органом і оформлення прав на них, то механізм охоро­ни походження товарів істотно відрізняється. Зазначення походження товарів мають іншу правову природу. В силу об'єктивного існування географічного об'єкта (країни, населеного пункту, регіону і т. п.) будь-яка особа вправі скористатися вказівками на нього за умови, що результати її праці у вигляді товарів чи послуг пов'язані з цим геогра­фічним місцем. Виконання будь-яких формальностей для цього не по­трібно, оскільки дане зазначення є об'єктом загального користування, і права на нього не можуть монопольно належати певній особі.

ЦК передбачає право інтелектуальної власності на географічне за­значення (глава 45), а Закон «Про охорону прав на зазначення поход­ження товарів» від 16 червня 1999 р.1- на зазначення походження товару, під яким розуміє просте зазначення походження товару і кваліфіковане зазначення походження товару.

Від зазначень походження товарів варто відрізняти видову назву товару, тобто застосовувану в назві товару назву географічного міс­ця, в якому спочатку товар цього виду вироблявся, але яка згодом стала загальновживаною в Україні як назва певного виду товару без­відносно до конкретного місця його походження. Наприклад, швей­царський сир, маргарин «Ленінградський»; ковбаса «Полтавська», «Одеська» тощо. Якщо видова назва товару відображає насамперед зв'язок «товар - якість», то зазначення походження товару відобра­жає зв'язок «місце - товар».

Просте зазначення походження товару - це будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Прикладом словес-

1 ВідомостіВерховноїРадиУкраїни.-1999.~Х°32.-Ст.267.

464


Розділ VI


ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ


465




них позначень може бути: «Зроблено в Україні», «Виготовлене в м. Харкові», «Маслини з Іспанії», Графічні зображення Ейфелевої ве­жі асоціюються з Парижем, пірамід - з Єгиптом, Кремля - з Москвою, статуї Волі - зі США, Золотих Воріт - з Києвом, Дзеркального струме­ня - з Харковом.

Основна функція простого зазначення походження товару - інфор­мативна - визначити географічне місце, де вироблений товар чи нада­на послуга. Правова охорона простого зазначення походження това­ру надається без реєстрації на підставі його використання і полягає у недопущенні використання позначень, що є фальшивими чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару.

Поняття та види кваліфікованого зазначення походження то­варів. Кваліфіковане зазначення походження товарів відбиває більш складний зв'язок «місце - особливі властивості, конкретні якості чи репутація, інші характеристики товару». У цьому випадку передба­чається прямий зв'язок між якістю продукту, наявністю у нього кон­кретних особливостей або інших характеристик, і місцем його ви­робництва. До того ж наявність цих якостей у товарі є постійною і обумовлена природними умовами чи характерним для даного геогра­фічного місця людським фактором, що об'єктивно існує в зазначено­му географічному місці.